Стамбульську конвенцію хочуть ратифікувати вже у понеділок. Чому цього не можна допустити?

Найближчим часом парламент буде розглядати питання щодо ратифікації скандальної Стамбульської конвенції. Основне занепокоєння у громадян викликає ідеологічна заангажованість та окремі положення Стамбульської конвенції. Проте окремі угрупування, що мають політичне лоббі в тому числі в наднаціональних союзах, продовжують тиснути на керівництво нашої держави, щоб змусити ратифікувати цей сумнівний документ.

Стало відомо, що у понеділок 20 червня, у Верховній Раді України буде винесений на голосування законопроект щодо ратифікації Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульської конвенції).

Через необхідність екстреного голосування по ряду питань у зв’язку із поставленими умовами щодо надання Україні можливості стати членом Європейського союзу, було змінено сесійний тиждень у Верховній Раді. Сесійними днями у червні також будуть неділя (19 червня), понеділок (20 червня) та вівторок (21 червня). І одним із питань порядку денного українського парламенту буде й ратифікація Стамбульської конвенції.

Адже окремі політичні сили з Брюсселю наполягають на необхідності ухвалення такого рішення. І певним чином викручують руки країні, що є живим щитом для Європи в умовах найбільшої континентальної війни, розв’язаної у ХХІ сторіччі Росйською Федерацією.

Однак сьогодні громадянське суспільство України рішуче виступає проти ратифікації зазначеного документу. Адже вбачає у конвенції спірні моменти, які матимуть абсолютний негативний вплив на розвиток суспільства та держави у випадку її ратифікації.

По-перше, провідні країни Європи відмовляються ратифікувати Стамбульську конвенцію тому, що вона йде врозріз із національним законодавством та національними інтересами. Тому чимало держав-членів Ради Європи і Європейського Союзу, які підписали Конвенцію, у підсумку відмовилися її ратифікувати. Станом на червень 2022 року серед таких країн Велика Британія, Болгарія, Угорщина, Чехія, Латвія, Литва, Словаччина, Вірменія, Україна. Ще дві держави-члени Ради Європи навіть не підписували документ.

По-друге, у контексті запобігання насильству стосовно жінок і побутовому насильству українське національне законодавство є більш досконалим та прогресивним у порівнянні з застарілою Стамбульською конвенцією. Численні дослідження показують, що у багатьох країнах, які ратифікували Стамбульську конвенцію, кількість жертв побутового насильства геть не зменшується. Тобто інструментарій та механізми Конвенції не працюють, а іноді навпаки дають прямо протилежний результат.

По-третє, Стамбульська конвенція покликана інтегрувати «гендерну ідеологію» у правове поле. У чинному українському законодавстві відсутнє визначення поняття «гендер», його прийнято вживати як синонім слову «стать». Однак Стамбульська конвенція – перший міжнародний документ, який дає визначення: «гендер – соціально закріплені ролі» (стаття 3). Документ юридично закріплює можливість особи поводитися всупереч своїй біологічній статі, щоразу самостійно визначати свої соціальні й сексуальні ролі. Тому Стамбульська конвенція – це не стільки про захист жінок, скільки про просування гендерної антиприродної та антисімейної ідеології. 

По-четверте, документ зазіхає на одне з основоположних прав людини – право батьків на виховання дітей у відповідності до власних світоглядних та релігійних переконань.

По-п’яте, абсолютно ігнорує головну причину випадків фізичної агресії у побуті – алкоголь.

ВАЖЛИВО!
В Україні понад 100 місцевих рад всіх рівнів проголосували ПРОТИ ратифікації Стамбульської конвенції, а також проти інтеграції гендерної ідеології в правове поле й суспільну традицію. Усунути проблему побутового насильства допоможе не викорінення природних соціальних структур, а зміцнення сімейних зв’язків та прийняття відповідальності кожним членом сім’ї за кожного члена сім’ї.

Сім’я – найбезпечніше місце для жінок і чоловіків, для дівчат і хлопців!

Все про скандальну, маніпулятивну і небезпечну Стамбульську конвенції розписано тут: https://vsirazom.ua/istanbulconvention

Читайте і поширюйте зараз!

Нагадаємо, що Стамбульська конвенція – ідеологічна ініціатива, мета якого наситити законодавче поле країн словосполученнями «сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність». Ця міжнародна угода була відкрита для підписання у Стамбулі у 2011 році, проте набула репутації сумнівного і проблемного документу від самого початку. Відповідно до логіки документу, жінками пропонується вважати не лише людей з відповідними біологічними ознаками та хромосомним набором, а будь-яку особу, яка ідентифікує себе як жінку. І насправді, документ не вирішить проблему насильства, бо навіть не згадує головну причину виникнення конфліктів та криз – алкоголізм, наркоманія та інші види небезпечного способу життя. Чимало країн, які вже ратифікували конвенцію, збираються денонсувати її. Туреччина  відкликала свій підпис і денонсувала ратифікацію Стамбульської конвенції з формулюванням, що вона використовується для «нормалізації гомосексуалізму». Польща теж оголосила про намір виходу із Конвенції, посилаючись на спроби ЛГБТ-угрупування нав’язати свої ідеї про «ґендер». У Болгарії Конституційний Суд оголосив Стамбульську конвенцію такою, що суперечить Конституції. Угорщина також відмовилась ратифікувати Стамбульську конвенцію. Слід зазначити, що загалом 11 країн–членів Ради Європи не ратифікували Стамбульську Конвенцію, як таку, що йде в розріз із національним законодавством та національними інтересами. Серед таких країн: Велика Британія, Болгарія, Угорщина, Чехія, Латвія, Литва, Словаччина, Вірменія, Україна. Ще дві держави-члени Ради Європи навіть не підписували документ.

Нагадаємо, що Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій зробила офіційну заяву про загрози, які несе в собі Стамбульська конвенція, та навела аргументи про недоцільність її ратифікації. Перш за все, через небезпеку гендерної ідеології. ВРЦіРО закликає вживати практичні заходи та розвивати національне законодавство України з протидії домашньому насильству та насильству проти жінок, як це роблять інші країни Європи, які також відмовилися від ратифікації цієї конвенції.

Також в Україні з 2018 триває марафон ухвалення рішень місцевих рад щодо керівництва держави в тому числі проти Стамбульської конвенції. Вже понад 80 місцевих рад звернулися до Верховної Ради, Президента і Кабінету міністрів щодо захисту інституції сім’ї в Україні. Водночас вони наголошують, що українське відповідне законодавство передбачає чітку, логічно узгоджену та послідовну модель попередження та боротьби з домашнім насильством.

Рух «Всі разом!» підготував аналіз цього документу, який вміщується на 60 сторінках і насправді не кожен українець його читав. А тому не кожен розуміє приховані загрози. Повну юридичну експертизу Стамбульської конвенції читайте у статті доктора юридичних наук Марини Медведєвої. З приводу загроз Стамбульської конвенції висловився і Роман Лаба — директор всеукраїнського бюро у справах душпастирства родин при Конференції римо-католицьких єпископів в Україні, доктор біблійного богослов’я.

 Читайте також по темі:

Створено інформаційний портал «Стамбульська конвенція: п’ять причин не ратифікувати»

Сім прихованих фактів про Стамбульську конвенцію

Директор міжнародного юридичного центру: Стамбульска конвенція – проблемний документ

Щоб першими отримувати перевірену інформацію та компетентні експертні коментарі, підпишіться на наші офіційні канали у Viber та Telegram