Гендерна дисфорія у дітей: як (не) працює протокол в Україні

З 2016 року в Україні діє наказ Міністерства охорони здоров’я України №972 щодо пацієнтів, які мають проблеми зі статевою самоідентифікацією. Він має назву «Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Гендерна дисфорія». Гендерна дисфорія означає дискомфорт або дистрес, що обумовлені розбіжністю між статевою ідентичністю індивіда і статтю, встановленою йому при народженні.

Значна увага в документі приділяється медичній роботі з дітьми, які мають такий діагноз. Але дослідники зазначають, що у протоколі багато суперечливої інформації і рекомендацій, які між собою протирічать.

Наказ МОЗ розглядає особливості проведення діагностики та медичної допомоги при гендерній дисфорії. В документі зазначається: «Найважливіша мета на всіх стадіях лікування захворювання полягає в тому, щоб запобігти самогубству як найбільш небезпечному результату депресії, зумовленої гендерною дисфорією». Тобто метою терапії згідно українського протоколу не є лікування патології у людини, а спроба подолати її психо-емоційні наслідки.

Суперечність 1
В протоколі людей з розладами статево-сексуальної ідентичності не називають хворими. «Транссексуали, трансгендери і гендерно-неконформні індивіди не є по суті своїй хворими. Скоріше, дистрес від гендерної дисфорії, коли присутній, є проблемою, яку можна діагностувати і для якої доступні безліч варіантів лікування».

Але водночас в тексті часто це називають захворюванням, наприклад: «Гендерна дисфорія має багато проявів, що різняться від пацієнта до пацієнта. Прояви мають враховуватись для оцінки пацієнта, але вони скоріш є фоном, на якому розвинулося захворювання…».

Суперечність 2
МОЗ дозволяє психіатричне обстеження та лікування дітей. Зазначається, що «психіатричне обстеження дитини з проявами дискомфорту зумовленого невідповідністю статевого самовідчуття, статевою поведінкою та статтю, встановленою їм при народженні (і пов’язаною з цим гендерною роллю) в віці до 14 років проводиться за інформованою згодою обох батьків; після 14 років – обох батьків та дитини… Будь які терапевтичні втручання в межах спеціалізованої психіатричної допомоги дітям із гендерною дисфорією можуть проводитися, якщо вони рекомендовані цим протоколом в віці до 14 років за інформованою згодою обох батьків; після 14 років – обох батьків та дитини».

Проте водночас зазначено, що «результати обстеження є конфіденційними, інформація про особливості статевого самосприйняття, поведінки та гендерну роль може бути повідомлена батькам у разі згоди дитини та впевненості лікаря психіатра дитячого в тому, що це не приведе до виникнення кризової ситуації в групі первинної підтримки дитини». Тобто якщо дитина не згодна повідомляти результат обстеження батькам, лікар не може цього зробити. Але після обстеження лікування можна проводити, знову ж таки, тільки за згодою батьків. Виникає запитання, як батьки можуть дати згоду на лікування, не дізнавшись результат обстеження.

Суперечність 3
У наказі зазначається, що «у малолітніх чи неповнолітніх пацієнтів профілактика спрямовується на пізнання пацієнтом його ідентичності, а також на вплив на мікро- і макрооточення дитини чи підлітка шляхом інформування про трансгендерність як суцільно нормального явища в людській поведінці». Тобто лікарі повинні розповідати дітям, що змінювати зовнішні статеві ознаки – це нормально, а не намагатися зменшувати бажання «змінити стать».

Але водночас в протоколі зазначається, що «запропоновані методи психотерапевтичного лікування включають втручання спрямовані на зниження бажання бути особою іншої статі». Вже тут лікарів закликають знижувати бажання змінити зовнішні статеві ознаки.

«З одного боку Протокол вказує на приналежність гендерної дисфорії до певного виду психічних захворювань, які можуть бути викликані зовнішніми факторами. У тій же Настанові прямо вказують, що «медичні втручання для малолітніх осіб, окрім психотерапії, в Україні заборонені». І в той же час допускають вживання до неповнолітніх пацієнтів «частково оборотні втручання. Включають гормональну терапію для маскулінізації або фемінізації тіла». Дітей також пропонується відправляти до вищезгаданих «груп взаємодопомоги». І знову виникає питання. Лікарі мають допомагати пацієнтами прийти до норми чи навпаки потурати їх нинішньому стану?», – зазначають в Асоціації сексологів та сексотерапевтів України.

Медичні втручання дітям
Після обстеження, лікар-психіатр може розпочати терапію. Окрім роботи з дитиною, велика увага приділяється роботі з сім’єю дитини з метою зміни її уявлень про дитину. Також лікар повинен направляти такі сім’ї в осередки, які начебто будуть допомагати їм.

І щонайгірше, дітям дозволяється назначати медичне втручання, а саме гормональну терапію. Гормональні втручання для неповнолітніх пацієнтів підрозділяються на дві категорії: Повністю оборотні втручання (затримання фізичних змін, що викликані статевим дозріванням) та частково оборотні втручання (гормональна терапія для маскулінізації або фемінізації тіла). Але під час частково оборотного втручання більшість змін – незворотні.

Складається враження, що у процесі формування протоколу профільні спеціалісти проходили внутрішній конфлікт. З одного боку вони усвідомлюють, що людям з розладом гендерної дисфорії потрібно боротися з хворобою, а відповідно вони потребують лікування. А з іншого боку, під тиском політичної доцільності, вони намагаються навіяти думку, що це суцільно нормальне явище. Відтак, цей протокол на нашу думку є таким, який створює плутанину і невизначеності в процесі надання допомоги людям і підліткам зокрема, які ідентифікують себе іншою статтю.

Нагадаємо, що у Шотландії також є плутанина щодо використання гормонів для підлітків, які змінюють зовнішні статеві ознаки. Лікарі зазначили, що науковці вимагали від них давати гормони пацієнтам, яких виписали без належного нагляду. Доповідь лікарів підкреслила плутанину щодо клінічного керівництва для дітей віком до 16 років.

Щоб першими отримувати перевірену інформацію та компетентні експертні коментарі, підпишіться на наші офіційні канали у Viber та Telegram