Проект Плану дій у сфері прав людини до 2023: що прибрали, що лишилося?

Документ із назвою «План дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на 2021-2023 роки» (далі – План дій) до кінця червня буде ухвалений Кабінетом Міністрів України. Нині на розгляді Уряду знаходиться проект Плану дій та відповідний проект Розпорядження. Дані документи було розроблено та подано Міністерством юстиції України.

Плани дій 2015-2020 та 2021-2023: яка різниця?

Текст нового проекту Плану дій до 2023 року суттєво відрізняється від попереднього аналогічного документу, розробленого на 2015-2020 роки.  По-перше, його дія розрахована на три роки, а не на п’ять. По-друге, за обсягом він майже втричі менше. По-третє, проект Плану дій не містить більшості деструктивних пунктів, проти яких виступало суспільство. Наприклад, у новому проекті  прибрані найбільш суперечливі пункти про всиновлення дітей транссексуальними людьми, а також вилучено словосполучення «одностатеві пари» в контексті цивільних партнерств.

Нагадаємо, що всі суперечливі моменти містилися саме в Плані дій 2015-2020 роки, серед яких: цивільні партнерства, право на всиновлення дітей транссексуальними людьми; проведення так званих «маршів рівності» за кошти платників податків; зміни в освітньому процесі, в системі охорони здоров’я, в сімейному законодавстві. Із повним переліком загроз, які містилися в Плані до 2020 року можна ознайомитися в буклеті «Не вирізайте сім’ю!».

Зазначимо, що План дій 2015-2020 років, дія якого закінчилась 31 грудня 2020 року,  у контексті зазначених загроз не був реалізований у повному обсязі.

Що сприяло блокуванню реалізації деструктивних положень Плану-2020?

Як вже було зазначено одним із найбільш резонансних питань було легалізація інституту цивільних партнерств. Одним з пунктів Плану до 2020 року передбачалась розробка законопроекту щодо цивільного партнерства для одностатевих пар. Це на практиці стало б останнім кроком перед повною легалізацією так званих «одностатевих шлюбів». Але суспільство виступило проти такої ініціативи: громадські організації, окремі активісти, церкви та релігійні організації, місцеві органи влади мобілізувати свої зусилля, щоб не допустити легалізації одностатевого цивільного партнерства в Україні. Врахувавши цей неймовірний суспільний резонанс Міністерство юстиції відзвітувало, що  виконання цього пункту Плану дій-2020 «не можливе» через активний спротив місцевих рад та громадських організацій.

Це стало можливим через масштабування руху «Всі разом – за сім’ю!», систематичні вуличні та юридичні заході, в тому числі – через збір підписів, до якого долучились активісти з усієї країни, а також через велику кількість рішень місцевих рад щодо захисту інституції сім’ї в Україні. До кінця 2020 року таких рішень було вже понад 80. Таким чином можемо зробити висновок, що саме активний супротив громадськості заблокував реалізацію суперечливих пунктів Плану дій до 2020 року.

Головні загрози у проекті Плану-2023

Зазначимо, що проект Плану дій до 2023 року загалом позитивний. Але разом із тим містить ризиковані ініціативи, які можуть викликати суспільне обурення та протест. Серед них:

– пункт 28, яким передбачено «розроблення та подання на розгляд Кабінету Міністрів України законопроекту про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо: уніфікації використання терміна «нетерпимість» та обов’язкового врахування мотивів нетерпимості за такими ознаками, як раса, колір шкіри, національна або етнічна належність, релігійні переконання, ідеологічні переконання, сексуальна орієнтація, ґендерна ідентичність, інвалідність, мова, місце проживання при призначенні покарання за злочин…;

– пункт 33 передбачає запровадження інституту зареєстрованого цивільного партнерства, що має на меті унормування одностатевих відносин.

Що ми вимагаємо?

Наша позиція залишається незмінною: всі неприйнятні та антисімейні пункти мають бути вилучені з Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини до 2023 року. А саме:

1. Пункт 28 має бути змінено, шляхом вилучення словосполучення «сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність» (далі – СОГІ).

Зазначимо, що поняття «нетерпимість» не визначено чинним законодавством. Можливість покарання за нетерпимість за ознаками СОГІ може призвести до знищення свободи віросповідання та свободи слова. Більш того, «дискримінація людей за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності» є штучним і неюридичним. Адже ці ознаки не є категорією природного права, наприклад, як колір шкіри чи національність. Уведення в різні закони та підзаконні акти штучних понять СОГІ є недоцільним і має на меті поширення ЛГБТ-ідеології, визнання сексуальної девіації варіантом норми.

2. Пункт 33 Плану дій до 2023 року має бути вилучено з тексту документу. Тому що запровадження інституту цивільних партнерств суперечитиме Конституції України, Сімейному Кодексу України, іншим законам та підзаконним нормативно-правовим актам України. Ініціативою легалізації таких партнерств здійснюється спроба винайти інший формат стосунків, який у своїй формі та змісті є аналогічним до шлюбу та сім’ї. І має на меті законодавче унормування та легалізацію передусім одностатевих відносин, що суперечить моральним, культурним та релігійним традиціям українського народу.

Тому на етапі формування нового Плану дій до 2023 року Рух «Всі разом!» докладає всіх можливих зусиль, щоб найбільш скандальні пункти були прибрані з документу. А саме: Рух надіслав Уряду, а також персональні листи усім міністрам пропозиції щодо вилучення словосполучень СОГІ із п. 28, а також обґрунтував неможливість запровадження інституту цивільних партнерста в Україні (п. 33). Юристи організації «Всі разом!» у період з кінця 2020 – середини 2021 року направив кілька десятків листів із рекомендаціями та вимогами про недопущення у проекті нового Плану дій деструктивних пунктів, які протирічать інтересам громади та спричиняють суспільний конфлікт. Серед них є звернення до:

– Президента України – Зеленського В. О.;

– Прем’єр-міністра України – Шмигаля Д. А.,

– Міністра юстиції України – Малюські Д. Л.,

– Голови комітету з прав людини Верховної ради України – Любінцю Д. В.,

– Голови підкомітету з прав людини Верховної Ради України – Тарасенку Т. П.

Виходячі з вищенаведеного, можна зазначити, що Міністерство юстиції при розробці проекту Плану дій до 2023 року врахувало суспільний запит та резонанс, який викликав попередній План дій з реалізації стратегії у сфері прав людини у період до 2020 року. З кількох ризикованих ініціатив залишилися лише дві, які не мають бути ухвалені в поточній редакції проекту.

Рух «Всі разом!» звертається до Кабінету міністрів України з вимогою внести запропоновані зміни в зазначені пункти з Плану заходів з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2023 року – з метою захисту українського суспільства, культури та національної безпеки України.

Юридичний відділ Руху “Всі разом!”.

Читайте також по темі:

Мін’юст ігнорує вимоги місцевих рад у процесі розробки Національної стратегії з прав людини

Скандальна урядова стратегія у сфері прав людини: зради та перемоги

Рух “Всі разом!”: Указ Президента про Нацстратегію з прав людини має виключати суперечливі терміни

Щоб першими отримувати перевірену інформацію та компетентні експертні коментарі, підпишіться на наші офіційні канали у Viber та Telegram