Про поранених на війні за Україну

Минулого тижня частково вивчив медичну ситуацію навколо бійців антитерористичної операції у Донецькій і Луганські областях. Для цього відвідував госпіталі, спілкувався з волонтерами і пораненими воїнами. Цей огляд може бути не достатньо комплексним, проте описаний фактаж має місце. Пишу для тих, хто хоче зрозуміти картину і долучитися до допомоги.

Читати також: “Рух «Всі разом!» дякує тим, хто захищає мир в Україні і територіальну цілісність”

Є часткова затримка з доправленням медикаментів в зону бойових дій. Основні причини дві: 1) фізично неможливо через активні бойові дії і постійні обстріли; 2) необхідно проводити тендери для закупівлі товарів медичного призначення. Тому всім охочим пропонується спеціальний перелік медикаментів, який можна придбати і принести до пункту прийому у Київському військовому клінічному госпіталі (провулок Щорса, 16), або на Бульвар Верховної Ради, 21Б (тел. 063-858-31-40). Один комплект коштує приблизно 350 гривень. Потім це активісти фасують і відвозять на блокпости в зону АТО.

Тепер щодо ситуації у вже згаданому Київському військовому клінічному госпіталі. Тут з медикаментами все в порядку, держбюджет забезпечує у повному обсязі. Аналогічно з харчуванням. Тому якщо сюди приносять консерви, чай, каву, воду – передають в зону АТО. Якщо ж, наприклад, фрукти або якісь домашні ласощі – краще проходити до солдатів і пригощати їх особисто.

Називати точну кількість поранених, які перебувають у Київському військовому клінічному госпіталі, лікарі відмовляються. Але лунає цифра – близько сотні. Тут лежать найважчі – опіки під 50% шкіри, без рук, без ніг. Звісно, є і легко травмовані. Але на загал картина емоційно дуже важка. При першому погляді навіть чоловікам не завжди вдається приховати сльози на своїх очах.

Як вже зазначили, поранені у столичному госпіталі медикаментами і харчуваннями здебільшого забезпечені. Тому гострою потребою, як це не банально звучить, є готівкові гроші. Особливо для тих, кому доведеться купувати протези, і для тих, кому доведеться прямувати доліковуватися за кордоном. Трохи згодом ми опублікуємо перелік таких хлопців, з якими спілкувалися особисто і можемо підтвердити реальну потребу.

На територію київського госпіталю і тим більше до солдатів у палати пускають без особливого ентузіазму, на центральному вході – воєнізований пост. Але було б бажання, пройти можливо – до 20.00. Сюди постійно прямують люди, які бажають допомогти, передати гроші, медикаменти, продукти або просто подякувати бійцям.

Також відвідав госпіталь МВС, припускав, що там нацгвардійці лікуються. Але у приймальні переконували, що важких у них немає. Принаймні станом на минулий тиждень. Ще є військовий госпіталь в Ірпені (Київська область) і Центральний клінічний госпіталь Державної прикордонної служби України. Але в них не був, тому тамтешньою ситуацією не володію.

Окремо зазначу, що більшість термінових складних операції бійцям, яких вивозять з поля бою, роблять у Харкові і Дніпропетровську. Наприклад, ампутації. І вже потім поранених переправляють до Києва. Тому, сподіваюся, у цих обласних центрах працюють відповідні волонтери і гуманітарні групи.

І наостанок: головне, чого потребують поранені бійці, а тим більше рідні загиблих – глибокої вдячності від громадян України, поваги до їхнього подвигу і впевненості в том, що понесені особисті фатальні втрати не минуть дарма. У тому числі і з цієї причини вони люблять особисті листи, поштівки і тематичні дитячі малюнки…

Руслан Кухарчук, голова ГО “Всі разом!”

Щоб першими отримувати перевірену інформацію та компетентні експертні коментарі, підпишіться на наші офіційні канали у Viber та Telegram