Що поганого за рік? Огляд скандальних ініціатив депутатів ІХ скликання

Перші десять місяців існування нового парламенту президентська партія працювала у «турборежимі». Після формування керівництва Верховної Ради та Уряду, народні депутати взялися до активної роботи – зареєстрували сотні законопроектів.

Але законотворчій турборежим дав збій – представники парламентської монобільшості все більше потрапляють у скандальні історії: депутати діють в інтересах окремих девіантних соціальних груп, демонструють низькі моральні якості, частішають випадки внесення у сесійну залу антиконституційних проектів.

Більш того, народну довіру до парламентської монобільшості підривають періодичні скандали. І такі випадки різко вдаряють по репутації президента Володимира Зеленського, на імені якого депутати і потрапили в Раду. Про чотири погані ініціативи – у нашому огляді…

1. Під соусом боротьби з дискримінацією: законопроект 0931 із загрозами для основоположних прав людини
Одним з перших скандальних законопроектів, які депутати нового скликання подали на розгляд був законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гармонізації законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації із правом Європейського Союзу)» (реєстраційний номер 0931). Насправді, він був зареєстрований у Верховній Раді ще у 2015 році. Але враховуючи його одіозність – на розгляд Ради не виносився. Але нове парламентське скликання чомусь вирішило відразу за нього взятися.

Даним Проектом пропонується розширення переліку ознак, за якими особа може бути притягнена до відповідальності за порушення законодавства про запобігання та протидію дискримінації. Також пропонується розширити термінологічний апарат, впроваджуючи нові поняття: «віктимізація», «підбурювання до дискримінації», «пособництво в дискримінації», «множинна дискримінація», «дискримінація за асоціацією». Звертаємо увагу, що зазначені поняття суттєво відрізняються від вже діючих термінів у кримінально-правових науках і можуть виникнути правові колізії при застосуванні норм. У проекті пропонується надання Омбудсмену повноважень видавати обов’язкові для виконання вимоги (приписів).

Законопроект розглядав Комітет Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин. І поправки, подані Народним депутатом Віктором Мяликом та Радою Церков були відхилені. І лише після акції протесту біля Верховної Ради України та під Офісом Президента проти законопроекту №0931 його відправили на доопрацювання. Понад 2000 громадян приїхали зі всієї України.

У підсумку зазначаємо наступне: якщо б парламент проголосував законопроект 0931 в запропонованій редакції, то свобода вираження думки та слова, свобода світогляду та політичної діяльності опинились би під загрозою ліквідації.

2. Ініціатива створення тотального контролю за медіа контентем
Наступною конфліктною темою став законопроект «Про медіа» (2693). Головним ініціатором та автором скандального проекту став Олександр Ткаченко – народний депутат від «Слуги народу», нині призначений на посаду Міністра культури та інформаційної політики.

Автор проекту пропонує заборонити релігійним організаціям та опосередкованим до них юридичним особам входити до структури власності або контролю суб’єкта у сфері аудіовізуальних медіа, в тому числі і телеканалів універсального медіа сервісу, включаючи мовлення громад. Замість того – розширити повноваження Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, створивши з неї потужний державний орган контролю над всіма видами засобів масової інформації.

Хоча в преамбулі визначено, що вони мають бути спрямовані «на забезпечення реалізації права на свободу вираження поглядів, права на отримання різнобічної, достовірної та оперативної інформації, на забезпечення плюралізму думок і вільного поширення інформації, на захист національних інтересів України». По факту законопроект містить намагання порушити право релігійних організацій на свободу вираження поглядів та контролювати медіа контент. А за невиконання цих пунктів передбачається відповідальність у вигляді штрафу (у розмірі близько 24 000 грн) або у обмеженні доступу до веб-сайту онлайн-медіа.

Тим самим порушується право громадян на отримання різнобічної інформації. В тому числі пропонується встановити відповідальність за критику пропаганди гомосексуалізму і гендерної ідеології.

