Григорій Угніч: Найкращі зміни – для Кременчука

Кременчуцька преса називає його людиною, яка бореться за сімейні цінності. Він двічі ініціював заборону проведення гей-параду у своєму місті і нарешті досяг свого. Він був ініціатором викладання курсу «Школа подружнього життя» для старших класів навчальних закладів міста. Він – капітан запасу, соціальний педагог-психолог, депутат міської ради Кременчука. Це – Григорій Угніч.

Окрім депутатської діяльності, Григорій – директор комунальних дитячих таборів «Зоряний» та «Супутник». Завдяки своїй активності, чоловік постійно шукає способи зміцнення українських сімей та сприяє побудові щасливого суспільства. Вагомий внесок Григорія є і в налагодженні співпраці владних структур із церквами свого міста. Далі – вражаюча розповідь від першої особи.  

Коли я став депутатом міської ради Кременчука вперше, міський голова запропонував мені бути секретарем бюджетної комісії. Я не погоджувався, бо не мав економічної освіти, але мер наполягав, мотивуючи не до професійних якостей, а до порядності людини. Взагалі враження від депутатської роботи не дуже приємні, бо я чомусь вважав, що депутати – це дуже високоосвічені люди, адже багато різних питань їм треба вирішувати, тому потрібно, на мою думку, мати юридичну або економічну освіту і якийсь галузевий досвід. Я був переконаний, там найрозумніші, найкращі. Але побачив, що там дуже різні люди, з різною метою і амбіціями. Духовна атмосфера тут дуже складна. Але ми працюємо і вирішуємо важливі для виборців питання.

Одна з моїх ініціатив – рішення міської ради про захист сімейних цінностей і заборону ЛГБТ-пропаганди. Коли вперше поставили на голосування, ми не набрали необхідної кількості голосів, бо недостатньо попрацювали з депутатським корпусом.

Коли ми вдруге виносили подібне рішення для голосування, забезпечили гідний рівень підтримки громадськості. Було приємно, що у цей важливий момент християни не були інертними. У нас є місця для гостей у сесійній залі, там були представники різних релігійних громад міста. І коли ми проголосували за просімейне рішення, люди почали аплодувати. Разом прийшли і католики, і православні, і баптисти, і харизмати, і п’ятдесятники. Було приємно, що нарешті вдалося поєднати різні конфесії, бо не завжди це вдається у нас в Кременчуці.

Депутати, коли бачили цю кількість людей, були вражені, що питання захисту сімей дуже важливе для громадськості. І тоді дали можливість громаді висловити свою думку. Там були і матері багатодітних родин. Вони виходили й просили, щоб депутати зберегли їх сім’ї та їх дітей від впливу ЛГБТ. Рішення міськради також містило звернення до парламенту в жодному разі не ратифіковувати сумнозвісну Стамбульську конвенцію.

Відповідальне батьківство – в освіті

Мені дуже хотілося б, щоб у нашому місті був активно впроваджений предмет, пов’язаний із підготовкою до подружнього життя і батьківства. Я сам як педагог викладав певний час у школі, був заступником директора з виховної роботи, і знаю, що це дуже важлива для багатьох галузь.

Цей проєкт рішення щодо викладання у школах курсу «Школа подружнього життя» був підтриманий на сесії, але нам сказали, що треба мати заяви від батьків щонайменше 70% учнів. Тобто нам ставили багато перешкод і лише невелика кількість класів вивчала цю програму. Хотілося б, звичайно, щоб це ввели в основні предмети на рівні Міністерства освіти і науки, а не як факультатив.

Якось на базі нашого табору ми проводили батьківську конференцію як один з елементів сімейного фестивалю. Запросили туди батьків з дітьми. Це були голови батьківських комітетів усіх шкіл, а також позашкільних закладів. Ми організували панельну дискусію і батьки самі починали ставити питання стосовно сімейного виховання. І найкраще на ці питання відповідала наша кременчуцька семінарія та представники християнських церков, які в повній мірі займаються питаннями допомоги сім’ям у консультуванні в кризових ситуаціях, підготовки молоді до відповідальних стосунків у шлюбі, допомозі у правильному вихованню дітей та інше. Було приємно, що церкви відіграють важливу роль в сімейному вихованні і люди це бачать.

