Український лицар, християнський воїн

Микола є засновником і перший командир Добровольчого батальйону ОУН. У ЗСУ мав позивний «Буревій». У 2014 році став на захист територіальної цілісності України воюючи на фронті. Останнім часом був рядовим солдатом на Харківщині, поблизу Вовчанську. 10 червня віддав своє життя захищаючи Україну від російських військ. Його історія є важливою та зразковою, адже він на своєму життєвому шляху демонстрував вірність своїм принципам. Він завжди залишався щирим християнином та патріотом, не дивлячись на обставини навколо.

Національно-патріотична діяльність
Микола Коханівський народився 25 травня 1971 року у Запорізькій області. У 2003 році, після того, як переїхав до Києва, приєднався до українського націоналістичного руху. До 32 років розмовляв російською мовою, згодом принципово перейшов на українську. Брав участь у «Помаранчевій революції». У 2005 році брав участь у голодуванні біля адміністрації президента проти набуття чинності так званої політреформи, яка змінила президентсько-парламентську форму правління в Україні на парламентсько-президентську.

У 2009 році особисто почав боротьбу з комуністичною спадщиною. Тоді разом з однодумцями він пошкодив пам’ятник Леніну на Бессарабській площі в Києві. Проти нього порушили кримінальну справу та через декілька років засудили до 3 років умовного ув’язнення. А у 2010 році проти нього порушили кримінальне провадження за конфлікт з помічником міністра освіти Дмитром Табачником. Причиною конфлікту стало зневажливе ставлення до української мови Табачником.

У 2011 році Микола очолив «Комітет визволення політв’язнів». Ця громадська ініціатива мала на меті визволення українських націоналістів, ув’язнених злочинним режимом Януковича. Влаштовував у 2016 році погроми приміщень російських “Сбербанку” та “Альфа-банку” у Києві, за що також був судимим.

2017 рік, Микола Коханівський очолив акцію протесту проти співпраці з Росією

Микола на одному з мітингів

Микола на одному із судів

Християнин та захисник християнських цінностей
У 1999 році Микола Коханівський став християнином. Він активно відвідував церкву та завжди складав надію на Бога. У своїх соціальних мережах та в розмовах з людьми він закликав мати віру в серцях.

Микола був дійсно щирим християнином та завжди захищав та проголошував свої цінності. Він неодноразово співпрацював з організацією «Всі разом!» та брав участь у заходах на захист сімейних цінностей.

Добровольчий батальйон ОУН
Коханівський брав участь у «Революції гідності!. Він керував однією сотнею оборонців Майдану, яку сформували переважно з членів ОУН — націоналістичної організації, до якої він також тоді належав. У липні 2014-го він очолив добровольчий батальйон ОУН, що вирушив воювати в Донецьк. Згодом заснував власну громадську організацію «Добровольчий рух ОУН».

Під його керівництвом батальйон брав участь у визволенні Маріуполя навесні 2014-го. Його воїни штурмували Савур-Могилу у серпні 2014, обороняли село Піски та воювали за Донецький аеропорт. Микола Коханівський перебував на посаді командира Добровольчого батальйону ОУН з початку його створення до серпня 2016 року. Після повномасштабного вторгнення РФ батальйон Коханівського брав участь в обороні населеного пункту Лютіж у Київській області.

Дружина Катерина розповідає про їхнє з Миколою знайомство та подружнє життя
Ми з Миколою познайомились, можна сказати, на барикадах. Я була знайома з Юлією Смирновою, активісткою та націоналісткою. Ми разом з нею ходили на різні патріотичні акції. У 2010 році ми були на «харківських угодах», це коли народ вийшов під Верховну раду і протестував проти підписання цих угод. Там ми познайомилися з хлопцями з «Конгресу українських націоналістів» і через декілька днів ми з Юлією вступили в цю партію. Але тоді я навіть не здогадувалась, що в ній є Микола.

Одного разу хлопці з партії сказали, що будемо йти на суд над Миколою Коханівським. Він тоді пошкодив пам’ятник Леніна. Ми пішли на підтримку Миколи і там я його вперше побачила. Я відразу зрозуміла, що закохалася з першого погляду. Я вирішила свою долю поєднати з ним та підтримувати його, куди б він не йшов. Я відразу побачила в ньому харизму лідера. Пізніше Микола розповідав мені, що коли побачив нас з Юлією, подумав: «Які гарні дівчата в нашій партії з’явилися, може я колись одружуся».

