Примусова вакцинація від коронавірусу: кого підтримують суди

Рішення Уряду № 1236 та наказ МОЗ 2153  про обов’язкову вакцинацію певних категорій працівників від COVID-19 викликало бурхливу реакцію у громадян України. Все частіше почали подавати позовні скарги на роботодавців щодо незаконного відсторонення невакцинованих працівників. Проте у судових органів й досі немає одностайної позиції щодо законності такого відсторонення.

Як показала практика, серед українського судочинства існує певна полярність у контексті застосування карантинних обмежень роботодавцями. Спробуємо розібратися, чому судові органи ухвалювали рішення у підтримку відсторонених працівників або навпаки, а також що чекатиме Україну після війни.

 Причини скасування наказів про відсторонення нещепленого працівника

Одним із перших рішень на користь працівників було прийнято Роменським міськрайонним судом Сумської області від 06.12.2021 у справі № 585/3294/21. Результатом судового процесу стало скасування наказу про відсторонення працівника від роботи. За цим прикладом послідували й інші представники судової влади. Суди не тільки скасовували накази про відсторонення, а й приймали рішення про виплату середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Зокрема, суди, які ухвалюють рішення на користь працівника, аргументують свої рішення наступним чином:

1. Порушення права на працю. На думку суду, відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя, що дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належать «карантинна» постанова КМУ і наказ МОЗ № 2153 (наприклад, рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 13.12.2021 у справі № 675/1910/21).

2. Порушення процедури, яка передбачена Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб». При прийнятті рішення про відсторонення роботодавець не отримав письмове підтвердження від лікаря про відмову працівника від обов’язкового профілактичного щеплення чи акта, складеного у присутності свідків. Але наказ про відсторонення було прийнято на підставі одного лише повідомлення про обов’язкову вакцинацію. Що не створює жодних юридичних наслідків (наприклад, рішення Жовківського районного суду Львівської області від 10.12.2021 у справі № 444/3344/21).

3. Необов’язковість вакцинації. Щеплення від СОVID-19 не може бути обов’язковим, через те і не включене до календаря обов’язкових щеплень (наприклад, рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 10.12.2021 у справі № 750/13155/21).

4. Втручання у приватне життя. Вимога надати відомості, що стосуються наявності профілактичного щеплення від COVID-19 або довідки про абсолютні протипоказання, є порушенням права на конфіденційність та повагу до приватного життя (наприклад, рішення Димитровського мiського суду Донецької областi від 07.12.2021 у справі № 226/3339/21).

Аргументи судів, які підтримують рішення КМУ та МОЗ щодо обов’язковості щеплення:

1. Судді вважають, що право на працю не порушується у випадку відсторонення від роботи через ухилення/відмову від вакцинації проти ковіду. Адже працівників не звільняють, а просто тимчасово відсторонюють від роботи (наприклад, рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 07.12.2021 у справі № 459/3643/21).

2. Законністі наказу МОЗ № 2153. Суди зазначають, що він зареєстрований Мін’юстом, оскільки відповідає ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. І саме через те, що зазначений наказ пройшов необхідну процедуру його введення в дію, не має бути сумнівів у його законності (наприклад, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13.12.2021 у справі № 344/18565/21).

3. Вимога про надання сертифіката про вакцинацію не вважається втручанням у приватне життя, адже не суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (як зазначає у своєму рішенні Згурівського районного суду Київської області від 09.12.2021 у справі № 365/559/21).

4. Хоча є перелік обов’язкових щеплень визначений у ст. 12 Закону № 1645, проте передбачається, що окремі працівники можуть підлягати обов’язковим профілактичним щепленням також проти інших інфекційних хвороб, що і було установлено наказом МОЗ (про це зазначає Якимівський районний суд Запорізької області від 09.12.2021 у справі № 330/2718/21).

При цьому деякі суди взагалі відклали розгляд аналогічних спорів до вирішення питання Окружним адмінінстративним судом м. Києва щодо визнання протиправним та нечинним самого наказу МОЗ № 2153 (у справі № 640/29053/21, відповідачем в якій виступає Кабмін). Наприклад, таке рішення прийняв Новоград-Волинський міськрайонний суд, вказавши на об’єктивну неможливість розгляду цієї справи до набрання законної сили вищевказаним рішенням (ухвала від 01.12.2021 у справі № 285/5822/21).

