Пастор церкви і солдат ЗСУ. Вадим Янович перед загибеллю кликав солдатів до каяття

Вадим Янович – герой, який щиро любив свою країну, сім’ю, церкву та Бога. Він загинув 13 жовтня на Херсонському напрямку. Був пастором, капеланом та військовим у лавах Збройних Сил України.

Вадим Янович навернувся до віри у київській церкві «Перемога». Згодом почав працювати там же адміністратором. Пізніше почав нести пасторське служіння у Яготині на Київщині. З 2014 року служив у батальйоні «Донбас», мав позивні «прапорщик» та «пастор». Був вправним стрільцем.

Вадим один з тих, хто пережив Іловайський котел – бойові дії, що розгорнулися під містом Іловайськ Донецької області у ході російсько-української війни у серпні 2014 року. Їхня бригада отримала команду прорватись через лінію фронту. Але закінчилось це все трагічно, більшість транспорту було знищено, проте Янович вцілів, отримавши лише поранення.

Після цих подій вирішив відійти від військових справ. З сім’єю відправився у Луцьк, щоб розпочати пасторське служіння там. Проте перед самим початком повномасштабного вторгнення вирішив повернутися в армію і стати капеланом. Тоді ще не було офіційного закону щодо капеланської посади у ЗСУ. Але для Вадима це не мало значення, він твердо вирішив підписати контракт на службу капелана, проте оформився як солдат. Був одним з перших, хто пішов у військо 24 лютого 2022 року.

«Жив бажанням допомогти країні. Відважний та дружелюбний, надихав молодих людей», – говорить Юрій Демидов, пастор церкви «Перемога» у Кропивницькому і друг Вадима Яновича. Остання їхня зустріч відбувалась у Кривому Розі за місяць до загибелі, коли Вадим вийшов з оточення та мав час для відновлення.

Знайомі та друзі героя були захоплені його бажанням допомагати своїм побратимам по службі. «Вадим допомагав військовослужбовцям попри те, що самому було важко. Справжній чоловік, без жодного пафосу», – згадує Ігор Середа, журналіст і радіоведучий, який також близько знайомий з паном Яновичем.

Вадим Янович разом з дружиною
Фото: Facebook 

Марія Краснопір – християнський волонтер з Миколаєва. Від початку війни активно допомагала військовим, зокрема бригаді, в якій перебував Вадим Янович. Саме вона з командою брала активну участь у зборі коштів на бус для Вадима. «В окопах він говорив про Божу любов та приводив хлопців до покаяння. Коли в окопах ставало гаряче й здавалось, що це вже кінець, він кричав слова молитви покаяння й хлопці повторювали, і врешті спасались», – розповідає Марія.

Миколаїв, Олешки, Сєвєродонецьк, Херсон, Запоріжжя – це все міста в яких служив солдат ЗСУ та капелан Вадим Янович. У жовтні він їхав з товаришем на бусі на завдання, вони підірвалися на міні. Для Вадима це було останнє завдання. Повідомляти про смерть рідних не поспішали, адже певний час не могли знайти тіло. Згодом прийшло офіційне повідомлення, що він таки загинув…

Висловлюємо щирі співчуття рідним і друзям! Його служба була гідною, він став прикладом християнської віри і хоробрості для побратимів.

Також можете переглянути трансляцію з Вадимом та його донькою, яке було записане ще рік тому:

Щоб першими отримувати перевірену інформацію та компетентні експертні коментарі, підпишіться на наші офіційні канали у Viber та Telegram