Двоє чоловіків через ЄСПЛ добиваються одностатевих партнерств в Україні. Юристи «Всі разом!» надали суду у Страсбурзі експертизу

Ще у 2014 році до Європейського суду з прав людини звернулися громадяни України Маймулахін А.Ю. та Марків А.М. Позивачі скаржаться на Україну через те, що не можуть перебувати у зареєстрованих відносинах, аналогічних до законного шлюбу, а тому вважають себе дискримінованими державою. У випадку задоволення позову може посилитися міжнародний тиск на Україну з вимогами легалізувати одностатеві партнерства, а також виплатити сатисфакцію парі гомосексуалістів.

Слід нагадати, що уряд вже мав намір легалізувати одностатеві цивільні партнерства ще у 2017 році, але значний спротив громадських організацій і місцевих рад не дозволили це зробити. Проте згідно ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» наша держава зобов’язана виконувати рішення суду. Згідно положень ст. 13 зазначеного вище Закону, Україна за рішенням ЄСПЛ має вживати заходи загального характеру для усунення подальшого порушення Україною Конвенції та прав людини у подібних справах, до яких відносяться, в тому числі «…внесення змін до чинного законодавства та практики  його застосування».

Організація «Всі разом!» звернулися до Європейського суду з прав людини у Страсбурзі з заявою про долучення до справи «Маймулахін А.Ю. та Марків А.М. проти України» в ролі третьої сторони для отримання права висловити свою позицію.

Заява була задоволена Європейським судом з прав людини. Відповідно громадянський рух «Всі разом!» підготував свою правову експертизу по справі і направив у Страсбург з метою надати Суду допомогу у прийнятті рішення.

Зокрема, в юридичній експертизі організації «Всі разом!» наголошується на тому, що відсутні підстави для задоволення позову Маймулахіна А.Ю. та Марківа А.М. проти України. Адже Україна не порушує ст. 8 Конвенції (право на приватне та сімейне життя), оскільки у приватне життя одностатевих пар не втручається, санкцій та покарання за відповідний спосіб життя не передбачено. Разом з тим в експертизі наголошується, що надання статусу подружжя можливе лише чоловіку і жінці, адже це відповідає нормам Сімейного кодексу та Конституції України.

Водночас, наголошують юристи організації, одностатеві пари (партнери) мають можливість самостійно визначати правовий режим свого майна і вони в Україні жодними чином не позбавлені можливості це робити через спеціальні договори.

Згідно положень ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, «…сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості».

Тобто, партнери можуть визначити самостійно в договорі, кому яке майно належить або належатиме у майбутньому. Згідно положень ч. 1, 2 ст. 355 Цивільного кодексу України, «…майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності».

Згідно положень ст. 358 Цивільного кодексу України, «співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю».

Таким чином, одностатеві пари в межах чинного в Україні законодавства і договірної практики мають можливість реалізувати всі права, яких прагнуть.

Крім того, твердження позивачів про дискримінацію одностатевих пар також безпідставні. Оскільки ані чинне законодавство України, ані положення Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не містять такого виду дискримінації, як дискримінація за ознаками «гендерної ідентичності та сексуальної орієнтації». А надання окремих привілеїв та переваг особам за ознаками «гендерної ідентичності та сексуальної орієнтації» є дискримінацією осіб з традиційними і природними цінностями.

Згідно положень ч. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини, «при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві».

«Під час розгляду справи в ЄСПЛ слід взяти до відома, що необхідним у демократичному суспільстві є захист моральних цінностей, які ґрунтуються на приватності сексуального життя, а також на захисті прав дітей, які мають право на повноцінні сім’ї, на тата і маму, – зазначає адвокат та уповноважений представник організації «Всі разом!» Руслана Мохнюк, – В своїх рішеннях ЄСПЛ досить часто зазначає про те, що втручання держави у сімейні відносини має бути мінімальним. Зокрема, у рішенні по справі Савіни проти України ЄСПЛ засудив надмірну участь держави у сімейних  відносинах, а в інших рішеннях – визначив, що сфера регулювання сімейних відносин відноситься до виключної компетенції кожної держави».

Під час ухвалення судового рішення по даній справі варто враховувати справедливий баланс, який має бути досягнутий між конкуруючими інтересами особи та громадськості в цілому.

У справі SCHALK AND KOPF v. AUSTRIA Європейський суд з прав людини дійшов наступного висновку: «…практика Суду визнала лише те, що емоційні та сексуальні стосунки одностатевої пари становлять “приватне життя”, але не встановила, що вони становлять “сімейне життя”, навіть коли мова йде про  довготривалі стосунки по співжиттю між партнерами. Приходячи до такого висновку, Суд зауважив, що, незважаючи на зростаючу тенденцію в ряді європейських держав до юридичного та судового визнання стабільних фактичних партнерських відносин між гомосексуалістами, з огляду на те, що між Договірними Державами мало спільних домовленостей, це була сфера в якій Держави все ще користуються широкою свободою розсуду…».

Таким чином, юристи та адвокати організації «Всі разом!» у комунікації з судом наголошують, що права Маймулахіна А.Ю. та Марківа А.М. в Україні жодним чином не порушені, вони можуть реалізувати свої майнові та інші права у процесі спільного проживання. А тому їхній позов проти України не має підстав для задоволення.

Щоб першими отримувати перевірену інформацію та компетентні експертні коментарі, підпишіться на наші офіційні канали у Viber та Telegram