Налагодження стосунків влади з церквами

На початку моєї депутатської каденції ми створили Раду християнських церков. Голови в раді не було навмисно, лише секретарем мене обрали для виконання технічних функцій. І будь-яке рішення цієї Ради підписує окремо кожен член Ради і ставить печатку своєї церкви. Сталось так: якщо ми готуємо якийсь документ, то це серйозний лист із великою кількістю печаток і він досить авторитетно впливає на наших управлінців.

Я намагався зробити цей орган дорадчим у міській раді. Це призведе до розквіту, до того, що люди чутимуть біблійну позицію. На одне із християнських свят ми подарували кожному депутату Біблію українською мовою. Вони із радістю приймали ці Біблії, дякували.

Вуличний сімейний фестиваль і знайомство з рухом «Всі разом!»

Із рухом «Всі разом!» ми перетнулися  у 2017 році. Я почув про ідею проведення вуличних сімейних заходів і це мене зацікавило. Сімейні фестивалі відбувалися у нас дуже давно. Але все було хаотичним –  поодинокі організатори намагалися щось проводити, і це мало незначні масштаби. Тепер ми доклали зусилля, щоб залучили до справи усі сили, об’єднали усі ресурси. І у результаті, до вірян різних християнських конфесій нашого міста долучилися інші жителі міста і всі вони разом за сім’ю.

Офіс руху «Всі разом!» нам передав прапори, транспаранти. А у 2019 року ми перемогли у конкурсі проектів руху «Всі разом!» і отримали фінансування на проведення сімейного фестивалю «Всі разом – за сім’ю!» у розмірі 50 тисяч гривень. У рамках проєкту були профінансовані заходи Фестивалю: курсування безкоштовних тролейбусів, виготовлення друкованої продукції, залучення професійної аудіоапаратури, призи та ласощі для дітей.

Християни у політиці

Зміни держави можливі тільки у тому випадку, коли зміниться уся система зсередини. А поодинокій людині, яка потрапляє в систему, як я, – це неможливо. Це забирає багато сил. Але треба йти і долучатися до державного управління і місцевого самоврядування. Може, хтось перебуває у церкві, а він – чудовий менеджер, має організаторські чи творчі здібності, гарний господарник чи досвідчений аграрій,  має математичні здібності, хороший фінансист, і всередині у нього є поклик і бажання змінити світ на краще, – це і є наші майбутні міністри та депутати, керівники міст.

Я дивлюся на Руслана Кухарчука і бачу, що у нього всередині вогонь, бо він на своєму місці і він цей вогонь роздає людям. Також Павло Унгурян – людина компетентна, грамотна, вона горить, намагається рухати християнські цінності дуже наполегливо. Хай більше таких людей рухається вперед.

На виборах 2020 я переміг і знову став міським депутатом. Головна проблема, над вирішенням якої я планую працювати в Кременчуці, – це демографічна криза. За останні 2 роки в Кременчуці за офіційними даними смертність вдвічі перевищує народжуваність, а з кожної сотні новоутворених сімей, 30 розлучень, і це є великою проблемою.

В місті працює унікальна програма пологових сертифікатів для породіль. З минулого року було запроваджено програму відпочинку дітей із інвалідністю разом із батьками  у таборі «Супутник». Плануємо почати впровадження програми підготовки молоді до відповідального батьківства, підтримки сімей, які мають дітей з особливими потребами а також посилення роботи з  національно-патріотичного виховання дітей та молоді.

Тому цілі високі, роботи багато, але з Божою поміччю рухаємось вперед.

Матеріал підготувала Ольга Дацька, рух “Всі разом!”

Щоб першими отримувати перевірену інформацію та компетентні експертні коментарі, підпишіться на наші офіційні канали у Viber та Telegram