Ми почали разом брати участь в різних акціях. Це були і патріотичні заходи і інші різноманітні протести. І вже через місяць після знайомства ми одружились. Це відбулось 14 жовтня, на Покрову. Ми розписалися і повінчалися у Михайлівському соборі. А відразу після цього пішли до парку Шевченка, на мітинг. Це була хода націоналістів, яку організовували щороку до свята Покрови.

Я відразу побачила, що у Миколи є дві основи: це християнство і націоналізм. Тобто це дві ноги, без яких не можна рухатися в житті. В цьому він стояв твердо, тому вже в подружньому житті я підтримувала всі його ідеї. Я брала участь в усіх заходах разом з чоловіком. На початку навіть було таке, що Микола не працював, а я заробляла кошти на життя. Ми так домовилися, щоб він не був прив’язаним до роботи, а міг вести громадсько-політичну діяльність.

У 2015 році, коли вже був сформований добровольчий батальйон ОУН, він мене попросив звільнитися з роботи. Я повністю віддалася підтримці їхнього батальйону. З того часу я з ним взагалі була нерозлучною. Ми постійно були разом, крім того часу, коли він їздив на передову. Але у всіх акціях ми спільно брали участь. Наше життя – це життя українських націоналістів.

Останнє відео перед смертю
2 червня на своїй сторінці у фейсбук Коханівський опублікував відео, яке було відзняте за 400 метрів від ворога. Він зазначив, що вони з побратимами активно воюють з ворогом та не пасуть задніх. Микола подякував за підтримку та молитви всім, хто це робить.

«Ми українці. Ми солідарні. Ми єдині. Ми добрі християни. Ми молимось і воюємо, тому неодмінно, з Божою поміччю, переможемо цю сатанинську нечисть московську», – сказав у відео «Буревій».

Загибель
З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Микола почав захищати рідну країну в рядах ЗСУ. Він служив рядовим солдатом попри те, що мав великий досвід командування підрозділом. Раніше він керував операціями свого підрозділу у найгарячіших точках фронту.

10 червня 2024 року почали надходити численні повідомлення про загибель «Буревія». Інформацію активно почали поширювати військовослужбовці та побратими, а також учасники українського націоналістичного руху. Нажаль, згодом ця інформація підтвердилася. На Харківщині, на одному з найгарячіших напрямків фронту поблизу Вовчанську, загинув Герой, Християнин, Патріот, Націоналіст, Друг, Сім’янин Микола Коханівський.

Прощання з героєм
Похорон героя України Миколи Коханівського відбувся в Києві 16 липня. Зустріли його «на щиті» на Михайлівській площі. Після чого провели таїнство відспівування у Михайлівському Золотоверхому монастирі. Після відспівування священник поділився приємними спогадами про Миколу. Він згадав, як «Буревій» їздив на море та захворів. Тоді він казав священнику, що не хоче померти ганебною смертю. «Для нього було важливо загинути в бою за Україну. Він загинув за кожного з нас. В нього була настільки велика любов до своєї батьківщини, що ця любов давалась кожному», – пригадував про Миколу служитель монастиря.

Підтримати рідних та близьких Коханівського та попрощатися з ним прийшли сотні українців. Вони сформували колону та рушили до Майдану незалежності. Там побратими та друзі Миколи розповідали про спільний з ним шлях. Вони згадували про лідерський характер «Буревія» та його вчинки, які не залишали байдужим нікого. Поховали Миколу Коханівського на Алеї Героїв Лісового цвинтаря.

Близькі, друзі та рідні говорять про Миколу:

Горанін Владислав, побратим Миколи 

Я познайомився з Миколою ще до «Революції гідності». Я був керівником організації «Білий молот», ми займалися антикорупційною діяльністю. Тоді Микола був керівником комітету «Звільнення політв’язнів». Нашою спільною метою тоді було наближення революції. В 2013 році ми щільно познайомились з Миколою на барикадах.

Нашими спільними зусиллями та зусиллями наших хлопців був неофіційно започаткований «Правий сектор». Разом ми були на зібранні щодо офіційного заснування «Правого сектору». За Кольою я бачив людину абсолютно чесну та непорушну. У нього не було «подвійного дна». В нього не було «корони», він просто відчував потребу у захисті національних інтересів і робив для цього все залежне від нього.

