10.10.2017

Про сімейну складову у стратегії національної безпеки України

Сімейна політика – ключова складова стратегії національної безпеки України. Адже будь-яке суспільство не здатне існувати без чоловіка та жінки, які вирішують укласти священний шлюб, народжувати дітей і забезпечувати життєдіяльність своєї сім’ї. Це є базис української держави, це – підвалини існування будь-якої цивілізації.

Сімейна політика в Україні змушує ніяковіти. Вона кульгава і хвора. Хоча, чесно кажучи, є підстави стверджувати, що її взагалі не існує в комплексному розумінні. Відсутнє навіть профільне міністерство. А коли й говорять про підтримку родин, то мають на увазі здебільшого соціальне забезпечення. Так, воно необхідне, але лише як додатковий компонент. Тому що основним чинником цієї теми є цінності. Тож чи можемо ми констатувати піднесення та реалізацію саме просімейних цінностей – у мас-медіа, у наших оселях, кабінетах влади, законах – наказах – постановах?

У сучасному суспільстві часто лунає теза про права й інтереси особи та громадянина. Проте сьогодні слід усе гучніше волати про права й інтереси родин. Тим більше, що особа та громадянин не можуть існувати поза інститутом сім’ї. Сьогодні настав час докласти всіх зусиль для створення в країні просімейного порядку денного. Ми маємо спільну мету – побудувати державу, яка економічно процвітає, живе у безпеці та добробуті. Але ще більшою, шляхетнішою метою є побудова держави, у якій живуть щасливі міцні сім’ї.

Кількісними та якісними показниками досягнутого успіху можна вважати наступне:

— мінімізація практики співжиття без реєстрації шлюбу та церковного вінчання;
— суспільна традиція укладання шлюбу між чоловіком та жінкою у віці до 30 років;
— радикальне зниження тенденції розлучень;
— збільшення середнього показника кількості дітей у кожній родині до трьох;
— а також як наслідок – загальне омолодження та зміцнення нації.

Усе ці показники свідчитимуть про високий рівень моралі та відповідальності нашого суспільства.Окрім цього є також значущі позитивні соціально-економічні наслідки перелічених змін.Міцні і здорові родини – це інструмент для вирішення проблем сирітства та неповнолітніх безхатченків.Відповідальне сімейне виховання, побудоване на християнських традиціях, вирішує проблеми соціальних хвороб – ВІЛ/СНІДу, алкоголізму, наркоманії.

Сильний інститут сім’ї – це низький рівень злочинності та загальний соціальний спокій у містах і селах.

Сім’я – обов’язкова складова економічного розвитку. Сталі та стабільні домогосподарства становлять головний інтерес для виробників товарів і послуг. Довгострокове економічне і промислове планування завжди здійснюється з урахуванням поточної демографічної ситуації та прогнозованих тенденцій.

Здорові сім’ї у державі – це не лише морально, а ще й раціонально. Тому ця тема має стати абсолютно природною складовою всіх базових документів усіх органів влади, у тому числі, Ради національної безпеки й оборони.

Визначення загроз

Щоб напрацьовувати та реалізовувати конструктивну національну сімейну стратегію, слід чітко усвідомлювати загрози, що виникають на цьому шляху. Деякі з них зумовлені певними слабкостями людської істоти. Проте багато антисімейних тенденцій є результатом спланованої ворожої стратегії. Перерахуємо частину з них.

Розлучення. Ця практика стала унормованою і більше не викликає подиву. Суспільство звикло, що близько половини шлюбів розриваються вже за кілька років. Головна причина – непідготовленість молодих людей до подружнього життя, егоцентризм, відсутність фахового супроводу та власне самої традиції міцного шлюбу. Також загальне інформаційне й медійне тло, лояльне до розлучень, сприяє цьому руйнівному процесу.

