Культура та християнський вплив в Україні

Що таке культура? Культура це в першу чергу – набір цінностей і моделі поведінки, які проявляють себе в різних формах (в тому числі в мистецтві та моралі, етика та естетика). Культура це факт нашого існування.

Іноді християнам здається, що вони знаходяться в протистоянні культурі, або за її межами, але насправді ми всі є під її впливом. Питання лише в тому, якого історичного періоду культура на нас впливає, і чи ми розуміємо це? Тому принципово важливо давати собі раду з розуміння впливу оточуючого середовища на наше формування, як християн.

Як християни ми віримо, що Дух Святий преображає історію, і працює в суспільстві та навколишньому світі. Одне із благословень нашої країни це її християнська історія. На протязі 1000 років ми проживаємо в просторі християнської культури. Звичайно, культура це не обов’язково особиста віра людей, що проживають на цій території. Але, ми маємо дарунок багатовікових проявів культури що пов’язана з християнськими цінностями. Ми маємо християнські пісні, традицію українського бароко в архітектурі та образотворчому мистецтві, а також чудову поезію. Важливу роль в формуванні такої культури грали православна та католицька церкви. Однак, такий влив часто переростав в копіювання досвіду попередніх поколінь, без бажанні проникнути у природу християнських цінностей.

Але, історичні реалії досить довго тримали Україну в опозиційному та реакційному до когось стані. Тому наша культура формувалась, як культура спротиву, культура боротьби за право ідентичності. Це все наклало негативного присмаку до всієї творчості. Творчість Тараса Григоровича Шевченка є чудовим прикладом такої реакційної тенденції. Наприклад, із “Заповіту”:

“Як понесе з України

У синєє море

Кров ворожу… отойді я

І лани і гори —

Все покину, і полину

До самого Бога

Молитися… а до того

Я не знаю Бога.

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте.”

На нашу реальність також вплинули сімдесят років радянського поневолення тіл і душ українців. За період впливу СРСР українців позбавляли не лише віри в Бога, але й їх ставлення до сім’ї, землі, роботи та гідності. Основною цінністю радянської системи була держава і саме на неї була  направлена вся культура и виховання. Радянська культура вплинула також і на церкву. Цінності акцентування на почутті провини перед державою, абсолютне самовіддача планам партії заради світлого майбутнього перейшли і трансформувалися в церковній культурі в посвяту, яка шкодить сім’ї і громаді. Також радянська українська культура посилювала централізацію и пропагувала залежність України від Росії. Наприклад, Павло Тичина яскраво оспівує дружбу з Росією:
“І  сказав  Богдан  на  Раді  в  місті  Переяславі:
І  султан,  і  хан,  і  шляхта  —  вороги  напасливі.
В  українського  народу  здавна  було  мрією  —
побрататися  з  Москвою,  в  дружбі  жить  з  Росією
Тож  скажіте  свою  волю:  чи  лихе  терпітимем?
Чи  з  російським  старшим  братом,  як  із  сонцем  житимем?
І  гукнули  всі  на  Раді  мовою  єдиною:
Хочем  бути  ми  з  Москвою  —  рідною  родиною!
Сонце  праведне  над  нами,  в  дружбі  осіянними:
разом  ми  з  Росією!  Разом  з  росіянами!
Триста  років  вже  минуло  —  нам  же  й  досі  чується:
В  Переяславі  народ  радісно  хвилюється.
Гордості  ми  сповнені  нашою  Вітчизною,
грізною,  могутньою  силою  залізною.
Звідки  міць  народів  наших?  Сила  де  з’явилася?
В  Революції  Жовтневій  нам  вона  відкрилася.
Всіх  нас  гріють  промені  сонця  ясноликого  —
славного,  преславного  Жовтня  великого!
Сонце  праведне  над  нами,  в  дружбі  осіянними:
разом  ми  з  Росією!  Разом  з  росіянами!”

В новітній період Україна зазнала впливу західної культури, яка разом з McDonalds та Pepsi принесла й цінності капіталістичного суспільства та ідею демократії. А також проблему медіа-залежності, культури споживання і т.д. Зі свободою прийшли нові можливості, але й нові виклики. Основним викликом став доступ до глобальної культури, взаємного впливу і формування нового покоління в оточенні західних медіа. Саме в цей новітній період перед нами постали запитання різноманітних етичних проблем: гендеру, біоетики, громадянського суспільства, ролі вільного ринку та питання споживацької етики. До більшості з цих питань ніхто не був готовий, тому церкви не зразу почали на них реагувати, а в суспільстві не будо переосмислення цих проблем. Тому ми живемо в час, коли покоління розділені, а відносини будуються на взаємному співіснуванні в різних культурних реальностях. Що, окрім іншого, підсилює культуру лицемірства в церкві.

