Спецпризначинець з Ірландії: неймовірна історія Роберта Дігана, який захищав сім’ю, вірив у Бога і боронив Україну

У Ірландії поховали військовослужбовця та християнина Роберта Дігана, який загинув, захищаючи Україну на фронті. Він був колишнім членом елітного крила Збройних сил Ірландії армійських рейнджерів. Проте він ненавидів несправедливість, тому пішов захищати Україну від сильнішого ворога. Доброволець загинув в Україні ще 17 вересня 2024 року, проте прощання відбувся в Ірландії лише 14 грудня.

29-річний Роберт Діган народився та проживав у Ірландії, у Ньюбриджі в графстві Кілдер. Друзі розповідають, що в молодості він був дуже амбіційним. Він дуже любив велоспорт та мотоцикли. До лав Збройних сил Ірландії Роберт вступив 11 років тому і отримав бажане місце у крилі армійських рейнджерів у 2017 році. Він був наймолодшим серед побратимів. Його батько – колишній військовослужбовець Збройних сил, який також служив у крилі армійських рейнджерів, брат також військовий.

У 2020 році батько Роберта – Джон Діган – познайомив сина зі своїм побратимом Жераром Коркораном. Жерар розповів журналісту руху «Всі разом!», що тоді Роберт був у пошуках Бога, а тому Жерар запросив його на християнську домашню групу. Там Роберт ставив багато запитань про віру в Бога та Біблію. Але з часом він «зник». пізніше Жерар дізнався, що він пішов воювати за Україну.

Роберт Діган не мав жодних зв’язків з Україною до російського вторгнення у лютому 2022 року. Проте він був глибоко переконаний, що росіяни мають бути переможені. Йому не подобалось, що «сильніший ображає слабкішого», що «Росія булить Україну». Саме тому він невдовзі після початку війни добровільно приєднався до захисту України.

Ірландські медіа описують його як дуже принципову людину, яка була сповнена рішучості грати свою роль у боротьбі на боці України. Він навіть повернувся на війну після поранення, отриманого два роки тому. У жовтні 2022 року, коли Роберт їхав у автомобілі під час виконання службових обов’язків, він підірвався на протитанковій міні. Діган зазнав серйозних поранень, у тому числі в обличчя, і в результаті втратив око. Його евакуювали в госпіталь у Києві, а пізніше до Ірландії, де він пройшов курс лікування та реабілітації.

В цей час Роберта ще більше почала цікавити віра в Бога. Він задавав багато запитань своєму наставнику Жерару. І у лютому 2024 року він прийняв хрещення у протестантській церкві.

«Коли він повернувся, я побачив, що його розум і серце були перенавантажені. Він дуже багато думав, досліджував та читав християнської літератури. Він дуже глибоко думав перед тим, як приймати рішення», – розповів Жерар.

Але навіть після поранення ірландець повернувся до України на початку 2024 року. В Україні він став бійцем спецпідрозділу ГУР МО «Стугна». Він брав участь у складних та небезпечних місіях. Ірландця було нагороджено медаллю «За хоробрість».

17 вересня його було смертельно поранено неподалік від міста Вовчанськ на Харківщині. Він загинув прикриваючи відступ своєї команди з району під час боїв із російськими військами.

«Помер він не одразу, невідомо скільки він там страдав. В цей час він тримав маленький хрестик в руках і молився. Він був скручений як немовля», – розповів Жерар.

Команда, яка знайшла його тіло, ставила під загрозу своє життя. Роберта було евакуйовано з окупованої території. Їм довелося 24 години ховатися в підвалі від безпілотників і артилерії. Це був знак справжньої поваги і любові його бойових товаришів. Після евакуації його тіло було кремовано у Києві. Пізніше прах привезли до Ірландії.

«Він приніс найбільшу жертву, залишаючись вірним своїм принципам і характеру. Роберта слід пам’ятати як героя, який загинув, захищаючи своїх товаришів у бою, борючись за принципову справу. Роберт втілює визначення рішучості, честі, вірності та хоробрості. Він залишився прикривати відхід своїх товаришів. Він воював і загинув як воїн. Він назавжди залишиться в наших серцях», – розповіла родина Діган.

Похоронна церемонія героя відбулися у церкві міста Ньюбридж, Ірландія, де він приймав водне хрещення. Роберта Дігана описали як борця за свободу, захисника, християнина, вірного, абсолютно безстрашного воїна в бою. Сотні скорботних присутніх відвідали біблійну церкву, щоб вшанувати ірландця.

Роман Проценко, який служив в українській армії, та посол України в Ірландії Лариса Герасько (праворуч) вклоняються Джону Дігану, (у центрі) батькові Роберта Дігана.

На похоронах його брат Рікі, командир повітряного корпусу, назвав Роберта борцем за свободу: «Він вірив, що веде справедливу війну проти російської окупації України. Він боровся за свободу. Він ненавидів хуліганів і відчував, що Росія знущається над Україною. Він був захисником. Він захищав свою сім’ю будь-якою ціною. Його донька Алі була ключем до його серця і любов’ю всього його життя. Він був християнином. Він мав сильну віру в Господа Ісуса Христа. Його віра в Бога ставала все сильнішою і міцнішою, оскільки час його земного існування звужувався…».

У Дігана залишилися найближчі рідні: батьки Джон та Рейчел, брат Рікі, п’ятирічна донька Алі та її мама Хейлі. На церемонії прощання також були колишні військові, колеги, друзі, посол України в Ірландії Лариса Герасько та українські переселенці.

Наставник Роберта Жерар Коркоран вів церемонію поховання. Він сказав, що Роберт мав «тиху впевненість компетентного солдата». Але він сказав: «Я вірю, що Роб знайшов шлях. Його подорож закінчилася. Він знайшов правду. Він на небесах».

Його найкращий друг дитинства Джо Бренніган описав його як найдивовижнішого друга: «На нього можна розраховувати. Він був вірним, веселим, чарівним, неймовірно розумним і міг запалити кімнату своєю посмішкою та сміхом».

Після церемонії похоронний кортеж вирушив до пагорба «Аллена» для останнього салюту. На ньому Роберт любив проводити час з друзями. Скорботники пройшли милю стежкою до вершини пагорба в оточенні велосипедних доріжок, створених Робертом і його друзями протягом багатьох літ.

Члени родини Діганів прибувають на вершину пагорба Аллена для церемонії пам’яті Роберта Дігана.

На вершині пагорба було посаджено меморіальне дерево. Його батько Джон сказав присутнім, що його син був не безрозсудним героєм телевізійного бойовика, а філософом і глибоким мислителем.

«Коли настав день для нього пожертвувати собою заради інших, він був готовий служити», – сказав батько, після чого розвіяв прах навколо посадженого дерева.

Щоб першими отримувати перевірену інформацію та компетентні експертні коментарі, підпишіться на наші офіційні канали у Viber та Telegram