Днями на інформаційних сайтах України був розтиражований вордівський документ на 5 сторінок, в шапці якого напівжирним шрифтом з підкресленням написано: “Реформи, пов’язані з умовами надання допомоги від США”. Документом це назвати складно. Ані авторства, ані підписів, ані бланку, ані адресата. Просто набір абзаців, речень, слів – про “реформування”, “відкритість”, підзвітність”. За стилем і за формою […]

Після дуже тривалого обговорення і протестів, вночі 31 березня, Верховна Рада України проголосувала закон, який після 20-річного мораторію вперше дозволяє обмежений продаж землі сільгосп призначення. Тому одне з важливих питань для нашої незалежності наступне: хто буде новим власником та господарем землі?

Старший син прадіда відсидів 12 з 15 років, а прабабуся — 5 з 7. Хоча прадід підписався під тим, що передав усе в колгосп, у голови села був статистичний план: кілька родин вислати із села на роботу до Сибіру: комуністи вже не просто старалися знищити, а треба було, щоб хтось задарма будував там міста, залізниці та сільське господарство.

Потрібно поставити собі прагматичне запитання: а що ми залишаємо після себе своїм дітям і майбутнім поколінням? Право бути аграрним пролетаріатом чи господарями на своїй рідній землі? Право легко мігрувати чи реалізувати себе? Бо на землю без народу прийдуть народи без землі.

Сильним каталізатором для розвитку є не інвестиції чи капітал, а соціальні інституції, серед яких основними є сім’я та родина, турбота про громаду та світ. Здорові сімейні відносини та громадська робота будували систему соціальної безпеки та підтримки. Турбота про дітей  – це свого роду, планування стратегії і тактики реальної економіки та часу життя на великі терміни.

Хочу наголосити, що більшість європейських держав у перехідний період зробили акцент на кооперації й зуміли отримати вигоду та стабільність. Тому, доки кооперація не буде пріоритетом політики держави, розвиватимуться лише окремі успішні проекти або моделі, однак вони не зроблять погоди у зміні форми сільського господарства чи економіки.

Чи повернуться кошти після реалізації активів банку? Відповідь очевидна. Однак система гарантування виконала свою функцію і продовжує балансувати між страшними міфами про свою нежиттєздатність та не менш страшними реаліями.

Для побудови ефективної державотворчої системи та добробуту є потреба проаналізувати бідність та її причини, та чому ж ми вважаємо теперішній час як кризу та занепад. Умовно причини бідності можна поділити на внутрішні та зовнішні. Внутрішні причини визначають особу та її цінності (те, що залежить від людини), та зовнішні  як система законодавства та інституцій, які сприяють або обмежують людину.   

Україна сьогодні – це країна несподіванок, криз та можливостей. Чимало молодих осіб бажають найти себе та своє покликання. Після Революції Гідності відбулася велика ментальна зміна: значна частина молоді більше не бажає шукати кар’єри в старих чи нових інституціях, а самостійно реалізувати себе. Молодь бунтує проти різних передумов, щоб «вислуговуватися та отримувати нагороду від когось», а особистою працею хоче досягнути і пожинати “свій хліб”.