Опубліковано історії учасників конкурсу сімей-переселенців
За увесь час конкурсу для сімей переселенців «Всі разом – у Різдво!» на електронну адресу громадянського руху «Всі разом!» надійшло 40 історій від переселенців, які покинули Донбас та Крим через окупацію і початок воєнних дій. Це ті люди, які вирішили переміститися туди, де можна вільно жити і не боятися за свої погляди. Туди, де можна виховувати дітей та не боятися вибухів, стрільби та залякування. В кожній із цих сорока історій є своя родзинка. Це – прожите життя, прожите нелегко, але гідно.
Щоб ці історії залишилися не тільки у базі «Всі разом!», але й принесли користь громаді, організатори конкурсу вирішили опублікувати кілька історій, щоб підбадьорити інших переселенців, які опиняються у подібних ситуаціях.
Перша опублікована історія Бахаревої Маріонелли. У ній вона розповідає про те, як вирішили не піддаватися проросійській владі, як зрозуміли, що варто цінувати життям і як багато допомагали волонтери, добрі люди. Статтю під назвою: «Коли мене питають: українка я чи росіянка, я з радістю відповідаю:”Я – людина! Не стосується мене війна грошей і олігархів”» можна переглянути тут.
Куриленко Едуард та Надія – друга сім’я, історія яких опублікована. Зараз вони живуть у Слов’янську. Із своїми чотирма дітьми вони встигли пройти крізь дуже складні моменти, але все ж не зламалися, а навчилися ще більше цінувати сім’єю. “І не потрібно війни, не потрібно втрат, щоб розуміти цінність і важливість того, хто поруч!”– замітку можна прочитати тут.
Лисечко Світлана написала історію про складні переживання: як чоловік втратив справу, у яку вкладався більше 12 років, як померла її мама, і як вона переживала про життя пораненого чоловіка. Світлані вдалося пройти крізь усі ці труднощі майже в одиночку, але вона боролася, знаходилися добрі люди, котрі приходили просто з вулиці і допомагали. «Как оно: почти потерять любимого, навсегда разлучится с матерью и в один миг утратить то, над чем трудились более 12 лет?» читайте тут.
13-річна Лівінова Поліна з Макіївки написала про світле майбутнє, яке уявляє, про ті цінності, які допоможуть збудувати країну такою, як вона мріє. Дівчинка дуже пишається своєю державою, попри те, що у свої 13 побачила багато страждань та горя, віра у неї таки не вмерла! «13-річна Поліна із Донбасу: “Дім – там, де можна не боятись виявляти любов до своєї країни та вдягати вишиванку на свято!”» читайте тут.
«Рецепт щасливої сім’ї від переможців конкурсу есе з Донбасу» ви можете перечитати тут. Сім’я Смолієнко поділилася секретами, що допомагало і зараз допомагає мати щасливу сім’ю за будь-яких обставин. По-правді ці поради допоможуть кожній родині укріпити свої взаємини у подружжі та з дітьми.
Яцук Станіслав поділився думкою, що все ж таки неможливо втратити те, що є найціннішим. Статтю «Никакие удобства, деньги, машины, квартиры никогда не заменят радость быть рядом со своей семьей» читайте тут.
Левченко Єлизавета написала зворушливу історію про рідне місто Луганськ, де вона народилась, ходила у школу, одружилась, народжувала дітей, а тепер прийшлося покидати домівку і переїжджати до сестри у Маріуполь. «Історія сім’ї корінних луганчан: жили надією на повернення» дивіться тут.
Щоб першими отримувати перевірену інформацію та компетентні експертні коментарі, підпишіться на наші офіційні канали у Viber та Telegram
