Сексуалізація дітей як насильство над ними

Одним із основних принципів теорії марксизму є постійне визволення тих, кого пригнічують. Цей інструмент дозволяє здобути владу та заручитися підтримкою широких мас, які у своїй більшості схильні вірити гарним лозунгам. У сучасній системі демократій із метою актуалізації революційного принципу щоразу необхідно знаходити нових жертв переслідування або їх вигадувати. Спочатку був пролетаріат, потім – сексуальні революції, а зараз марксистські настрої підігріваються так званою боротьбою із гендерними стереотипами та нав’язуванням привілеївЛГБТ-спільноти. Проте останнім часом все популярнішою стає ідея сексуального вивільнення дітей та порятунок їх від «авторитаризму батьків».

За словами одного з перших ідеологів сексуальної революції Вільгельма Райха, саме сексуально активні діти є рушіями справжньої революції. У своїй праці «Сексуальна революція» автор пише: «Дитина, фізична активність якої є повністю нескутою, а природжена сексуальність звільняється у сексуальних іграх, буде революційно налаштована проти авторитарних аскетичних впливів. Політична активність може очевидно змагатися з революційною освітою, впливаючи авторитарно і поверхово на дітей. Однак ніколи не буде в змозі конкурувати за якістю впливу з сексуальною освітою. Тому революційне формування дитини вимагає звільнення її біологічної, сексуальної активності. І це не підлягає дискусії».

Тому нині так поширені заходи з так званої сексуальної освіти дітей, які насправді спрямовані на активну реалізацію сексуальності неповнолітніх. І щоб навчити дітей таким деструктивним явищам та унормувати їх, випускають у тому числі дитячі книжки із історіями про девіантні статеві стосунки, а також надають практичні рекомендації юнакам та дівчатам про неприродні статеві акти.

Дитяча література із сексуальною провокацією 

 В Україні останнім часом все частішають випадки випуску книг для дошкільного та молодшого шкільного віку, які умисно та відверто популяризують, по-перше, ранню сексуальну активність, а по-друге, неприродні девіантні сексуальні стосунки. Серед них можемо згадати наступні:

1. «Енциклопедія статевого життя». Харківська видавнича група «Основа» переклала з французької і випустила серію дитячих книжок під назвою «Енциклопедія статевого життя» для трьох вікових груп — 4-6, 7-9 і 10-13 років. У книжці для дітей 10 років є цілий розділ, який називається «Статевий акт». Автори деталізовано пояснюють хлопчикам і дівчатам, що таке оргазм і як його досягають. Всі етапи отримання сексуального задоволення описані з деталізацією всіх подробиць.Книга містить максимально детальнее зображення та опис статевого акту, видаючи його за дію, якою можуть займатися діти.Вікова категорія на сайтах вказана 9-14 років, яких закон відносить до малолітніх осіб. Крім зазначеного вище, книга містить рекламу незареєстрованого в Україні лікарського препарату з проведення АБОРТУ – французький препарат Mifegine, який заборонений для використання підлітками (особами до 18 років). Таким чином Книга містить інформацію рекламного характеру та пропонує дітям, якіще не досягли повноліття, користуватися пігулками для абортів без участі лікарів і батьків!

2. «Принцеса+принцеса: довго і щасливо». Нещодавно за рахунок коштів державного бюджету України були закуплені дитячі книжки про так зване одностатеве кохання. Міністерство культури України та Державна установа «Український інститут книги» придбали 1240 примірників книги «Принцеса+принцеса: довго і щасливо» (автор О’Нілл Кейт, 2019 р.), яка видана у вигляді коміксу на тему ЛГБТ-стосунків. Дітям від 5 років пропонується ознайомитися з історією про двох дівчат, яка закінчується їхнім весіллям.

3. «Майя та її мами». У книзі дітям шкільного віку пропонується кілька історій, в тому числі і про дівчинку, яку виховують «дві мами». Головна героїня– дівчинка Майя, яка вчиться у четвертому класіі розповідає, що одностатева пара – це нібито сім’я, просто трошки інша. Тобто девіантна модель одностатевих стосунківв цій історії видається за норму. Книга має пряме посягання на прищеплення школярам деструктивних принципів, які суперечать цінностям і традиціям, притаманним українцям. Книга авторства Лариси Денисенко,видана за підтримки Представництва Фонду імені Гайнріха Бьолля.

 4. “Повага. Хлопцям про любов, секс та згоду”. У книзі містяться розділи про секс з дівчатами, секс хлопчиків з хлопцями, мастурбацію, порно та анальний секс. Хлопцям радять носити веселкову стрічку, щоб знайти партнера та розпрацьовувати анус морквою, а також інші небезпечні практики. Вікова позначка – від 12 років. Автор – шведський письменник та «секс-педагог» Інді Чавес Перес. Книга готується до видання українським видавництвом “Книголав” – як і можна було очікувати, за рахунок коштів від цільового гранту. Проте співзасновниця видавництва Світлана Павелецька повідомила, що певні поради щодо ЛГБТ треба відредагувати та видалити з українського видання. Але шведський автор вже заявив, що не надасть згоди на редагування книжки.