Під час майдану представники влади зібрали представників майдану. Тоді вони запропонували нам написати доноси на діячів національно-визвольної боротьби. Але я від цього відмовився, за що мене намагалися ув’язнити. Але Микола тоді допомагав мене звільнити. І саме це показало мені, що Микола є людиною, яка не буде схилятися перед страхом влади.

Пізніше я з частиною батальйону «Айдар» приєднався до Миколиного батальйону «ОУН». Ми з ним виконували операції поблизу селища Піски. Тоді я побачив Коханівського як мудрого керівника. Нас багато що поєднувало. Для мене завжди було цінним, що для нього основним є майбутнє України.

Ми разом боролися з пропагандою сексуальних збочень, яка фінансувалася Кремлем. Ми боролися з легалізацією наркотичних речовин. Виступали проти Московського патріархату православної церкви. Допомагали громадам в боротьбі проти рейдерських захоплень. Спільно ми боролися з корупцією, зокрема в Білій Церкві. Боролися проти російських банків в Києві.

Під час другого вторгнення Росії в Україні я поновив підрозділ «Білий молот», який функціонував в складі «ОУН». До того часу, поки влада не знищила батальйон «ОУН», ми з Миколою рухались разом. І саме Коханівський був людиною, на якій батальйон тримався до останнього.

Найбільше мені подобалось в Миколі те, що він до кінця підтримував тих, хто виступав за справедливість. І важливо те, що це були не просто слова, а конкретні вчинки. Він надійний друг, ідеологічно підкований побратим і грамотний комбат. Такі люди як він – це «кістки землі».

Ігор Луценко, колишній народний депутат України 

Чому так прикро за друга Буревія, Миколу Коханівського?
Такі люди – вожді, з досвідом воєнної організації, з великим впливом серед цивільних – на вагу золота, особливо у нашій марафонській, затяжній, виснажливій війні. Навіть якщо б йому однозначно судилося б загинути на цій війні, то він міг би принести себе у жертву з набагато більшою користю – для своєї мети і для нашої справи.

Трагедія у тому, що його смерть стала лиш просто славним вчинком, а не славним вчинком, що дав належний внесок в Перемогу. Микола у 14-му зміг створити підрозділ і воювати в одному з найгарячіших місць – у селі Піски під Донецьком. Суперсилою Миколи Коханівського було те, що він міг бути лідером підрозділу, затягти із-за кордону і з України чимало ресурсів для його розвитку. Він міг цей підрозділ надихати власним прикладом, до нього радо потягнулися б сотні людей, вони б стали у його стрій – людей, для котрих зараз у нашої держави немає нічого, крім палки, якою заганяють у бус. Хтось би, замість ховатися від мобілізації, пішов би до Коханівського. Хтось, замість піти в СЗЧ, воював би у Коханівського.

Спершись на українську воїнську традицію, Буревій міг би надати воїнам сучасним унікальну можливість – воювати з гідністю. За своїх людей він би стояв горою, розділяв би з ними труднощі. Так, як робив у 14-15 роках. Він був небезпечний для влади? Добре, тоді варто було йому дати хоча б взвод. Невже взвод може загрожувати державі? Невже рота може здійснити державний переворот? А якщо впевнитися в тому, що він тримає слово, потім можна було б дати і батальйон, і бригаду. Або не давати, але ж якісний взводний це теж немало.

Натомість йому не знайшлося іншого місця у ЗСУ. Система просто відвернулася від нього, байдуже перемолола і навіть не помітила. Чи понесе за це хтось відповідальність? Якщо такі яскраві і могутні одиниці їй не потрібні, то що вже казати про інші сотні й тисячі просто талановитих та здібних? Чи така система веде нас до перемоги найкращим із шляхів?

Руслан Кухарчук, голова організації «Всі разом!» 

Він християнський воїн, український націоналіст і український лицар. Людина, для якої не було проблем розрізнити добро і зло. Він як справжній ідеаліст, був не просто побратимом, а провідником, який надихав слідувати за християнськими і українськими ідеалами все своє життя. Микола “Буревій” Коханівський – це провідник, який залишився і в пам’яті українців і в українській історії назавжди.

Сергій Миронюк, військовослужбовець 

Мало було і є в новітній історії України таких військово-політичних діячів. Його справи були послідовними та ідейними, промови були короткими і щирими, його акції були ефективними та вкрай болючими для зовнішніх та внутрішніх ворогів. Він не продався і не зійшов зі Шляху. Все було заради України та її людей.

