Експертиза руху «Всі разом!» щодо рішення ЄСПЛ у справі «Маймулахін і Марків проти України»

Європейський суд з прав людини 1 червня 2023 року ухвалив Рішення у справі «Маймулахін і Марків проти України». Організація «Всі разом!» у 2021-у році була залучена Судом у статусі третьої сторони для надання власних аргументів і пропозицій від сімейного руху України. У цій публікації ми оприлюднюємо нашу експертизу щодо справи, Рішення Суду і позиції України.

Фабула справи

Гомосексуалісти з України Андрій Маймулахін і Андрій Марків у листопаді 2014 року подали Заяву у Європейський суд з прав людини. Вони поскаржилися Суду, що у них відсутня можливість за українським законодавством взяти «шлюб» або створити будь-яку іншу форму цивільного союзу. А відтак, на їхню думку, вони зазнають «дискримінацію за ознакою сексуальної орієнтації».

Підставами для своєї скарги Маймулахін і Марків визначили дві статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Стаття 14: «Користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою – статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою».

Стаття 8: «Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції».

Заявники попросили Суд:

– визнати факт дискримінації їх збоку держави Україна;

– виплатити кожному по 32 євро як відшкодування матеріальної шкоди, понесеної при сплаті ними нотаріальних зборів за оформлення заповітів (бо, як стверджують заявники, іншого способу передати майно одне одному після смерті українське законодавство не надає);

– виплатити кожному по 11 750 євро як відшкодування моральної шкоди.

Позиція руху «Всі разом!» у суді

Україна не порушує ст. 8 Конвенції, оскільки у приватне життя одностатевих пар не втручається, санкцій та покарання за відповідний спосіб життя не передбачає. Одностатеві пари (партнери) в Україні мають можливість самостійно визначати, зокрема, правовий режим свого майна, і вони в Україні жодними чином не позбавлені можливості це робити через відповідні договори.

Ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України: «…сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості».

Ч. 1, 2 ст. 355 Цивільного кодексу України: «…майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності».

Ст. 358 Цивільного кодексу України: «Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю».

Крім того, твердження заявників про дискримінацію одностатевих пар також безпідставні. Оскільки чинне законодавство України не має жодної норми про встановлення режиму дискримінації за ознакою «сексуальної орієнтації». Окрім того положення Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод у статті 14 не містять такого виду дискримінаційної ознаки, як «сексуальна орієнтація». Більше того, надання спеціальних привілеїв та переваг особам за ознакою «сексуальної орієнтації» є дискримінацією інтересів сімей і дітей в Україні, зазіханням на моральній норми суспільства.

Ч. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини: «При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві».

Рішення ЄСПЛ

Вивчивши позицію всіх сторін, Суд у своєму Рішенні дійшов наступного висновку:

«Відмінність у поводженні в цій справі, яка полягала в необґрунтованій відмові заявникам як одностатевій парі в будь-якій формі правового визнання та захисту порівняно з різностатевими парами, становить дискримінацію заявників на підставі їх сексуальної орієнтації. Отже, мало місце порушення статті 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 8».

Суд також постановляє, щоб держава Україна виплатила Маймулахіну і Марківу компенсацію – по 32 євро за матеріальну шкоду і по 5000 євро за моральну шкоду. Додатково суд постановив виплатити адвокату заявників 4000 євро.

Коментар до Рішення

Слід наголосити, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не містить жодної згадки такої ознаки, як «сексуальна орієнтація». Зокрема й у статтях 8 і 14 Конвенції про це не йдеться. Разом з тим у Рішенні зазначається: «Сексуальна орієнтація є поняттям, яке охоплюється статтею 14». Тобто Суд просто інформує про своє розуміння статті 14, яке за лінгвістичними ознаками жодним чином не витікає зі статті 14.

Таким чином ми лише констатуємо, що останніми роками ЄСПЛ практикує саме таке власне розуміння зазначених статей 14 і 8. Відповідно ця логіка за прецедентним принципом переходить зі справи у справу.

