Сергій Цвєтков

Міцна сім’я через відповідальне батьківство

Сергій Цвєтков - Міцна сім’я через відповідальне батьківство

Протягом десятка років Україна відзначає День Батька. Тисячі сімей на головних площах великих міст і містечок збираються разом, щоб популяризовувати цінності здорових та міцних стосунків. Їхнє об’єднання стало можливим завдяки Сергію Цвєткову. Його життєве кредо: «Батьківство – це не збіг обставин, а місія цілого життя». Сім’я, в якій чоловік усвідомив свою місію, ніколи не залишиться колишньою. Його вплив поширився на тисячі чоловіків, які вже стали активними батьками і чоловіками. Вони змінилися, а тепер разом із ним змінюють Україну. Так утворився потужний суспільний рух, який утворив традицію пвднесення авторитету батька в сім’ї в Україні.

Виконавчий директор ГО “Міжнародний Центр Батьківства”. Керує програмою підготовки тренерів для роботи з чоловіками-батьками. У 2009 році «Міжнародний центр батьківства» започаткував громадську ініціативу «День Батька в Україні». Тільки у 2018 році програмами усвідомленого батьківства були охоплені 25 000 українських чоловіків. За останні 15 років існування “Міжнародного центру батьківства” було проведено 13 000 різних заходів, поширено понад 7000 примірників робочого зошиту “Основи батьківства” серед учасників навчання.

Одружений, має дорослу доньку та онуку.

Курс на відвертість

Мій власний батьківський досвід розпочався з переосмислення відносин з моїм батьком. Саме це і 00стало поштовхом для мене цікавитися більше темою батьківства. Так склалося, що у підлітковому віці в наших відносинах виникла певна відстороненість, навіть прохолода, яка перейшла вже у дорослий 0вік. Це тривало багато років. Я шукав для себе відповідь, що можна зробити для того, щоб ця дистанція 0скоротилася? Можливо, в-першу чергу, в мені повинні відбутися певні зміни? Ці питання я почав ставити собі в той час, коли я вже сам став батьком і моя донька була підлітком. Я почав підраховувати вартість свого батьківства і робити висновок про те, наскільки я відбувся як батько.

Родина Сергія Цвєткова

Аналізуючи свій досвід як батька, я зрозумів, що не завжди міг висловити свої почуття по відношенню до своєї доньки. Для цього потрібно мати внутрішню свободу і силу бути справжнім – виявляючи любов і приязність. Це був великий виклик для мене особисто. Бо говорити про правильні речі, показувати гідний приклад – це одне. А от безумовна любов і сприйняття доньки поза контекстом її справ – це зовсім інше. Я не міг їй дати того, чого в свій час не отримав від свого батька. Ріст мого батьківства залежав від переосмислення мого досвіду як сина. І потребував завершення конфлікту із власним батьком – примирення та подолання дистанції між нами. Це потребувало від мене зробити перший крок. Зустрічатися, розмовляти про моє та його дитинство, ділитися почуттями – відкриватися один до одного. Цей виклик був найбільшим в моєму власному становленні як батька. Внутрішні зміни допомогли мені стати ближче до своєї дитини.

Повернення втраченого скарбу

 

Половина дітей в Україні виховується без батька. В сім’ях, де діти мають батька, 75% отримують вдвічі більше турботи з боку матері ніж батька. Ця криза не є суто українською, але в нашій країні вона має свою специфіку та обумовленість. Війни, голодомори та репресії знищили мільйони українських чоловіків. Жінкам довелося брати відповідальність за утримання сімей і виховання дітей на себе. Так зросли цілі покоління дітей, які не знали батька. Родини, які з’являлися демонстрували викривлену модель батьківства. Де чоловік, в більшості, відігравав роль старшого сина і не брав участь у вихованні власних дітей, окрім матеріального забезпечення. Комуністична ідеологія сприяла цьому. Саме держава взяла на себе функцію агента соціалізації і того, хто навчає та виховує дітей в потрібному руслі. Потім настала криза 90х років: криміналізація суспільства, економічні проблеми, відсутність можливостей для самореалізації дітей та підлітків, самоусунення батьків від відповідальності за долю дітей – формували образ чоловіка і батька як небезпечного і ненадійного.

«Я нарешті зрозумів свою проблему у відносинах зі своїми дітьми.
Мені бракувало часу для спілкування з ними. Тепер я точно знаю, що необхідно змінити для того, щоб більше часу проводити з ними», — говорить учасник курсу «Основи батьківства».

 

Сергій Цвєтков з дружиною

Сьогодні ми спостерігаємо зростання того відсотку батьків, які на рівні з мамою доглядають за дітьми та беруть активну участь в їх вихованні. Змінюється свідомість чоловіків. Пріоритет сім’ї піднімається вище кар’єрних прагнень. Серед чоловіків стає модним гуляти з дітьми, виставляти з ними свої фото у соціальних мережах.

Справа для «Супер-тат»

 

Батьківський рух в Україні був започаткований Олександром Марченком. Він є фундатором «Міжнародного центру батьківства». Проблемою відповідального та усвідомленого батьківства для чоловіків він зацікавився ще у 1996 році. Тоді у Київ прилетіла делегація Національного центру батьківства (США) і представила дані власного соціологічного дослідження про роль батька в сім’ї. Згодом він долучився до команди, яка організовувала семінари та конференції на підставі матеріалів цього дослідження та здійснив запит на адаптацію до українських особливостей розробленого Національним Центром батьківства (США) курсу для чоловіків. У 2003 році був зареєстрований Міжнародний центр батьківства, як громадська організація в Україні. За 16 років ми приросли 12 містами, де представлені наші осередки та активісти.