Таким чином, мета законопроекту не відповідає його наповненості: він зовсім не забезпечує плюралізм думок і вільне поширення інформації. Більш того, впроваджуючи обмеження можливості представникам різних християнських конфесій бути власниками або контролювати контент – це створення реальних загроз національним інтересам України, бо нівелюються моральні кордони для інформаційного простору. Тож питання про мотиви подання такої законодавчої ініціативи до Олександра Ткаченка залишається відкритим.

3. Нереалізовані амбіції колишнього міністра культури, молоді та спорту Бородянського
В контексті медіа слід згадати ініціативу ексміністра культури, молоді та спорту Володимира Бородянського про обговорення законопроекту про дезінформацію. Він не був зареєстрований у ВР, проте містив досить загрозливі ініціативи для свободи слова.

На початку цього року його відомство оприлюднило для громадського обговорення порівняльну таблицю проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення національної інформаційної безпеки та права на доступ до достовірної інформації”. Про всеосяжність запропонованих змін до законодавства говорить і кількість сторінок – 131.

Автори ініціативи зазначають, що метою законопроекту «є захист прав громадян на отримання достовірної та збалансованої інформації, прозорість діяльності поширювачів масової інформації та забезпечення національної інформаційної безпеки України», в тому числі «запровадження механізмів боротьби з дезінформацією в інформаційному просторі України та підвищення рівня медіаграмотності населення в умовах гібридної агресії РФ».

Проте запропоновані ініціативи містили ідею про створення нового державного органу Асоціації професійних журналістів України (АПЖУ). Цей державний монстр мав би повноваження регулювати діяльність журналістів, реалізувати прямий державний контроль та ділити працівників медіа на «журналістів», «професійних журналістів» і «поширювачів інформації». Проектом передбачається, що АПЖУ буде видавати прес-карти лише «професійним журналістам», які матимуть право висвітлювати діяльність органів державної влади.

Проектом також передбачалось створення нового державного органу – уповноваженого з питань інформації. І автори хотіли наділити його надширокими повноваженнями, майже монопольними. Наприклад, надати право звертатися до суду із заявою про накладення штрафів. При цьому, поцедура накладання штрафів не передбачає запрошення на судове засідання особу – поширювача інформації. Водночас розмір штрафів вражає – до 9 466 000 гривень. Під дію проекту закону підпадають не тільки журналісти і працівники ЗМІ, а й звичайні громадяни, які можуть під час спілкування користуватися різними засобами миттєвих повідомлень. При цьому передбачається розміщення та невідкладне оновлення всіх ідентифікаційних даних.

Враховуючи вищенаведене, можемо зробити висновок, що проект спрямовувався не на захист, а на обмеження права на свободу вираження слова та поглядів. Бородянський планував цим законом впровадити надмірне втручання держави в діяльність журналістів, працівників ЗМІ та звичайних громадян. А також розділити журналістів на «справжніх» і «не справжніх». Але тішить, що ця ініціатива у результаті так і не набула форми зареєстрованого законопроекту.

4. Законопроект 3316: вісім років ув’язнення за незгоду із ЛГБТ пропагандою
Проект Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо протидії злочинам на ґрунті ненависті за ознаками сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності)» зареєстровано у Верховній Раді 09 квітня 2020 року. Автором документу виступає Ольга Василевська-Смаглюк, народний депутат від партії «Слуга народу».

Автор запропонувала додати нову обтяжувальну обставину – вчинення злочину на ґрунті нетерпимості за ознакою сексуальної орієнтації або гендерної ідентичності (далі – СОГІ). Це означає, що кримінальне законодавство може вперше розширитися поняттями СОГІ та вимагає за це посилення кримінальної відповідальності у вигляді величезних штрафів або позбавлення волі до 8 років.

Особливу загрозу складає пропозиція автора нову статтю ККУ – 1611 «Публічні заклики до ворожнечі, насильницьких дій, переслідування або приниження гідності за ознакою сексуальної орієнтації або гендерної ідентичності». За порушення цієї статті передбачаються штрафи – 200-500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (далі – НМДГ) або обмеження волі до від 5 до 8 років. А для посадових осіб – 500-1000 НМДГ або позбавленням волі до 5 років. Наприклад, якщо громадянин України або державний службовець висловить критичну думку щодо СОГІ, це підпадає під пряму дію нової статті.

