Георгію Тарасенку присвоєно звання Героя України (посмертно): патріот та «гроза» для ЛГБТ та лівих угрупувань

Президент України посмертно присвоїв Георгію Тарасенко звання героя України. Георгій загинув на Харківщині, де жив та проводив свою активну громадянську патріотичну діяльність. Він був лідером організації «Фрайкор», воював в зоні ООС, а коли почалося повномасштабне вторгнення росії, разом з побратимами пішов захищати свою країну і став командиром однойменного добровольчого формування. В мирний час Георгій був «грозою» для антиукраїнських, ліволіберальних рухів та ЛГБТ-угрупування. Він з командою завжди стояв на сторожі традицій та цінностей українців: зривав лекції про гомо-толерантність, був учасником кампаній, спрямованих на протидію так званим ЛГБТ-прайдам у Харкові. І загинув Георгій, будучи вірним своїм принципам – звільняючи село Мала Рогань від рашистів.

Георгію Тарасенку було 25 років, він був єдиною дитиною у сім’ї. З підліткового віку брав участь у націоналістичному русі. Сама команда «Фрайкору» про його біографію пише так: «Георгій був націоналістом все життя: у націоналістичному русі з домайданівських часів, учасник Революції Гідності, протистояв «рускій весні» в Харкові, у 2014 році в 17-річному віці Георгій відправився на фронт. У 2017 створив і очолив Добровольчий підрозділ «Фрайкор» і однойменну організацію. Під його командуванням ми здійснили 7 бойових ротацій на Донбас і стали на захист Харкова з першого дня повномасштабного російського вторгнення. Ми становились як організація та підрозділ завдяки його керівництву. Попри цю важку втрату наш підрозділ продовжує виконувати бойові завдання, наша організація продовжить справу Георгія, ми продовжимо боротися за Велику Соборну Україну. Георгій Тарасенко назавжди в строю!»

Загинув Георгій 25 березня, а 17 квітня Президент України Володимир Зеленський присвоїв воїну звання героя України з удостоєнням ордена «Золота зірка»: «За особисту мужність та героїзм, виявлені при виконанні бойових завдань, самовіддане служіння Українському народу».

Георгій був кісткою в горлі для ЛГБТ-угрупування. В одному з чатів гомосексуалісти відверто раділи смерті героя і бажали загинути й іншим фрайкорівцям. За свій короткий вік, Тарасенко зумів завадити пропаганді гомодиктатури в Харкові та інших містах. Ще до офіційної реєстрації організації «Фрайкор», у лютому 2018 Тарасенко з побратимами зірвали у Харкові лекцію про ЛГБТ. В тому ж році в травні фрайкорівці спільно з «Традиція та Порядок» зірвали дискусію про протидію гомофобії та трансфобії. 8 березня 2019 року «Фрайкор» у повному складі виходить на антифеміністичний мітинг. В тому ж році в травні хлопці зірвали в готелі захід, присвячений дню протидії гомофобії і трансфобії. А в червні 2019 фрайкорівці викрили наркоточку в Харкові.

Крім цього, Георгій Тарасенко разом з побратимами із організації завжди були активними в організації мирних анти-гей парадів. Георгій ініціював такі акції в рідному Харкові, а також долучався до заходів на захист сім’ї й в інших містах України.

Про один такий випадок згадує капелан Ігор Плохой: «Георгій не лише активно займався збереженням природної сім’ї в своєму рідному місті, але і приїжджав в інші міста на різні тематичні акції. В 2019 році він був поряд з нами в Києві біля пам’ятника Шевченка на акцій проти ЛГБТ-параду. Він приїхав ще з суботи разом із своїми побратимами. Дуже гарячий патріот України, він боровся на всіх фронтах, де це було можливо, щоб було благо для нашої неньки-України: і на просімейному рівні, і за наші українські благословенні традиції, і на патріотичному рівні – з початком АТО створив загін «Фрайкор». А зараз в повномасштабній російсько-українській війні він проявив себе героєм на захисті Харкова. Ініціативний, смілий, робив все що міг, загинув як справжній патріот і людина, яка дуже любить Україну».

