Проблемна гендрена постанова уряду №930: як діяти місцевим адміністраціям

До Руху «Всі разом!» все частіше надходять повідомлення, що місцевим адміністраціям систематично пропонується затвердити різноманітні програми щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків. Так, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів №930 від 9.10.2020 про деякі питання забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, органам місцевого самоврядування пропонується вжити заходів для:

– організації функціонування відповідального підрозділу з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків;

– призначення радника з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидії насильству за ознакою статі.

А також Постановою затверджено типові положення про відповідальний підрозділ з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків та про радника з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, запобігання та протидії насильству за ознакою статі.

Пропонуємо органам місцевого самоврядування звернути увагу на декілька суттєвих акцентів, які обґрунтовують неможливість затвердження подібних документів в запропонованій редакції з метою впровадження в структуру місцевих адміністрацій такого підрозділу та радника з питань забезпечення рівних прав та можливостей. Зазначимо, що документ передбачає фінансування з місцевих бюджетів. На нашу думку, додаткове навантаження на бюджети на місцях є невиправданим та недоцільним.

Підтримуючи необхідність залучення мешканців до активного суспільного життя, вважаємо за доцільне проінформувати, що окремі пункти типових положень із забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків є суперечливими і потребують значного доопрацювання, а деякі норми – повного вилучення.

Рух «Всі разом!» акцентує увагу на моментах, які обґрунтовують неможливість затвердження органами місцевого самоврядування типових положень в запропонованій редакції:

По-перше. Хоча в назві Постанови вживається термін “рівність жінок і чоловіків”, тексти типових положень насичені гендерним компонентом: «гендерні портрети», «гендерні аудити», «гендерні підходи» тощо. Нагадаємо, що термін «гендер» був запозичений з понятійного апарату соціо-психологічних (біхевіоральних) наук. Там він позначає не лише рівність двох біологічних статей (жіночої та чоловічої), але й рівність різних гендерів, які, своєю чергою, охоплюють гендерну ідентичність (усвідомлення себе належним до певної статі, до обох статей чи до жодної статі) та гендерну роль (вияв своєї гендерної ідентичності в суспільстві). Теоретики гендеру одностайно визнають, що гендер включає не лише біологічні, соціальні чи культурні характеристики особи, але й сексуальну поведінку, яка відрізняється на підставі гендерної ідентичності та сексуальної орієнтації. Таке розуміння гендерної рівності прямо суперечить ст. 1 Закону України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”. Зважаючи на те, що гендерна ідентичність та сексуальна орієнтація є поведінковими явищами, біологічна природна яких на сьогодні дискутується в медичній науці, а також те, що впровадження теорії гендеру в усі сфери суспільного життя може спричинити і вже спричиняє непоправну шкоду різним категоріям населення, зокрема дітям.

Виходячи із вищенаведеного, вважаємо, що затвердження органами місцевого самоврядування  типових положень із наявністю в них гендерної термінології є неможливим. Звертаємо увагу на те, що саме професійність та компетентність є головним критерієм відбору кандидатів та призначення на посаду, а не гендерний компонент та концепція різноманіття.

Таким чином, п. 4.2, 5.1, 5.4 Типового положення про відповідальний підрозділ, а також п. 5.2, 5.4 Типового положення про радника потребують суттєвого доопрацювання.

По-друге.  Незрозумілим є п. 3 Типового положення про відповідальний підрозділ, в якому вказано, що відповідний підрозділ у своїй діяльності керується не тільки Конституцією та законами України, актами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, а також «міжнародними документами ООН, Ради Європи, Європейського Союзу, ОБСЄ, рекомендаціями міжнародних моніторингових інституцій у сфері прав людини та гендерної рівності».

Таке формулювання вступає в колізію зі ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування», в якому написано: «органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України».

В даному випадку саме додаток до Постанови Кабінету Міністрів розширює об’єм документів, якими можуть керуватися органи місцевого самоврядування. Вважаємо, що надання права керуватися не тільки нормативно-правовими актами України, закріпленими у законі, а і документами міжнародних інституцій, є необґрунтованим. Така пропозиція Кабміну не може гарантувати стабільність суспільних відносин на місцях.

Таким чином, в українське національне законодавство інтегруються норми європейського права без урахування державних інтересів і поступово формується пріоритет міжнародного впливу на внутрішні процеси в Україні. Вважаємо, що для нашої країни, яка намагається зберегти свій державний суверенітет і не розчинитися під тиском міжнародного (європейського права) треба поставити на перше місце державний суверенітет та керуватися національними інтересами і національними цінностями при ухваленні внутрішніх нормативно-правових актів та міжнародних договорів.

По-третє. Викликає занепокоєння п. 5.10 Положення про відповідальний підрозділ про “протидію дискримінації за ознакою статі або за кількома ознаками, однією з яких є стать”. Абсолютно неприйнятним є вживання у документах державного та місцевого рівня подібні незрозумілі конструкти. Про які саме ознаки йде мова? Такі речення потребують уточнення та обгрунтування. Місцевим адміністраціям варто уникати нечіткого формулювання положень при затвердженні подібних документів із метою виключення спірних моментів та різночитаннь.

Юристи Руху «Всі разом!» наголошують: наявність в тексті положень гендерного компоненту, нечіткої термінології та спірних формулювань, робить неможливим затвердження органами місцевого самоврядування документу в запропонованій редакції та потребує його суттєвого доопрацювання.

Звертаємо увагу: Постановою Кабінету Міністрів №930 пропонується розглянути можливість із запровадження підрозділу з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків та призначення радника з відповідних питань. Таким чином, запропоновані положення не є обов’язковими для використання органами місцевого самоврядування.

Разом із тим, нагадаємо, що депутати місцевих рад всіх рівнів продовжують звертатися до центральних органів державної влади із вимогою захистити інститут сім’ї в Україні та заборонити пропаганду гендерної концепції та унормування ідей ЛГБТ. Станом на жовтень 2020 року таких Рішень є вже понад 80.

Рух “Всі разом!”.

Щоб першими отримувати перевірену інформацію та компетентні експертні коментарі, підпишіться на наші офіційні канали у Viber та Telegram