Ольга Богомолець, лікар 

Про нього можна було б написати книгу. Книгу про простого робочого хлопця з Південного Сходу, який свідомо, у зрілому віці перейшов на українську і розпочав свою війну за майбутнє України. Він прокинувся, поки більшість навколо ще спала й бачила важкі й хибні сни. Великі політики загравали з одвічними ворогами – а Микола бився. Бився проти московської експансії, проти культурного гніту, проти імперської спадщини, проти людської байдужості й невігластва.

Ми пройшли поряд Євромайдан і Революцію гідності – саме там я дізналася його історію. Не багато я зустрічала таких людей з непохитними принципами. Арешти, кримінальні справи, суди, провокації, брудні замовні кампанії у медіа – в усі часи негідники всіх мастей бояться ідеалістів та намагаються будь-що їх зламати. А він був воїн, що ненавидів світ інтриг, змов, фальшивих посмішок. Тому рвався туди, де ціниться справжня дружба й мужність – на барикади, згодом – на фронт… Відвоював у 2014-му, і в 2022-му повернувся на війну, бо просто не міг, не вмів інакше.

Ігор Плохой, капелан 

Нестало щирого Християнина, Брата у Христі, послідовного Націоналіста, Воїна. Одна з найприкріших звісток дійшла до нашої родини за більше ніж 10-річний термін останньої російсько-української війни. Залишив нас, героїчно завершивши свій лицарський чин, без перебільшення: Велетень Духа, Борець з ворогом духовним та фізичним.

Микола бачив завжди світ та процеси у ньому через призму Слова Божого. Тому завжди розрізняв де кукіль, а де зерно, бачив небезпеку там, де багато з українців, приспані ворогом, її ще не бачили. Він затято боровся проти метастаз комунізму, ще до декомунізації, був за це ув’язнений, бився з загарбниками-московитами з перших днів війни в 2014 році.

Він протистояв пропагандистам ЛГБТ та різних лівацьких, неомарксиських ідей, коли це ще не було мейнстрімом і мало хто вбачав небезпеку у експансії цих людиноненависницьких ідеологій. Микола – Вічний Воїн, Людина шляхетної душі, охрещенний Духом Сили Божої, підперезанний Звитягою, завжди з відвертою, можна сказати дитячою, щирістю на своєму мужньому обличчі.

ЩИРІСТЬ, ПРЯМОТА – майбуть найкращі епітети людських якостей Миколи… Багато чого ми робили разом, принаймні билися на одних фронтах, а вони були різними… Дружили сім’ями. Хотілося б ще багато чого зробити на цій землі… Але всі ці прагнення є заради Правди Божої, яку Микола чує зараз уже від Самого Бога і заради Божого Царства, у якому Микола нині перебуває!

Андрій Лозовий, колишній народний депутат України

ДУМА ПРО КОХАНІВСЬКОГО
Як складно тебе описати словами,
Як складно сказати, що ти вже не з нами…
І дивишся в небо – там теж бій у тебе:
Не встиг розібратись зі всіма ворогами,
Хоч встиг так чимало і словом, й металом:
Простим піхотинцем без пихи йде в бій командир.

…А ми зсиротіли, бо ти нас лишив –
А ми все чекали, а ми все чекали…
Замерзнути в спеку, бо ти вже далеко –
На небі твій бій, друже наш Буревій,
Без тебе – занепад, для неба ти – Гектор:
Без краплі страху ти долав ворогів.

Катрусю обіймем – тебе не заміним,
Так рідко рождає таких вся Земля:
Суди і пікети, майдани і війни –
Ти скрізь словом й ділом вбивав москаля.

І в Бога ти вірив – Він тебе зустріне,
І в самому небі, у райськім Едемі –
В селі з України – в твоїм Приазов‘ї пташинім –
Апостол тебе проведе через верби
У хатку, де ті – сталеві й золоті,
Що вже зачекались
Чекали на тебе либонь не тільки й ми:
Бандера обніме, і ген та й Євген – всі наші святі.
І скажуть: готуйся, Миколо,
Бо за видноколом
Вже зріють зусилля нової війни.

Історію розповів Павло Куценко.

Щоб першими отримувати перевірену інформацію та компетентні експертні коментарі, підпишіться на наші офіційні канали у Viber та Telegram