Тотальна діджиталізація як фактор національної та особистої небезпеки

Хакери атакували 70 сайтів державних органів України. За даними Мінцифри, більшість сайтів вже відновлено та працюють стабільно, їх контент не було змінено, витоку персональних даних також не було. Втім, Україні потрібно розпочати активну роботу співпраці в галузі кібербезпеки та розвитку її власної кібер-екосистеми. Адже держава — представник громадян, яка захищає їхні інтереси, права та свободи, забезпечує охорону життя та здоров’я, підтримує слабких, керується цінностями тощо. А довіра громадян є запорукою успішного існування держави. Зростання такої недовіри означатиме лише одне  — посилення опору цифровим рішенням. 

Використання цифрових технологій створює ризики для національної безпеки та цифрового суверенітету. І це не тільки хакерські атаки, стеження за громадянами, кібершахрайство,  нерівний доступ до технологій, а й залежність держави від іноземних технологій та обладнання.

Тут ризик полягає у втраті  державою  довіри громадян. Адже держава — представник громадян, яка захищає їхні інтереси, права та свободи, забезпечує охорону життя та здоров’я, підтримує слабких, керується цінностями тощо. А довіра громадян є запорукою успішного існування держави.

Використання цифрових технологій для обмежень і стеження, впровадження цифрових рішень «про всяк випадок» завдає шкоди, тягне за собою фінансові втрати, породжує страхи. Зростання такої недовіри означатиме лише одне  –  посилення опору цифровим рішенням.

До втрати довіри належить:

–             витік персональних даних громадян;

–             неможливість гарантувати захист цих даних;

–             необґрунтоване тривале зберігання даних після досягнення мети їхнього збору;

–             застосування технологій для несправедливих, з точки зору громадян, дій (наприклад, автоматичне виписування штрафів);

–             використання  державними органами додатків (не тільки для стеження), внаслідок чого зростає вплив власників екосистем цих додатків: Google, Apple, Facebook, Huawei;

–             зростання залежності від імпорту електроніки, що не дозволяє мати цифровий суверенітет;

–             копіювання досвіду інших країн – щоб бути присутнім на ринку, необхідно ставити тренди, а не тільки слідувати їм та ін..

Тому найактуальнішими проблемами найближчого часу будуть проблеми техноетики. Це вимагає від української влади звернути увагу на декілька актуальних питань:

1.Глибше зрозуміти існуючі ризики: джерело та характер загроз, а також їх можливий вплив на стабільність. Щоб краще зрозуміти ці ризики, потрібно мати більше даних про загрози та вивчати наслідки успішних кібератак.

2.Зміцнювати співпрацю з нашими союзниками в галузі збору інформації щодо загроз, подання відомостей про інциденти та оптимальну практику для забезпечення стійкості та вжиття заходів у відповідь.

3.Покращити обмін інформацією між країнами, приватним та державним секторами, державні відомства мають злагоджено здійснювати інформаційну взаємодію.

4.Ми маємо бути готові до відображення атак, усвідомлюючи, що вони відбуватимуться у майбутньому. Мають бути розроблені протоколи підготовки до криз і заходів у відповідь, щоб бути в змозі якнайшвидше вживати заходів у відповідь та відновлювати роботу систем.

5.Систематично проводити навчання з відпрацювання дій у кризових ситуаціях, які гра муть вирішальну роль у підвищенні стійкості та здатності реагувати на кризу.

Гарною новиною є те, що Україна та НАТО підпишуть угоду про кібероборону, яка, в тому числі, дасть українській стороні доступ до натовських ресурсів щодо протидії шкідливому програмному забезпеченню.