Отже наша сучасна культура зустрічається, як мінімум з трьома пластами української реальності: християнською ідентичністю історичних церков, радянською ідентичністю та впливом глобалізму і західної культури. В кожному з періодів були свої сильні й слабкі сторони, всі вони нас формують, всі впливають на нашу християнську ідентичність, всі ми маємо адресувати, якщо хочемо працювати з людьми в нашому суспільстві.

Позитивні приклади людей, що формують культуру

Григорій Савич Сковорода – це особлива людина в історії України. Він був досить впливовим за життя, і не дивлячись на різнобарвність його поглядів, залишається популярним і сьогодні. Сковорода має вплив бо він підіймав важливі питання: свободи, любові до ближнього, покликання та взаємозалежності. Григорій Савич не лише проповідував про ці цінності, але й жив ними. Його життя є прикладом того, як справжність людини та прямі питання про зміст життя змінюють оточуюче середовище.

На даному етапі історії гурт “Океан Ельзи” є символом української сучасної ідентичності в культурному середовищі. Як би до них не ставилися критики, але їх популярність говорить сама за себе. Усім зрозуміло що “Океан Ельзи” став популярним не через те, що вони створюють якусь неземну музику, а через тексти та харизму Святослава Вакарчука. Але в чому природа тих текстів, в чому їх роль? Мабуть тому вони популярні, що вони перетворюють любов до Батьківщини на щось цінне, на щось, до чого хочеться долучатись.

Олег Скрипка, хоч і не такий популярний як Святослав Вакарчук, але зробив багато для розвитку української культури через фестиваль “Країна мрій”. Саме в розвитку інших Олег грає дуже важливу роль для культури України.

Валентин Васильович Сильвестров хоч і не такий відомий як попередні представники української музичної культури, але є впливовим композитором давно відомим за кордоном. Він поєднує вітчизняні традиції зі світовими тенденціями у класичній музиці, і тим здобув собі всесвітню славу. Сильвестров займав не тільки особливу позицію в ставленні до творчості та музики, але й проявляв активну позицію під час обох українських революцій. Він не відособлює себе від українського суспільства.

Християнський вплив як пошук і посилення доброго

Євангельські християни, на відміну від реформаторів, не сильно акцентували увагу на перетворені суспільства, оскільки основна увага завжди зверталася на особисте пізнання Бога, особисту трансформацію. Тому, питання впливу на культуру та відносини з нею почали піднімати відносно недавно, а події на Майдані зіграли в тому не останню роль. Суспільні потрясіння підіймають в людях бажання знайти основи та орієнтири, і саме це відбувається в нашому суспільстві останні три роки. Досить часто можна побачити що акценти в нашій культурі зводяться до чогось кітчевого, до того, що не дуже любе більшості людей. Для багатьох, донедавна, українське було пов’язане з “шараварщиною”. І це не випадково, бо коли якісь цінності нав’язуються то вони приймають форму кітчу. Знову ж таки, часто це спостерігається і в церкві. Тому наші проповідь дії мають виглядати достойно, бути цікавими для людей, які намагаються чогось дізнатися про Христа і Його ставлення до світу.

Християнська віра є публічна віра. Христос наголошував, що визнання Його Господом та відречення – є публічними проявами особистої віри (Мф. 10:32-33). Христос проповідував Царство Бога (або Царство Небесне), а воно є простором дії та проявлення волі Бога Воля Бога має розширитись на увесь всесвіт, тому публічна сфера життя, цінності та форми суспільства є сферою в які ми маємо бути присутні, якщо вважаємо себе послідовниками Христа. Вихід християн з культури – це мрія радянської влади та модерністів-атеїстів, але Божа мрія не така. Христос приніс “життя з подостатком” (Ів. 10:10), життя яке має позитивні риси. так це життя хреста, і, часто, гонінь, але це життя наповнене такими якостями як: щастя, радість та мир. Бог приводить людину до життя яке наповнене спокоєм, можливостями реалізовувати своє покликання та можливістю жити разом з іншими. Це дуже важливо зрозуміти. Як вже говорилося, радянська система та духовні цінності чернецтва призвели до того, що в нашій культурі страждання перетворились на самоціль усілякої гідної людини (особливо в церкві). Радість та мир це ті якості, яких не вистачає у суспільстві, тому ми покликані осмислювати своє життя, та ті проекти, які ми реалізуємо, через призму цих плодів Духу (Рим. 14:17; Гал. 5:22). Наша проповідь та дії мають допомагати людям досягати щастя, а не ставати на шляху до нього (інакше виникає питання, чи наша звістка “Добра звістка”?).

