Ми в Україні б’ємося за віру, сім’ю і свободу

У багатьох консерваторів і традиціоналістів на Заході є один дуже великий баг – вони свідомо чи підсвідомо вважають Росію захисником консервативних і традиційних цінностей. І саме це уявлення заважає їм категорично і радикально виступити проти зла, яке сьогодні насувається на світ збоку Росії. Але здоровий глузд і критичне мислення зобов’язують нас звертати увагу на факти, які засвідчують наступне: саме Україна є оплотом традиційних і християнських цінностей у Європі.

Історичні церкви
В Україні близько 20 тисяч православних приходів і громад. Україна – країна з найбільшим православним населенням у Європі. Але ще цікавішим є інший факт – кількість реально православних людей, які відвідують православні храми у найбільше християнське свято – Пасху. Подивимося на статистику 2019 року – до початку пандемії ковіду, коли участь у богослужіння не була жодним чином обмежена. За офіційними даними Міністерства внутрішніх справ Росії 28 квітня 2019 року православні храми Росії відвідали 4,3 млн віруючих. У той самий день в Україні за офіційними даними Міністерства внутрішніх справ України православні храми відвідали 6,7 млн віруючих. Населення Росії у чотири раз більше, ніж в Україні, проте у церкву на Пасху прийшло людей на 50% менше, ніж в Україні.

Про католиків теж є красномовний факт: найбільша католицька церква грецького обряду у світі, з нову ж таки, – саме в Україні.

Євангельські церкви
З поміж усіх республік колишнього СРСР саме в Україні завжди була найбільша кількість євангельських протестантських церков – баптисти, п’ятидесятники, харизмати, вільні євангеліки, адвентисти сьомого дня. Ця ж статистика зберігається вже у період незалежності нашої країни. Наприклад, союз баптистів в Україні є найбільшим в Європі – понад 2500 громад. П’ятидесятницьких церков майже 2000 громад (попереду нас у цій категорії лише Румунія). Харизматичних і вільних євангеліків близько 1000 громад. А якщо відвідати регіони російського Сибіру, то там в кожному великому місті можна знайти церкву, яка була заснована місіонерами саме з України наприкінці 80-их на початку 90-их років. Україна вже під сто років є основним джерелом місіонерів у цьому регіоні.

Релігійна свобода
Україна – це країна абсолютної релігійної свободи. Так було в усі роки незалежності, так залишається і нині. Понад 30 тисяч різних релігійних громад різних конфесій і релігій вільно і без обмежень здійснюють свою релігійну практику. Майже всі вони добровільно входять у три великі структури: Всеукраїнська рада церков і релігійних організацій, Українська Міжцерковна Рада, а також Рада євангельських протестантських церков.

Окремо слід наголосити, що навіть Українська Православна Церква, яка структурно підпорядкована московському патріарху Кирилу, продовжує звершувати свою релігійну діяльність в Україні в усіх регіонах. Вона НЕ заборонена, вона легально і відкрито функціонує.

На противагу цьому геть інша ситуація в Росії, де релігійна діяльність всіх конфесій повністю контролюється спеціальними службами і урядом. А на окупованих Росією територіях України церкви закриваються, а молитовні будинки конфіскуються кремлівським режимом. Наприклад, в окупованому росіянами українському місті Мелітополь з храму баптистської церкви «Благодать» зробили російське «Міністерство культури» цього регіону, Мелітопольську християнську церкву з залом на 1000 місць перетворили на концертний хол, а будівлю церкви «Слово життя» віддали під потреби окупаційної поліції. І, звісно, всюди зрізали хрести і встановили російськи прапори. Все так само робили комуністи-більшовики рівно сто років тому, коли встановлювали свою владу.

Сімейний рух
В Україні функціонує ледь не найбільший організований сімейний рух у Європі. Наприклад вуличні масові фестивалі «Всі разом за сім’ю» перед Великою війною проходили у 65 населений пунктах протягом весняно-літнього сезону. В них брали участь понад 270 тисяч учасників по всіх регіонах. А коли у 2017 році почали звучати ініціативи щодо легалізації одностатевих партнерств, понад 100 місцевих рад всіх рівнів проголосували рішення і звернення до президента і парламенту не допустити цього. Україна – одна з небагатьох країн Європи, де одностатеві партнерства чи «шлюби» недозволені.

Наостанок – про особисте…
Моє рідне місто – Скадовськ у Херсонській області. Воно окуповане російською армією з березня 2022 року. Більшість активних мешканців втекли з міста. Понад половина нашої церковної громади – втекли з міста, у тому числі родина моєї сестри. Всі вони, рятуючи свої сім’ї, стали внутрішніми переселенцями по всій Україні – без житла, без друзів, без роботи і бізнесів. Багато хто – за кордоном.

Проживаючи у Києві, я багато років очолюю в Україні великий рух «Всі разом – за сім’ю». Вже понад 20 років наша команда системно працює, щоб підтримувати і просувати природний порядок речей, захищати віру, сім’ю і свободу. Членом правління нашої організації багато років був Віталій Виноградов. Він жив у Бучі… Коли 1 квітня 2022 року російські окупаційні війська пішли з міста, ми знайшли розстріляне тіло нашого друга, яке майже місяць пролежало на дорозі… Віталій Виноградов, організатор багатьох вуличних сімейних фестивалів в Україні, був розстріляний російськими окупантами на самому початку війни.

Кремль і Путін несуть війну, руйнування, окупацію і смерть. Вони в Україні зруйнували сотні християнських храмів, вбили тисячі сімей. Знищують релігійну свободу, вбивають ракетами дітей, а квітучі міста перетворюють на згарища.

Росія оголосили війну Україні, яка є оплотом традиційних і християнських цінностей у Європі.

Ми в Україні очікуємо, що наші друзі на Заході нарешті перестануть споживати російську брехливу пропаганду. А замість цього стануть у повний зріст, щоб допомогти нам зберегти найцінніше – наш дім Україну, наші сім’ї і дітей, наші життя і свободу. На нашу землю прийшло зло – російські окупаційні війська.

Ми в Україні прийняли бій, щоб здолати це зло. Чи станете ви поруч з нами? За віру, сім’ю і свободу!

Руслан Кухарчук
Київ, Україна
24 лютого 2024 рік

Стаття написана англійською момовю і опублікована у виданні Christian Post 15 квітня 2024 року, за п’ять днів перед голосуванням пакету допомоги Україні в Конгресі США.

На фото – Руслан Кухарчук у Бородянці, 9 квітня 2022 року, привіз гуманітарний вантаж за кілька днів після звільнення Київщини.

Також дивіться і поділіться – документальний фільм Руслана Кухарчука «ДЕ ОКУПАЦІЯ». Повнометражна документальна стрічка про війну в Україні з її драматичними наслідками. Екранне оповідання складається з кількох сюжетних ліній. В основі кінорозповіді – доля трьох населених пунктів і доля двох сімей.