Окремі епізоди цих книжок можуть сформувати в дітях схильність до насильницької сексуальної поведінки відносно оточуючих дітей або себе. Подібна література вкрай негативно впливає на психоемоційний розвиток дітей і сприяє підвищенню рівня сексуального насильства серед дитячого середовища.

 Сексуальне насильство щодо дітей – це один із видів жорстокого поводження, жертв якого в Україні стає дедалі більше. Однією з причин якого можемо визначити небезпечне інформаційне середовище.

У наведених вищедитячих книжках, соцмережах, фото- відеопродукції висвітлюються теми, присвячені надмірній еротизації, що схиляє дітей до відповідної активності. Через засоби масової інформації надаються викривлені моделі поведінки, створюється штучна стимуляція сексуального потягу у дитини на шкоду іншим сторонам розвитку її особи. Така інформація небезпечна для дітей, які можуть брати приклади, копіювати відповідну поведінку, що у свою чергу може призвести до психологічного, фізичного, сексуального травмування дитини.

Психологи і юристи попереджають

Травмувати дитину або вчинити психічне насильство можна зображенням, певною інформацією або навіть тоді, коли дитина не є безпосереднім об’єктом. Це підтверджує вчений-педіатр Генрі Кемпе, який вважає, що під сексуальними зловживаннями щодо дітей слід розуміти схиляння нерозвинених дітей і підлітків до сексуальної активності, сутності якої вони повністю нездатні зрозуміти. Наведену позицію обґрунтовує й розкриває соціолог А. В. Швед, який підкреслює, що сексуальне насильство над дітьми охоплює фізичне, вербальне або психічне насильство, навіть тоді, коли дитина не є об’єктом безпосереднього контакту.

Можна зробити висновок, що література, яка відверто популяризує неприродні або ранні статеві відносини є  одним з видів сексуально-психологічного насильства над дітьми. Зазначені прояви інформаційного зловживання не тільки порушують законодавчо охоронювані морально-етичні норми суспільства, а й, безумовно, мають злочинний вплив на психіку дитини. У сучасній науці існує безліч підходів та пояснень, що представляє собою «сексуальне насильство», але в будь-якому разі інформаційне насильство над неповнолітніми – це протиправний, суспільно небезпечний, умисний вплив на невизначену кількість дітей, який потенційно завдає психічну, фізичну та моральну шкоду.

Загальносвітові підходи щодо охорони дітей від сексуального насильства закріплено у Женевській декларації прав дитини 1924 p., Загальній декларації прав людини 1948 p., Декларації прав дитини 1959 р., Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 р., Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 р., Конвенції про права дитини 1989 р., Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства 2007 р. Зокрема, у положеннях Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства останнє ототожнюється з домаганням дитини у сексуальних цілях.

Зазначимо, що Парламентська Асамблея Ради Європи у Рекомендаціях 2119 «Боротьба з надмірною сексуалізацією дітей» наголосила на тому, що надмірна сексуалізація дітей може чинити серйозний вплив на їх почуття власної гідності, благополуччя, відносини та рівні можливості і досягнення в школі. У деяких випадках вона може призвести до сексуальної жорстокості та нанести серйозну шкоду для їх фізичного та психічного здоров’я.

Водночас українське законодавство щодо захисту прав дитини залишається декларативним, а прийняті у різні часи нормативно-правові акти, спрямовані на реалізацію цих положень, є доволі неврегульованим. Юридична невизначеність багатьох дефініцій, зокрема «жорстоке поводження з дітьми», «сексуальне насильство», «сексуальні зловживання», «сексуальна агресія», «сексуальне посягання» тощо, обумовлює проблеми у сфері правозастосування, унеможливлює реалізацію повною мірою профілактичних заходів.

Дивує, що у нашому суспільстві з глибокими традиціями виховання дітей на основі християнських цінностей мало хто наважується публічно висловлювати протест проти нездорової і шкідливої репрезентації сексуальності дітей. Не дарма Асоціація сексологів та сексотерапевтів України наголошує, що й шкільні програми мають містити інформацію НЕ про сексуальність, а про сталевість та сім’ї.

Сьогодні вкрай необхідно внести зміни у законодавчі та нормативно-правові акти із метою чіткої регуляції дитячого інформаційного простору, зробити його безпечним та орієнтованим на якісний та всебічний розвиток дитини без девіацій та психічного травмування. Нинішня ситуація потребує негайного внесення змін до законів в частині захисту неповнолітніх від негативного впливу літератури, продукції та інформації сексуального чи еротичного характеру, а також – заборони виготовлення та розповсюдження літератури, що стимулює дітей до ранніх і девіантних сексуальних контактів.