Також ми, християни, покликані являти собою якості, які мають силу преображати світ, а саме: відвагу, смирення, справедливість, повагу до себе і до іншого та здатність співчувати (і співстраждати). Усі ці якості потрібно проявляти в повсякденному житті, але важливо й створювати канали, через які вони б розповсюджувалися у навколишньому суспільстві. Чому важливо акцентувати увагу на відвазі? Бо зміни можливі лише тем де є надія на краще і відвага робити якісь кроки. Відвага, це одна з основних якостей слідування за Христом, бо слідування за ним вимагає від нас посвяти і постійного ризику. Відвага, це важлива якість характеру для суспільства. Так само і без смирення неможливо досягнути ніяких змін. Більшість гарних започаткувань не досягають успіху без того щоб ділитися владою, славою, ресурсами та увагою. Смирення це не низька самооцінка, бо Христос був смиренним, але не мав проблем з самооцінкою. Смирення – це добровільний вибір жити під владою Бога, розуміючи що ти граєш лише маленьку частину в Його величному плані, і розуміючи, що все що відбувається навколо не сконцентровано лише на мені. Смирення залишається викликом для нашого суспільства, але мені здається і для церковних громад. Досить часто ми не помічаємо як зверхньо ми ставимось до невіруючих, або до інших християн. Смирення дуже важлива цінність, якої не вистачає в нашій культурі. Справедливість знову стала актуальною у нашому суспільстві, але питання справедливості, це не лише питання подолання корупції. Справедливість це цінність життя, це розуміння того, що всі ми “ходимо перед Богом”, а отже несемо відповідальність один за одного і, як Бог, мусимо приймати рішення не відштовхуючись від користі, але Його волі і загального блага. Боротьба за справедливість, це в першу чергу цінування іншим, і віра в те, що без боротьби за гідність не можливо побудувати життя наповнене радістю, миром і щастям. Справедливість Христа, це також справедливість відповідальності за іншого, тому й важливі також повага до себе і іншого. Поважати людину – це бачити в ній образ Божий та цінувати його. Ми самі не належимо собі і не можемо будувати самооцінку відштовхуючись від свого досвіду. Лише Бог є джерелом гідності, і лише у відношенні до нього ми здатні її повертати ближньому. Любе служіння починається зі здатності розгледіти образ Божий в людині якій ми служимо. Також важливою якістю, що останнім часом проявилась у суспільстві є співчуття та співстраждання. Волонтерський рух є одною з форм прояву цієї якості. Нам важливо підкреслювати, що справедливість без співчуття приводить до страшного насильства, а співчуття без справедливості – до беззаконня.

Отже, всі ці якості потрібно розвивати в суспільстві, а починати потрібно з нашої культури спілкування і служіння в церкві. Бо, якщо ми не моделюємо це ставлення поміж собою, то наше служіння суспільству перетворюється на фарс, на лицемірство. Церква в першу чергу має стати місцем, де суспільство, немов дивлячись у дзеркало, може побачити свої недоліки. Але не через докору, а через образ дії Бога, дії, яка приводить до смирення.

Культура не змінюється просто, процеси культурних змін відбуваються завдяки та навколо тих, хто створює матеріальну форму, через яку люди можуть залучатись до ідей та цінностей. Тому важливо докладати зусиль для того, щоб знаходити та допомагати проявитись людям, що несуть гідні цінності і гідне ставлення до ближнього. Для того, щоб наші цінності доходили до суспільства ми повинні знаходити людей, що транслюють схожі цінності, та навчати наших вірян жити життям культури, буди не лише споживачами, але й тими хто щось творить.

Як уже говорилося нам потрібно пам’ятати, що ми працюємо з трьома пластами культури: формальною християнською; радянською та сучасною глобалістичною. Кожна з них буде потребувати преображення в різних аспектах.

Створення майданчиків для залучення людей

Для того щоб наші цінності доходили до суспільства потрібно будувати містки. Деякі християни України роблять цікаві проекти, або просто ініціативи що відкривають двері та серця. Я був учасником кількох подій і конференцій для творчих християн. Важливим очікуванням яке ми, як організатори конференції “ART- Imrove”, побачили в наших гостях було бажання проводити час з людьми, що розділяють схожі цінності. Тобто, важливо не стільки вчити людей щось робити, скільки давати можливість взаємно впливати. Дружба та співучасть це те чого не вистачає багатьом творчим та активним людям. Тому, плануючи події, проекти ставте акцент на побудову відносин між людьми. Продумуйте програму не заповнюючи її безмежною кількістю доповідей або семінарів, а тематичними майданчиками де люди можуть ділитись своїм досвідом, благословеннями та нуждами.

Важливо розуміти, що ми змінюємось через залучення до якихось справ. Якщо ми не робимо щось разом, або не залучаємо інших до наших справ то нічого не відбудеться. Тому, створюйте щось для людей в вашому оточенні. Тобто, робіть просто корисні для оточуючих людей речі (створюючи можливість для їх реалізації). Для людей важливо відчувати можливість змін і бути учасником цих змін. Майдан об’єднував багатьох різних людей, бо люди могли розділити досвід взаємного піклування та підтримки.

