Олег Подкопаєв

На передовій захисту прав сімей

Є люди, які не носять щодня вишиванку, а в побуті розмовляють російською. Проте глибоко усвідомлюють себе її українськими патріотами. Та з Богом у серці служать людям, своїй громаді, місту. І вважають за свій обов’язок перебувати на варті існуючих прав та свобод українців. Захищаючи від руйнації основний фундамент нашої країни – українську родину. Адже ми живемо у часи, коли саме вона стала центром особливих зазіхань та викликів.

Олег Подкопаєв – голова громадської організації «Кривий Ріг За Сім’ю», депутат районної ради у Кривому Розі (2005-2010, 2015-2020), пастор Церкви “Дім хліба”. Одружений. Виховує двох дітей.

Далі – пряма мова…

Свято сім’ї 2019. Кривий Ріг.

Як стати “головним гомофобом” міста

На передову просімейного служіння я потрапив досить неочікувано. Адже планів займатися цим цілеспрямовано не було. Хоча бажання підтримувати діяльність організації “Любов проти гомосексуалізму” виникло, ще з моменту її створення. Пам’ятаю, як дізнався про це на одному з інформаційних сайтів, і відразу вийшов на зв’язок з Русланом Кухарчуком. Пропонуючи йому допомогу нашого криворізького активу. І ми справді весь цей час не стояли осторонь. Збирали підписи під зверненнями організації, долучались до київських акцій тощо. І якби мене попросили ще про щось, я б з готовністю відгукнувся. Та, попри це, бути в перших рядах просімейного руху не збирався. Але вийшло так, що хвиля подій підхопила мене сама. Та несподівано винесла у саму гущу громадянського спротиву.

А почалося все дуже просто. У 2018-му мені зателефонував Руслан і запитав, чи не можу я допомогти з подачею на голосування Криворізької міської ради проекту звернення до центральних органів державної влади із вимогою захистити інститут української родини та заборонити пропаганду та унормування ідей ЛГБТ. І я, звісно, погодився. Як депутат однієї з районних рад міста я підготував відповідну правову ініціативу і передав її на розгляд вищої інстанції. Та був буквально відразу викликаний на співбесіду до СБУ, де протягом півтори годин ввічливо допитувались, чому мене зацікавила ця тематика.

А незабаром зустрітися зі мною виявили бажання і представники національно-патріотичних осередків міста. З певним острахом я вирішив відгукнутися. Та у розмові з’ясувалося, що вони давно очікували на появу особи, яка б могла консолідувати зусилля усіх небайдужих місцевих активістів. Я зовсім не був впевнений, що цією особою можу бути я, та обставини склалися таким чином, що на роздуми часу вже не було: у Кривому Розі планувалось проведення гей-прайду. Це було третє місто країни, де мало відбутися це дійство. Тож потрібно було терміново реагувати. Так і закрутився вир подій, що зробив мене власником звання “головного гомофоба” міста.

Громадський форум щодо децентралізації влади. Кривий Ріг. 2015 рік.

Перший досвід та перша перемога

Акція на захист сімейних цінностей була підготовлена у дуже стислий термін. Та, об’єднавши сили патріотів та представників усіх християнських церков, ми змогли вивести на неї біля трьох тисяч активістів. І наша хода та мітинг стали найбільшим масовим заходом міста за останнє десятиліття.

Відбувся і заявлений так званий «гей-прайд» у липні 2018-го. Та парадом його не назвеш. Невеличка група сексменшин у кілька десятків грантоїдів прочимчикувала кількасот метрів у тісному оточенні величезної кількості правоохоронців. Здавалося там була вся поліція міста. Вони так переймалися безпекою заходу, що навіть вдались до відволікаючих маневрів, імітуючи безпекову підготовку ще на двох локаціях.

І це не дивно. Адже представники ЛГБТ-спільноти дуже полюбляють спекулювати на темі своїх переслідувань. Хоча у наших діях апріорі не могло бути жодної агресії. Як представник церкви, я ніколи не підтримував насильство. Тим більше не міг його очолити. Проте, навіть ці їх “побоювання”, дали свій позитивний результат: прайд відбувся у віддаленому районі міста та дуже швидко закінчився.

Головною ж перемогою тих подій стала відмова ЛГБТ від проведення свого гей параду у минулому 2019-му році. Це було на рівні чуда, адже зазвичай вони діють за принципом розширення захоплених “плацдармів” та закріплення на ньому своїх позицій. Сподіваємось, таких спробі більше ніколи не буде у нашому місті.

