Резолюція ВРЦіРО щодо необхідності розробки державної сімейної політики

РЕЗОЛЮЦІЯ

Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій

щодо необхідності розробки державної сімейної політики

Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій із часу свого заснування і донині приділяє значну увагу реагуванню на виклики, з якими стикається такий важливий соціальний інститут як сім’я. Протягом останнього року цій темі були присвячені такі відозви ВРЦіРО:

• Заява щодо необхідності захисту традиційних сімейних цінностей українського народу від 14 вересня 2021 р.;
• Маніфест на захист прав дітей і сімей від 6 червня 2021 р.;
• Звернення про гідність і велич дару людського життя від 31 травня 2021 р.;
• Звернення до Прем’єр-міністра України про виклики, пов’язані з демографічною кризою в Україні, від 23 квітня 2021 р.;
• Звернення про необхідність протидії домашньому насильству в Україні від 1 грудня 2020 р.

Учасники розширеного виїзного засідання Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, яке відбулося 30 вересня 2021 року у м. Острог Рівненської області, прийняли цю Резолюцію про наступне:

1.      Сім’я, шлюб жінки і чоловіка як найкращий осередок для народження і виховання дітей, залишається однією з найбільших цінностей Української держави, незважаючи на деструктивну критику з боку окремих політиків і громадських діячів. Підтвердженням цьому є не лише Священні Писання та досвід попередніх поколінь, але й положення статті 51 Конституції України та статті 5 Сімейного кодексу України.

2.     Соціальні експерименти з узаконенням свавільної гендерної самоідентифікації (на відміну від жіночої та чоловічої статі) та нав’язування суспільству в якості норми протиприродних явищ (популяризація одностатевої сексуальної орієнтації, заперечення наявності жіночності у жінок і маскулінності у чоловіків як відмінних особливостей, рух на підтримку небінарних займенників, тощо) у підсумку не призводять до інклюзії, рівності прав та зменшення насилля, але ще більше розколюють і збурюють суспільство, маргіналізують і обмежують у правах більшість заради захисту інтересів меншості, поглиблюють демографічну кризу в країні.

3.     Нав’язування гендерної ідеології має негативні наслідки у вигляді спроб знецінити ідеал сім’ї та шлюбного союзу жінки та чоловіка, супроводжується цілеспрямованим обмеженням свободи вираження поглядів і свободи віросповідання, вдається до толерування мови ненависті на адресу релігійних діячів і прихильників традиційних сімейних цінностей, заохочує силове свавілля щодо учасників просімейних мітингів і активістів, тощо.

4.     Натомість, виступаючи на захист традиційних сімейних цінностей українського народу, ми розуміємо під цим цілком конкретні та досяжні чесноти, які можуть об’єднати все українське суспільство та, на наше переконання, мають бути визначені як завдання державної сімейної політики, а саме:

• рівність у гідності та унікальність і особливість покликання чоловіка та жінки;
• виховання стосунків до здатності укладати подружжя та сприймати дар народження нового життя;
• пошана до гідності кожної людини;
• захист людського життя від зачаття до природної смерті;
• родинна солідарність і взаємодопомога поколінь;
• шанобливе ставлення до батьків і старших осіб;
• повага до прав дитини;
• неприпустимість домашнього насильства та цькування тощо.

5.     Сумна статистика розлучень (особливо у перші роки шлюбних стосунків), незавершеність реформи інтернатів для сиріт (замість яких мають діяти дитячі будинки сімейного типу), масштабне соціальне сирітство, поширене явище домашнього насильства, тощо – все це ще більше актуалізує необхідність (1) чіткого визначення пріоритетів держави у сфері сімейної політики, (2) утворення міністерства у справах сім’ї та подолання демографічної кризи та (3) затвердження відповідної державної програми з необхідним бюджетним фінансуванням.

6.     Повна сім’я, шлюб як союз жінки і чоловіка, повага до гідності людини від її зачаття до природньої смерті, відповідальне материнство і батьківство повинні залишатися виховними ідеалами в освітньому процесі в державних, комунальних і приватних закладах освіти.

7.      Церкви, релігійні організації та просімейні громадські ініціативи готові об’єднати зусилля з органами державної влади та місцевого самоврядування у справі практичного втілення конституційної гарантії щодо державного захисту сім’ї, дитинства, материнства і батьківства.

8.     Лише спільними зусиллями та на основі державно-громадського партнерства, у тому числі за участі релігійних організацій, наша країна буде в змозі створити належні соціальні умови, інфраструктуру та просвітницьку кампанію для побудови міцних і щасливих сімей і шлюбних відносин, підтримки материнства і батьківства з метою збереження кожної вагітності та виховання нового покоління на засадах високої моралі та поваги до гідності кожної людини.

Щоб першими отримувати перевірену інформацію та компетентні експертні коментарі, підпишіться на наші офіційні канали у Viber та Telegram