Автор законопроекту пропонує посилити кримінальну відповідальність за проведення мирних акцій протесту. У проекті міститься пропозиція створення частини 2 статті 293 про групове порушення громадського порядку. Нова частина цієї статті передбачає позбавлення волі від двох до п’яти років. Наприклад, за мирні акції громадян, якщо вони виступають проти ЛГБТ-ідеології, новою нормою передбачається кримінальна відповідальність із ув’яненням до 5 років.

Слід зауважити, що на сьогодні кілька аналогічних альтернативних законопроекти, які спрямовані проти всіх, хто критикує гендерну концепцію, гей-паради та агресивні дії ЛГБТ-спільноти. Проект 3316-2 встановлює обов’язкове посилене покарання за негативне ставлення до ЛГБТ-пропаганди. Новий варіант від 24.04.2020 щодо впорядкування відповідальності за злочини, скоєні з мотивів нетерпимості. Даний проект закону подано нардепом Ладою Булах, авторкою скандального законопроекту 2684, що пропонував дати можливість підліткам одноосібно укладати договори з лікарями, що могло закласти підстави, аби з 14 років міняти стать без згоди батьків та робити аборти. Окрім неї, у співавторах є ще ряд нардепів, зокрема, Лубінець Дмитро, Голова Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях. Він свого часу хотів протиснути прийняття законопроекту 0931, що так само встановлював жорстке покарання за критику ЛГБТ та обмежував свободу віросповідання. Що таке мотив нетерпимості проект зазначає: «засноване на упередженнях, забобонах, стереотипних поглядах, ірраціональному страху чи огиді відкрите негативне ставлення до людей (соціальної групи) за дійсною чи уявною ознакою (ознаками) раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, сексуальної орієнтації, ґендерної ідентичності».

Також зареєстровано законопроект 3316-3 про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за вчинення злочинів з мотивів нетерпимості. Автор – Бакумов Олександр, депутат від партії «Слуга народу». Цей варіант є спрощеною версією 3316-2, відрізняються вони лише в більш загальному визначенні терміну “нетерпимість”. Під нетерпимістю у 3316-3 слід розуміти відкрите, упереджене, негативне ставлення на основі стереотипних поглядів стосовно категорії осіб, відмінних за такими ознаками як раса, стать, колір шкіри, інвалідність, сексуальна орієнтація, національність, мова, релігійні переконання.
Таким чином ми бачимо, що всі ці законопроекти є однаково небезпечними і неприпустимими. Вони спрямовані на обмеження права на свободу думки, слова і мирних зібрань. Вони надають судам і поліції ще більше підстав карати людей за будь-які критичні висловлювання, кидаючи їх до в’язниці.

У підсумку…
Автори та ініціатори даних проектів та ініціатив прагнуть наповнити українське законодавство ідеологічними концепціями про сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність. Вони у такий спосіб заявляють про себе як про політиків, які голосують за обмеження чи повну заборону свободи слова, створення повного державного регулювання інформаційної сфери. Під прицілом, перш за все, церкви та релігійні організації, а також громадські організації, які виступають за збереження національної ідентичності та фундаментальних природних цінностей.

Як бачимо, зазначені законодавчі ініціативи повністю розбалансовують демократичні засади суспільства. І створюють умови для надання привілеїв окремим соціальним групам, які мають поведінкові девіації або експериментують зі своєю ідентичністю. Без сумніву наведені ініціативи посилюють суспільне невдоволення і розкол.

Тож актуальним залишається питання про здатність народних депутатів правлячої партії діяти в інтересах громадян і сімей. Бути відповідальними перед народом. Діяти на вимогу українських виборців, а не на вимогу зовнішніх сил.

Елеонора Дібрівна, юрист Руху “Всі разом!”

Щоб першими отримувати перевірену інформацію та компетентні експертні коментарі, підпишіться на наші офіційні канали у Viber та Telegram