Чи міститься у Рішенні ЄСПЛ вимога до України легалізувати одностатеві цивільні партнерства?

Резолютивна частина Рішення ЄСПЛ не містить такої вимоги.

Позиція ЄСПЛ щодо захисту природної сім’ї

У своєму Рішенні Суд констатує наявність в Україні потужного руху на захист сімейних цінностей. Згадується про чисельні рішення місцевих рад на захист інституту сім’ї. Згадується звіт Міністерства юстиції України за 2019 рік, де вказано, що легалізація одностатевих партнерств в Україні є неможливою через значну кількість протестних рішень місцевих рад і звернення інститутів громадянського суспільства, зокрема й організації «Всі разом!»

Окремої уваги і широкого цитування заслуговують такі фрагменти з Рішення ЄСПЛ:

«Суд визнає, що Україна має право обмежувати доступ до шлюбу лише для різностатевих пар».

«Суд визнає, що захист сім’ї в традиційному розумінні є, в принципі, вагомою та законною причиною, яка може виправдати відмінності у ставленні на ґрунті сексуальної орієнтації».

Позиція держави Україна під час суду

Представництво держави Україна у ЄСПЛ здійснює Кабінет міністрів України. Реалізує цю функцію Міністерство юстиції України через спеціальну посаду Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини. За час розгляду справи з 2014 до 2023 року змінилося кілька урядів, а відповідно й міністрів юстиції і профільних Уповноважених. У різні періоди це впливало як на динаміку участі України у цій справі, так і частково на позицію. Нині на момент ухвалення рішення профільним урядовим Уповноваженим у справах ЄСПЛ є Маргарита Сокороенко, призначена на цю посаду у серпні 2022 року.

Показовими є висловлювання заступниці Міністра юстиції України з питань європейської інтеграції Валерії Коломієць. Вона була звільнена з цієї посади у травні, але на початку поточного року в своїх інтерв’ю вона прямими текстом просувала необхідність легалізувати в Україні гомосексуальні союзи. При цьому для посилення своєю позиції Коломієць посилалася на процеси в ЄСПЛ. Це дає підстави вважати, що Мінюст під час розгляду даної справи у ЄСПЛ не стільки захищав позицію України, скільки «зливав» справу. Щоб пізніше використати цю програну справу як аргумент для спроби легалізації одностатевих партнерств.

Це також витікає з кількох абзаців тексту Рішення ЄСПЛ:

«Уряд не висунув жодних заперечень щодо прийнятності заяви. Вони також визнали, що стаття 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 8 була застосовна до фактів справи».

«Уряд не навів жодних аргументів, не кажучи вже про переконливі та вагомі причини, як виправдання оскаржуваних відмінностей у поводженні».

І ледь не єдине, проти чого виступив український уряд, – проти необхідності виплачувати грошову компенсацію Маймулахіну, Марківу і їхньому адвокату: «Уряд заперечив проти вищезазначеної вимоги як необґрунтованої та непомірної».

Організація «Всі разом!» і аналітичний центр Кабінет експертів вважають, що український уряд не зробив все від нього залежне, щоб відстоювати у ЄСПЛ позицію держави, достатні норми українського законодавства і суспільні настрої на захист сімейних цінностей. Тому нині уряд має ініціювати перегляд справи «Маймулахін і Марків проти України» на рівні Великої палати ЄСПЛ. Оскільки:

– статті 14 і 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не містять дискримінаційної ознаки «сексуальна орієнтація»;

– в Україні відсутня дискримінація пар гомосексуалістів, вони можуть вирішити свої майнові та інші питання у договірний спосіб;

– легалізація одностатевих партнерств суперечить нормам Конституції України і Сімейного кодексу, створює загрози національній безпеці через провокацію ще більшої демографічної кризи, руйнування норм моралі і загострення через це громадянського конфлікту в умовах воєнного стану.

ГО «Громадянський рух «Всі разом!»

Київ, 18 липня 2023 року.

Щоб першими отримувати перевірену інформацію та компетентні експертні коментарі, підпишіться на наші офіційні канали у Viber та Telegram