Команда ГО «Міжнародний центр батьківства»

 

Активність заради змін

 

Важливо зрозуміти глобальний контекст потреб батьківства і дітей в Україні та світі. Але щоб вплинути на ситуацію реально, необхідно діяти локально. Наша стратегія полягає у підготовці активістів з числа чоловіків та батьків, які пройшли базове навчання за спеціальною програмою «Основи сім’ї».

Згадую відгук одного з чоловіків, який пройшов таке навчання: «Якщо б я свого часу не пройшов навчання за програмою «Основи батьківства» – я не знаю, чи була б у мене зараз сім’я?» Цей чоловік повністю переглянув свої відносини з дружиною, дітьми і взагалі своє ставлення до сім’ї. Зараз – це дуже дружня і міцна сім’я. Я на собі відчув вплив цієї програми та усвідомив цінність батьківства. Вся наша команда (а це 30 активістів зі всієї України) також навчалися по ній.

Навчальний семінар ГО «Міжнародний центр батьківства» для чоловіків

Найбільш нагальна проблема серед чоловіків – це знаходити час для довірливого спілкування в родині. Програмою «Основи батьківства» передбачено спеціальне завдання: дослідити за допомогою таблиці, скільки часу я приділяю на спілкування зі своїми дітьми в день.  Заповнювати її необхідно щодня, а в кінці тижня підсумувати. Коли я побачив, що у мене вийшли якійсь хвилини – я був вражений! Я не думав, що все настільки погано було. Мене особисто це спонукало розібратися, а де ж цей час дівається? Час, який призначений для моєї дитини.

Якщо б я свого часу не пройшов навчання за програмою
«Основи батьківства» — я не знаю, чи була б у мене зараз сім’я?

 

Саме такі чоловіки стають ініціаторами батьківського руху в своїх мікрорайонах чи спільнотах, де відбувається спілкування з іншими чоловіками. Нашою місією є формування дружніх до чоловіка та сім’ї спільнот, які є центрами усвідомленого батьківства в містах. Створюючи мережу таких спільнот, ми всіляко залучаємо до співпраці з ними та підтримки державні установи, громадські організації. Неможна переоцінити важливість спілкування чоловіків один з одним.

Завершення курсу навчання «Основи батьківства»


Рух за визнання

 

Кожну третю неділю вересня Україна святкує День батька. Мало хто знає, що це свято досі не має офіційного затвердження з боку держави. Але в багатьох містах щорічно відбуваються вуличні Фестивалі, присвячені шануванню батька і сім’ї. У 2018 році більш ніж у 13 областях та понад 50 містах відбулися такі тематичні вуличні дійства. Нова традиція формує суспільний запит на появу офіційного свята.

У 2000 році, коли в Україні запровадили офіційне відзначення Дня Матері, ті самі жіночі організації, які його ініціювали, пропонували встановити і День Батька. На той час їхня пропозиція не знайшла розуміння у владних кабінетах. Навіть був розроблений законодавчий акт з цього приводу, але він так і не дійшов свого логічного продовження. У 2006 році ми підняли це питання наново.  Для цього ми почали збирати підписи простих громадян України під зверненням до Президента України на підтримку впровадження офіційного відзначення Дня Батька в Україні. У 2008 році ми провели великий Форум присвячений ролі батька в сім’ї та суспільстві, за участю міністра Міністерства молоді та спорту. На цей час вже був розроблений та поданий до Адміністрації Президента Указ про встановлення Дня Батька в Україні. Але він не дійшов до підпису. Завадили  вибори.

Це реальна ініціатива, яка стала традицією знизу.
Саме суспільство оформило його у порядок денний своїх громад.

 

 У 2009 році ми скликали прес-конференцію і виступили із заявою, що чекати більше не будемо. Саме ініціативою батьківського руху ми проголосили встановлення і всенародне відзначення Дня Батька в Україні. Була обрана третя неділя вересня – відповідно до розробленого проекту Указу. І у 2009 році, вперше в Україні у Маріїнському парку відзначили цей день. Були ще кілька спроб направити на підпис Президенту проект Указу, але за певних обставин він залишався поза увагою.

Рух відповідальних батьків

Державою так і не був встановлений День Батька для офіційного святкування. Але в Урядовій програмі з підтримки сім’ї на 2013-2016 рр. було рекомендовано відзначати цей день. Це стало певним поштовхом для органів місцевого самоврядування все ж таки звернути на нього увагу. На місцях почали відбуватися різні вуличні активності, але вони мали немасовий характер. Бо реалізовувалися за власний кошт ініціаторів. Державної фінансової підтримки на це не було. Але, не зважаючи на це, щороку кількість тих міст, де відзначають День Батька, зростала. Це реальна ініціатива, яка стала традицією знизу. Саме суспільство оформило його у порядок денний своїх громад. На сьогодні ми маємо визнане масштабування батьківського руху в Україні.

Читайте також

  • Назарій Островський
    Просто робити добрі справи
    Назарій Островський, 33 роки, народився у місті Броди, Львівська область. Отримав юридичну освіту у Львівському університеті внутрішніх справ. Працює в сфері будівництва. Одружений. Має двох дітей: син та донька. Штаб допомоги людям під час карантину Пан Островський разом з командою волонтерів спільноти «Благословення» Української Греко-Католицької…