Думати про людей та інвестувати в майбутнє

Людям цікаво те, що цікаво нам. Ми маємо палати бажанням, щоб запалювати оточуючих. Бажання, захопленість є основою любого мистецтва. Якщо ми не любимо, то буде важко залучити інших. дуже важливо живитись, що/хто саме захоплює людей навколо і чи є в цьому щось Боже. Можливо, Бог вже запалив серця людей чимось важливим, але вони самі не знають, як це розпізнати, тому ми маємо зіграти роль тих, хто помітить дію Бога та направить життя оточуючих.

1) Шукати людей

Неможливо змінити країну, якщо не мати людей які хочуть і здатні змінити країну. Для цього вам потрібно визначити групи та місця де творчі люди, та люди що прагнуть змін проводять свій час. Це майже просто, але вимагає зусиль і цілеспрямованості у досягненні. Продовжуйте шукати, навіть якщо ви вже когось знайшли.

Одним із варіантів пошуку людей є організація подій, куди ви можете запросити людей з певними інтересами.

2) Підтримувати надаючи особисту участь

Важливо пам’ятати, що ніхто не “сам у полі воїн”, тобто, всім потрібна допомога та цікавість їх персоною та роботою. Якщо ви відвідаєте концерт, виставку або презентацію вашого знайомого, та ще й поспілкуєтесь про це, він буде приємно вражений і заохочений робити ще. Підтримка допомагає людям рухатись далі, особливо, якщо це великі і ресурсно-витратні проекти. Ваша присутність, відкритість до спілкування і просто людська допомога вже важливі.

3) Підтримувати ресурсами

Але, також важливо підтримувати людей грошима. Проведення конференцій для християн створило деякі фінансові труднощі для багатьох організаторів. На жаль, майже ніхто не цікавився за рахунок чого все відбувається і не пропонував допомогу. Важливо розмірковувати про шляхи інвестицій в різноманітні культурні проекти (в тому числі подання на різноманітні гранти, не виключаючи державних програм). Продумайте систему фінансової підтримки проектів які ви плануєте реалізовувати. Будуйте плани на тривалий період (кілька років).

4) Постійна освіта

Вам та людям, які намагаються щось змінювати потрібна освіта. ви тут, і це добре але освіта не закінчується ніколи, бо в нашому сучасному світі все змінюється. Вчіться, вивчайте історію, вчіться аналізувати, вчіться у інших. Постійно шукайте успішних у своїй сфері людей, бо проводячи час з ними ви навчитеся багато чому. Не можете проводити з ними час? Вчіться з їх робіт. Зростайте богослов’ї, бо без критичної оцінки культури через християнські цінності ви можете легко попасти в пастку некритичного прийняття культури а не її трансформації.

5) Спілкування з іншими (інші країни, сфери, традиції)

Подорожуйте, знайомтесь, цікавтесь. збирайте інформацію про все, що вам здається цікавим. Збудовуйте себе, бо без вашого особистого росту ваше оточення не зміниться. Виховуйте у собі звичку цікавитись. Шукайте натхнення та нових людей/ідей за межами свого кола. Виходьте із своєї зони комфорту, бо тільки там ви чомусь навчитеся, та знайдете когось цікавого. Не дозволяйте собі довго жити в “спокої”.

6) Праця (потрібен час, ресурси і боротьба з прокрастинацією)

Пам’ятайте, світ змінюють ті хто “беруть і роблять”. Саме так. Просто потрібно робити кроки. Не бійтеся проблем і помилок, допускаючи помилки ви вчитеся. Систематизуйте свої ідеї, приділяйте увагу плануванню (в тому числі творчості). Думайте не лише про те, чого ви прагнете, але зразу ж прорахуйте що вам для цього потрібно. Плануйте бюджет та будуйте команду зразу. а потім все “відшліфується”. Коли вам важко, просто продовжуйте робити.

Важливо розробити план на півроку та на рік, в якому буде прописано які цілі ви хочете досягнути, та якою буде ваша стратегія (хоча б кілька конкретних кроків). Дуже важливо чітко прописати дати, хто відповідальний та перед ким від буде підзвітний (а також, хто відповідальний за забезпечення необхідних ресурсів для реалізації цього плану).

Україна – це особистості. Важливо пам’ятати, що все що ми робимо – ми робимо заради людей. В процесі служіння ми не повинні зневажати гідність та свободу ближнього. Бог любить і поважає нас, важливо і нам робити так само.

Денис Кондюк, декан факультету “Богослов’я та християнське служіння” Української Євангельської Теологічної Семінарії

Щоб першими отримувати перевірену інформацію та компетентні експертні коментарі, підпишіться на наші офіційні канали у Viber та Telegram