Мін’юст прагне розлучати українців

Український уряд продовжує сумнівні експерименти у сфері шлюбно-сімейних стосунків. Окрім запровадження послуги реєстрації шлюбу протягом одного дня, Міністерство юстиції планує ще й спростити процес розлучення.

Проект Закону №4605, зареєстрований 6 травня 2016 року, передбачає внесення змін до Сімейного кодексу та Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» в частині розірвання шлюбу. Пропонується запровадити порядок розірвання шлюбу в день подання заяви. Аргумент абстрактний: начебто це відповідає європейським стандартам. Щоб розібратися, проаналізуємо законодавство та практику кількох країн Європейського Союзу…

Досвід Великої Британії

Процес розірвання шлюбу здійснюється в судовому порядку. Ця процедура включає три етапи:

Перший етап – подання петиції до суду з обов’язковим обґрунтуванням неможливості сумісного проживання подружжя у шлюбі. Законодавство цієї країни чітко визначає підстави для розлучення: шлюбна зрада, жахлива поведінка (насильство, алкоголізм, наркоманія тощо), зловмисне залишення одного з подружжя, окреме проживання протягом 2 років. І лише якщо подружжя проживає окремо 5 років, це може бути підставою для розлучення без згоди іншої сторони.

Другий етап – згода суду на розірвання шлюбу. Документ має назву decree nisi. Суд може відмовитися видавати цей документ, але у своєму рішенні вказує причину відмови та надає рекомендації для подальших дій заявника. Якщо цей документ отримано, то заявник лише через 6 тижнів зможе продовжити процес, щоб отримати decree absolute.

Третій етап – рішення про розірвання шлюбу decree absolute. До видачі такого документу суд визначає обсяг батьківських прав по відношенню до неповнолітніх дітей, обов’язково враховуючи їхні інтереси, та розподіляє майно. Якщо подружжя не може досягнути компромісу у вищезазначених питаннях, то суд пропонує їм посередника – незацікавлену особу, яка спробує допомогти у вирішенні існуючих розбіжностей. Якщо конфлікт не вичерпано, суд самостійно вирішує місце проживання дітей і вихователя.

Британський суд має репутацію справедливого та неупередженого органу, тому враховує всі сімейні обставини, інтереси неповнолітніх дітей, бере до уваги фінансовий стан батьків і моральні якості кожного.

Мінімальні витрати на розірвання шлюбу становлять приблизно 1000 фунтів.

Приклад Німеччини

У Федеративній Республіці Німеччина процес розірвання шлюбу здійснюється виключно в судовому порядку. Сторони мають бути представлені адвокатом, бо лише він за сімейним законодавством Німеччини має право звертатися до суду з відповідною заявою в інтересах заявників.

Після подання заяви до суду для подружжя настає «період розставання» – trennungsjahr. Через рік, якщо буде доведено окреме проживання подружжя, відсутність спільного господарства та доцільність розірвання шлюбу, може розпочатися судовий процес. Цей процес триває:

• не менше одного року, якщо є згода обох сторін на розлучення;
• кілька років, якщо інша сторона на розлучення не згодна.

Якщо під час розгляду справи сторони не досягли згоди в питанні утримання дітей, рішення приймає суд з обов’язковим урахуванням усіх обставин справи, прихильності дітей і думки Відомства Німеччини у справах неповнолітніх (Jugendamt). Суд встановлює, з ким дитині буде комфортніше та перспективніше у виховному плані. Той з подружжя, з ким залишаються діти, має право на аліменти для утримання дітей і себе.

Середня вартість процесу розлучення в цій країні становить від 1000 до 4000 євро.

Особливості процесу в Італії

В Італії можливість розлучення взагалі з’явилася лише 1970 року. Нині цей процес поділяється на дві окремі процедури:

1. Separazione legale або «режим очікування» – фаза окремого проживання подружжя, а саме призупинення всіх подружніх обов’язків, за виключенням взаємодопомоги та поваги один до одного. Дозвіл на це дає Голова місцевого суду – Tribunale. Триває цей режим не менше трьох років.
2. Суд розпочинає процедуру розлучення, якщо з моменту Separazione legale пройшло не менше трьох років. Етап судового розгляду триває мінімум рік, якщо у подружжя немає сперечань щодо розподілу майна та утримання дітей. В іншому випадку судовий розгляд може тривати багато років.

Вартість розлучення в Італії складає від 1500 до 12000 євро.

В Італії також існує інститут релігійного шлюбу, що розривається лише через подання відповідної заяви до Ватикану. Тільки спеціальна комісія може ухвалити рішення по розірванню церковного шлюбу. На більшість таких заяв Ватикан відповідає відмовою. Якщо ж відповідь позитивна, то для розлучених вхід до церкви буде закритий протягом двох років.

Польський зразок

У Польщі існує лише одна підстава для розлучення, а саме «невідновлюваний та повний розлад подружнього життя» (ст. 56 Сімейного кодексу Польщі).

Процес розлучення в Польщі розпочинається поданням відповідної заяви до суду. Засідання проходять за закритими дверима та виключно в судовому порядку. Якщо суд дійде висновку, що існує можливість примирення, то надає подружжю консультанта та здійснює всі можливі заходи для збереження сім’ї.

Слід зауважити, що розлучення в Польщі не допускається, якщо внаслідок розірвання шлюбу можуть постраждати інтереси неповнолітніх дітей або одного з подружжя. Розлучення в Польщі не допускається також тоді, коли його вимагає чоловік, який одноосібно винний у розладі спільного життя, окрім випадків обопільної згоди.

Витрати включають послуги адвоката, держмито, штраф за розлучення та становлять приблизно 9000 євро.

Слід наголосити, що в європейських країнах донині є міцними християнські традиції у сімейному праві. Згідно з церковним канонічним правом, розлучення можливе дуже рідко. І хоча світське законодавство більш лояльне, воно містить коло суворо обмежених підстав. У самому суспільстві існує імператив, згідно з яким розлучення є вкрай небажаним і відіграє негативну роль у розвитку нації. Тому в країнах Європи у питаннях припинення шлюбу діють жорсткі обмежувальні норми.

Із зазначеного вище зрозуміло, що в більшості країн Європи розірвання шлюбу є тривалим, дорогим, складним і, головне, непопулярним та соціально неприйнятним процесом.

Немає жодного сумніву, що запропонована українським урядом і Мін’юстом норма щодо реєстрації розлучення в день подання заяви не відповідає ані християнським принципам, ані державним інтересам України, ані навіть європейській традиції. Сподіваємося, парламентарі відкинуть недолугі та руйнівні зміни до українського законодавства.

Рух «Всі разом!»

Читайте також: «Шлюб за 24 години» замість державної сімейної стратегії

Щоб першими отримувати перевірену інформацію та компетентні експертні коментарі, підпишіться на наші офіційні канали у Viber та Telegram