Наша ж діяльність продовжувалася. Ми активно долучилися до проведення міських сімейних фестивалів, організаторами яких виступає Криворізька Рада Церков. А згодом, хоч і не без складнощів, нам вдалося довести до успіху і справу прийняття міською радою звернення, з якого все почалось. І Кривий Ріг долучився до марафону ініціатив місцевих органів влади на захист сім’ї, що нараховує зараз вже понад 80 місцевих рад різного рівня. А наша громадська діяльність оформилась в створення просімейної організації “Кривий Ріг за сім’ю”, яку я і очолив.

Хода на захист сімейних цінностей. Кривий Ріг. 2018 рік.

Права, за які варто боротися

Активна фаза нашої діяльності відкрили для мене дуже цікаву реальність. Адже до цього у суспільстві панував стереотип про місто “суворих металургів”, де публічні акції ЛГБТ просто неможливі. Та виявилось, що значна частина місцевих еліт вже абсолютно толерує їх ідеям. І я опинився під справжнім протистоянням.

Але були і інші. Ті, від кого я навіть не очікував отримати розуміння та підтримку. Я твердо переконаний, що коли ми мовчимо – вони починають робити свою брудну справу. Тож відповідаю: “Ви не хочете говорити, то не говоріть. Але ж я точно не мовчатиму”.

Свято Сім’ї. 2019 рік. Кривий Ріг.

До речі, у своїх звітах міжнародним грантодавцям представники ЛГБТ-організацій зауважили, що головною перепоною на шляху подальшого розвитку їх руху на теренах України стала саме активна позиція християнських церков. Це сильна мотивація не послаблювати цю активність і надалі. Адже під “подальшим розвитком” розуміється не просто ще більша популяризація цих збочень у суспільстві. Ні, йдеться про цілком реальне нав’язування своїх девіацій на рівні закону. Вони хочуть зробити це нормою суспільної моралі та формою сексуальної поведінки.

Саме звідси і витікає пасіонарне бажання гендерних активістів йти з цими ідеями у школи та навіть дитячі садки. Це і робить гендерну ідеологію такою небезпечною. Адже питання тут зовсім не в особистому виборі свого власного інтимного життя. А в нав’язуванні цих хворобливих ідей суспільству.

Зрозуміти і діяти. Адже ми не ліземо у чужі спальні, але не дозволимо лізти і до наших дітей. Право на безпекове середовище – належить до базових громадянських прав, які суспільство не повинно втрачати за будь-яких обставин. Нарівні зі свободами слова та віросповідання, на які сьогодні теж вже коїться замах. І за ці права ми будемо боротися.

Християнський громадянський форум “Всі разом”. 2020. Київ.

Протестанти завжди шукатимуть справу, якою можуть бути корисні

Специфіка наших дій – це не тільки протестні акції та проведення сімейних фестивалів. Особлива увага приділяється і науковому обґрунтуванню нашої позиції. Тож приймаємо активну участь у різноманітних “круглих столах”, а також організовуємо наукові лекції для студентської молоді. А активна учасниця організації Олена Охріменко, після спілкування з експертами руху “Всі разом”, вирішила обрати темою свого магістерського диплому розгляд прав ЛГБТ-спільноти в контексті захисту прав і свобод людини, як приклад протиріччя природного і позитивного права. І ми вітаємо її з успішним захистом.

В найближчих планах відкриття у місті після карантину і проекту “Майстерня Мудрий тесля”. Це місце, де хлопчики можуть ознайомитись з навичками “чоловічої” праці, виготовляючи власними руками речі побуту для своїх мам. І скоріш за все це не остання наша ініціатива. Адже моя позиція спонукає постійно шукати, чим ми можемо бути ще корисні.

Так було і у випадку, коли я вирішив піти у політику. Бо вірив і продовжую вірити у майбутнє своєї країни. І впевнений, що всі християни мають бути патріотами. Виконуючи заповіді Божі, ти неодмінно будеш і відповідальним громадянином своєї країни. А саме від них у її життя і приходять позитивні зміни.

Тож, користуючись нагодою, хочу подякувати співзасновникам організації “Кривий Ріг за сім’ю” родині Бурлак – Сергію та Поліні. За їх велику роботу та відданість справі захисту сімейних цінностей. Хочу поздоровити їх з народженням первістка – хлопчика Луки. Велика подяка за підтримку також і Криворізькій раді церков і особисто єпископу об’єднання церков “Дім Хліба” Григорашу Валерію. Та всій величезній команді Сімейного фестивалю та її керівнику Дмитру Єгорову. А також всім представникам національно-патріотичних сил, задіяних у створені місцевого сімейного правозахисного руху. Ми всі різні, але робимо спільну справу. І разом ми неодмінно переможемо!