Цивільні «шлюби». Це ще одне явище, яке має всі шанси перетворитися на новітню традицію – цивільні партнерства без будь-якої державної реєстрації і церковного вінчання. Таке співжиття чоловіка і жінки – сумна пародія на сім’ю, безвідповідальна та руйнівна. Від цього страждають і жінка, і чоловік, і народжені у такому партнерстві діти. Передусім засоби масової інформації та кінематограф унормували це явище. А законодавець під тиском суспільної традиції, нажаль, пішов на легалізацію явища цивільних «шлюбів» у чинному Сімейному кодексі.

Ще одна загроза – зазіхання на дефініцію статі. Сьогодні широко впроваджується так звана ґендерна теорія. Слово «стать» у публічному дискурсі все частіше замінюють поняттям «ґендер». Ця дуже підступна стратегія має на меті єдине – нейтралізувати поняття біологічної статі для подальшого унормування різноманітних сексуальних збочень і психічних відхилень. Але ж правда полягає у тому, що не існує ніякого ґендеру, є лише біологічна стать. І дозволю собі нагадати, що стать визначається первинними статевими ознаками, а не соціальною роллю чи функцією. Й існує дві статі – чоловіча та жіноча. А ґендерів уже вигадали понад десяток. І дуже схоже на те, що далі буде…

Одним із наслідків поширення ґендерної теорії є міжнародна політична кампанія, яка переслідує мету унормувати гомосексуальні стосунки як варіант норми. Отже, ще одна відносно нова, але дуже агресивна загроза, – пропаганда гомосексуалізму для подальшої законодавчої легалізації одностатевих цивільних партнерств і так званих «одностатевих шлюбів».

Штучне переривання вагітності. Поширення практики вбивства ненароджених дітей набуло ознак справжнісінького геноциду. За роки незалежності України вбито понад 10 мільйонів малюків. Це ті громадяни, які так і не змогли реалізувати свою базове фундаментальне право – право на життя. Аборти – це і причина, і наслідок занепаду сім’ї. Тому сьогодні ми всі разом відповідаємо за те, щоб нейтралізувати цю кровопролитну загрозу.

Завдання для всіх і кожного

Сьогодні ми маємо ставити завдання не лише органам влади, а й самим собі. Щасливі та міцні сім’ї – це, передусім, відповідальність самих сімей і суспільства, у якому вони утворюються. Проте саме органи державної влади мають величезні повноваження для створення того, що ми на початку назвали просімейним суспільним порядком денним, або ж просімейною кон’юнктурою. Завдання для всіх і кожного у цьому контексті можна сформулювати кількома ключовими тезами:

— розглядати сімейну політику держави в контексті національної безпеки;
— орієнтацію на права та інтереси сімей вважати пріоритетними у державній стратегії, суспільному секторі й економічному житті;
— впровадити в середній і вищій школі викладання курсу з підготовки до подружнього сімейного життя;
— популяризувати статеве утримання до шлюбу як найкращий спосіб боротьби з епідемією ВІЛ/СНІД та іншими венеричними захворюваннями;
— ухвалити закон про заборону пропаганди гомосексуалізму;
— ухвалити закон про заборону штучного переривання вагітності;
— запровадити механізм збільшення грошових виплат на кожну наступну народжену в сім’ї дитину;
— сприяти розвитку сімейного бізнесу, стимулювати цей процес навчанням і податковими пільгами;
— реалізовувати національну медіастратегію щодо піднесення авторитету сімейного союзу чоловіка та жінки, які народжують і відповідально виховують дітей; забезпечувати цей процес має передусім новостворена Суспільна телерадіоорганізація України;
— забезпечувати державне соціальне замовлення на реалізацію просімейної стратегії профільним авторитетним громадським і релігійним організаціям, які мають відповідну мотивацію та солідний досвід.

Саме орієнтація на такі цілі дозволить нам говорити про збереження та подальший розвиток нашої країни, а також нашого народу. Ми маємо у світовому контексті асоціюватися не лише з гарним чорноземом, вродливими дівчатами або піонерством у космічній галузі. Перелік символів і образів, з якими ототожнюють Україну й українців, обов’язково має включати також здорове, щасливе сімейне співжиття батька, матері та дітей – як базову цінність, як ключовий пріоритет і як реальний стан речей.

Руслан Кухарчук, голова громадянського руху «Всі разом!»