Ільницький Дмитро, екс-член Традиція і Порядок, нині – член Консервативної партії розповів про свої враження від спільних акцій з Георгієм Тарасенко: «Ми були знайомі з покійним Георгієм по спільним акціям у Харкові, разом ходили на марші на честь Дня Незалежності, Покрови, контр-акції по 8 березня та лгбт-маршам. Фрайкор, який він очолював, вважався принциповою бойовою організацією, яка не дозволить розгулу ватників-сепаратистів. Сам Георгій складав враження теж людини принципової та серйозної, на яку можна покластись».

Про своє знайомство з Георгієм поділився Юрій Бондаренко, солдат батальйону «Реванш». Він розказав: “Я познайомився з ним у вересні 2019 року під поліцейським райвідділком у Харкові. Як раз тоді хлопців з “Фрайкору” та “Традиції і Порядку” поліція незаконно затримала на Римарській. Під його керівництвом організація “Фрайкор” була однією з найбільш представлених правих організацій Сходу України. Він був одним із тих, хто справедливо вважав, що загрозу несе не лише москва, а й ліберальний Захід”.

Не змовчав і письменник Сергій Жадан та на своїй сторінці в фейсбуці так описав Георгія: «Загинув наш друг. Командир підрозділу, який ми підтримували навіть не останній місяць – останні пару років. Жора в бою завжди йшов попереду. Це дивувало. Й викликало повагу. Після 24.02 я кілька разів писав про операції, в яких брав участь Фрайкор, яким командував Жора. Школу на Шевченка брали вони. Москальню по лісопарку виловлювали вони. Рогань, де Жора й поліг, від окупантів теж зачистили великою мірою і вони теж. Не знаю, можливо для ворогів це успіх. Для нас це додатковий стимул битися за свою землю. Фрайкор втратив командира, проте не втратив мотивації. Більше того – зараз почнеться помста. Не заздрю росіянам, які стоять під Харковом. Особливо знаючи, чим для них закінчились учорашні бої на Рогані. А ви, друзі, пом’яніть  Жору – це реальний герой цієї війни. В Харкові обов’язково буде вулиця його імені. Дякую тобі, друже. Це було честю – стояти з тобою поруч. Лети велико.»

Журналіст Юрій Бутусов також був особисто знайомий з Георгієм та залишив на своїй сторінці про нього публікацію: «26 березня він загинув як герой при звільненні села Мала Рогань під Харковом. Георгій – харків’янин, єдиний син у батьків. З початку війни в 14-му був волонтером, потім проходив вишкіл у Нацкорпусі, виізжав на фронт на ротації у складі добровольчих підрозділів. А о 9-й годині ранку 24 лютого він вже був у черзі на видачі зброї і став на захист рідного міста як керівник організації «Фрайкор». 27 лютого його бойова група взяла активну участь у знищенні загону спецназу 2-і бригади спецназ та піхоти 25-і бригади ЗС РФ біля Лісопарку та у 134 школі. Георгій завжди прагнув йти на бойові завдання, вів бійців за собою, і прожив життя патріота та Воїна.  26 березня у ході звільнення села Мала Рогань, Георгій як завжди йшов вперед. З цього села російські нацисти обстрілювали з Градів житлові райони Харкова. Село звільнили, але Тарасенко загинув у цьому бою. Загинув як справжній Герой України. Світла пам’ять».

Письменник та військовий Дмитро Корчинський так каже про Тарасенка: «У бою, обороняючи рідну Харківщину, загинув Командир Добровольчого підрозділу «Фрайкор» – Георгій Тарасенко. Георгій був особливим , справжній Лицар, завжди першим вів хлопців у бій і ніколи не проявляв страху. На війні з 2014 …В його останньому бою, проводячи контрнаступ на позиції ворога, він як завжди йшов першим у складі бойової групи… Єдиний син в батьків».

ЛГБТ-угрупування у своїй ненависті до Тарасенка показало свою антиукраїнську та антипатріотичну сутність. Причому, не лише до Тарасенка, але і до воїна Євгена Карася та інших національно-патріотичних людей. Втім, справжні українці оцінили подвиги Георгія і тепер його зватимуть Героєм України.

Рух «Всі разом!» висловлює щирі співчуття рідним та друзям Георгія. Пам’ять про героя не вмирає, його життя було прямим доказом патріотизму та відданості Україні. Вічна пам’ять та шана Георгію Тарасенку!

Рух “Всі разом!” 

Щоб першими отримувати перевірену інформацію та компетентні експертні коментарі, підпишіться на наші офіційні канали у Viber та Telegram