Стамбульську конвенцію ратифікували: що це означає і що це НЕ означає

Верховна Рада України ратифікувала Стамбульську конвенцію. Із цим документом пов’язано багато фактів та міфів. Спробуємо розібратися.

На засіданні 20 червня ухвалила Закон про ратифікацію Конвенції Ради Європи щодо запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами №0157.  Ініціатором проєкту став Президент України Володимир Зеленський. Документ зареєстрований у парламенті 18 червня 2022 року.

За результатами голосування, стало вдомо, що “за” законопроєкт проголосували 259 депутатів. Серед них: від партії “Слуга народу” – 193 голоси, “Європейська солідарність” – 9, група “Платформа за життя та мир” – 15, фракція “Голос” – 10, група “Довіра” – 13, група “Відновлення України” – 12, позафракційні — 5. З партії “Батьківщина” жоден депутат не надав голосу за ратифікацію цього спірного документу, а з депутатської групи “За майбутнє” – лише 2 депутата підтримали проєкт.

На жаль, парламентарі не прислухадись ані до застережень Всеукраїнскої ради церков і релігійних організацій, ані до громадянського суспільства і ухвалили Закон про ратифікацію спірного та неоднозначного документу. Зокрема, у своїй заяві ВРЦіРО наполегливо закликала Голову Верховної Ради та парламентарів запобігти ескалації напруженості та розколу українського суспільства, а саме – “зняти з розгляду питання про ратифікацію Стамбульської конвенції як такого, що потребує подальшого громадського обговорення та пошуку суспільного консенсусу”. А громадські організації та громадяни масово звертались до Президента та депутатів із аргументацією щодо недопущення такої ратифікації.

Дійсно, суспільство має негативну реакцію на ухвалення законопроєкту № 0157. Але все не так катастрофічно, як здається. Спробуємо розвінчати деякі міфи.

Що ратифікація Стамбульської конвенції НЕ означає?

Міф 1: легалізація одностатевих партнерств. 

Легалізація одностатевих партнерств НЕ відбудеться після ратифікації Стамбульської конвенції.

Міф 2: узаконення одностатевих шлюбів.

Одностатеві шлюби документом НЕ узаконюються.

Міф 3: Стамбульська конвенція перебачає зобов’язання держави легалізувати одностатеві відносини у мабутньому.

Таких зобов’язань документ не містить.

Що це означає?

Разом із тим, ухвалення Закону про ратифікацію цієї Конвенції Ради Європи може стати проблемою. Адже деякі зміни все ж відбудуться:

1. Змінюється дефініція поняття “гендер”. Стамбульська конвенція дає нове визначення цьому поняттю: «гендер – соціально закріплені ролі» (стаття 3). Тобто вже йде мова про право людини самостійно визначати свої соціальні й сексуальні ролі, а не про рівність прав чоловіків і жінок (як це закріплено в українському законодавстві).

2. Документ передбачає насичення освітніх програм інформацією про подолання так званих “гендерних стереотипів”. Але слід нагадати, що в Україні освітні програми вже розроблялись із такою інформацією і без ратифікації Стамбульської конвенції.

3. Закон ухвалили із деякими застереженнями. Наприклад, щодо неможливості внесення змін до Конституції або до Сімейного кодексу щодо інститутів сім’ї, усновлення та права виховання дітей відповідно до власних переконань.

“Україна не розглядає жодне з положень Конвенції як таке, що зобов’язує її до зміни Конституції України та Сімейного кодексу України, інших законів України щодо інститутів шлюбу, сім’ї та усиновлення, а також таке, що втручається в право батьків виховувати своїх дітей відповідно до власних переконань… Україна заявляє, що застосовуватиме Конвенцію відповідно до цінностей, принципів і норм, визначених Конституцією України”, – йдеться у тексті. Але нагадаємо, що Стамбульська конвенція не передбачає можливості ратифікації документу із застереженнями.

Зазначимо, що вимога ратифікації Стамбульської конвенції непублічно озвучувалася деякими державами-членами ЄС як передумова затвердження статусу кандидата на членство в Євросоюзі. Адже Стамбульська конвенція – це виключно ідеологічна ініціатива, мета якого наситити законодавче поле країн словосполученнями «сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність».

Разом із тим маємо приклад багатьох країн Європи, які вже ратифікували конвенцію, але збираються денонсувати її. І не безпідставно. Наприклад, Туреччина  відкликала свій підпис і денонсувала ратифікацію Стамбульської конвенції з формулюванням, що вона використовується для «нормалізації гомосексуалізму». Польща теж оголосила про намір виходу із Конвенції, посилаючись на спроби ЛГБТ-угрупування нав’язати свої ідеї про «ґендер». У Болгарії Конституційний Суд оголосив Стамбульську конвенцію такою, що суперечить Конституції. Угорщина також відмовилась ратифікувати Стамбульську конвенцію. Слід зазначити, що загалом 11 країн–членів Ради Європи не ратифікували Стамбульську Конвенцію, як таку, що йде в розріз із національним законодавством та національними інтересами. Серед таких країн: Велика Британія, Болгарія, Угорщина, Чехія, Латвія, Литва, Словаччина, Вірменія, Україна. Ще дві держави-члени Ради Європи навіть не підписували документ.

Нагадаємо, що ця міжнародна угода була відкрита для підписання у Стамбулі у 2011 році, проте набула репутації сумнівного і проблемного документу від самого початку. Відповідно до логіки документу, жінками пропонується вважати не лише людей з відповідними біологічними ознаками та хромосомним набором, а будь-яку особу, яка ідентифікує себе як жінку. І насправді, документ не вирішить проблему насильства, бо навіть не згадує головну причину виникнення конфліктів та криз – алкоголізм, наркоманія та інші види небезпечного способу життя.

Читайте також по темі:

Створено інформаційний портал «Стамбульська конвенція: п’ять причин не ратифікувати»

Сім прихованих фактів про Стамбульську конвенцію

Директор міжнародного юридичного центру: Стамбульска конвенція – проблемний документ

Щоб першими отримувати перевірену інформацію та компетентні експертні коментарі, підпишіться на наші офіційні канали у Viber та Telegram