Зазначена справа проти Кабміну № 640/29053/21 відкрита за позовом директора спеціалізованої школи №210 Оболонського району Києва Дмитра Ламзи. Адвокатом у зазначеній справі виступає Анжела Василевська. 

Кого будуть підтримувати суди після закінчення воєнного стану?

Адвокат Анжела Василевська впевнена, що і після закінчення воєнного стану порушення прав невакцинованих працівників продовжаться.

«Пункти вакцинації від COVID-19 вже працюють “в турботі про нас з вами” – як бадьоро агітує МОЗ. А це явна ознака того, що на осінь нас чекають чергові карантини та  нова хвиля добровільно-примусової вакцинації», – каже правозахисник.

Адвокат зазначає, що хибно думати, що наслідки війни змусять державних мужів переглянути доцільність карантинних обмежень.

«Тими недолугими карантинними репресіями, якими мордували людей в мирний час (обмеження права людини на вільне пересування, встановлення комендантського режиму, обмеження права на працю та отримання заробної плати, обмеження права на зайняття підприємницькою діяльністю, на отримання освіти). І після війни сподіватись на це не приходиться», – акцентує Анжела Василевська.

Вона звертає увагу на провалену інформаційну політику щодо імунізації від ковіду, яка породила недовіру українців до поспіхом виготовлених вакцин і компенсувалась адміністративним примусом з боку держави.

«Про законність нормативних актів КМУ та МОЗ  Окружний адміністративний суд міста Києва на днях має прийняти судове рішення. Цього рішення чекають тисячі відсторонених від роботи вчителів, держслужбовців та медиків, яких з початком війни поновлено на роботі», – зазначає адвокат.

Також Анжела Василевська підтверджує, що наявна судова практика на рівні першої та другої інстанції полярно відрізняються у своїх рішеннях (50/50). «Багато судових справ просто призупинено, до прийняття ОАСКом рішення за позовом Дмитра Ламзи до Кабінет Міністрів України», – каже адвокат Василевська. – «Лише одиниці керівників зберегли людське обличчя та дотримались професійної етики. Наприклад, Дмитро Ламза прийняв для себе рішення вакцинуватись від ковіду але при цьому він має позицію, що вакцинація має бути добровільною, без проявів дискримінації до невакцинованих працівників».

«Отже, ми разом чекаємо на рішення ОАСКу та сподіваємось на перемогу справедливості. Щоб наша країна дійсно стала взірцем демократії в світі, щоб кожен українець знав, що він є повноправним громадянином своєї країни, щоб наші воїни повернулись з поля битви в дійсно вільну Україну», – підсумовує Анжела Василевська.

Нагадаємо, що з 24 лютого 2022 року, відповідно до Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, в Україні введено режим воєнного стану. Відповідним Наказом МОЗ від 25 лютого № 380  зупинено дію наказу № 2153 до завершення воєнного стану в Україні. Враховуючи, що вищезгаданий наказ МОЗ слугував підставою для видання відповідних розпорядчих актів (наказів, розпоряджень) роботодавців щодо відсторонення від роботи невакцинованих від COVID-19 працівників, вважаємо, що всі накази про відсторонення працівників у зв’язку з відмовою або ухиленням від вакцинації повинні бути визнані такими, що втратили чинність з дня набрання чинності вищезгаданого наказу МОЗ від 25 лютого 2022 року № 380 – тобто з 1 березня 2022 року. Тому відсторонені особи мають бути допущені до виконання завдань за посадою.

Рух “Всі разом!” опублікував офіційну позицію щодо примусової вакцинації, в якій наполягає на тому, що рішення про вакцинацію себе та членів своєї сім’ї має ухвалювати кожен громадянин України самостійно, без примусу і санкцій, на підставі отриманої достовірної інформації у довготривалому періоді.

Читайте також по темі: 

У Європі скасовують ковідні заборони. Яку стратегію обирає Україна?

Рада Європи: вакцинація проти COVID19 не є обов’язковою

Експерти: «Примусова вакцинація робить владу джерелом корупції в Україні»

Мінекономіки: притягнення до відповідальності невакцинованих працівників неправомірне

Щоб першими отримувати перевірену інформацію та компетентні експертні коментарі, підпишіться на наші офіційні канали у Viber та Telegram