Грант – не гарант. Як крадуть гроші і душі і до чого тут USAID

«Запрошуємо українські недержавні організації (НДО) подати проєктні пропозиції, що сприятимуть утвердженню прав людини, цінностей плюралізму, взаємоповаги та союзництва, а також забезпеченню рівності й інклюзії у суспільстві для малопредставлених або маргіналізованих груп молоді. Особливу увагу буде приділено ініціативам, спрямованим на підтримку різних спільнот, незалежно від сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності чи інших ознак, включаючи ЛГБТКІ+ спільноти. Очікувана тривалість проєктів – до 12 місяців. Бюджет проєкту: від 40 000 до 80 000 доларів США. Дедлайн завершення приймання пропозицій: 3 лютого 2025 рік».

Це реальне грантове оголошення від USAID. Одне з останніх – перед тим, як новообраний президент США Дональд Трамп і керівник Департаменту ефективності уряду (DOGE) заморозили на роботу всього USAID. Попередньо – для проведення аудиту, але можливо – і для повної ліквідації цього Агентства США з міжнародного розвитку. Тож вже не поспішайте подаватися – пропозиція скасована! От і добре! А чому це добре – далі у тексті…

Наведений приклад грантової пропозиції від USAID – це не поодинокий приклад. Це системне явище. Воно було таким багато років. Мені хтось заперечить, мовляв, не всі гранти – на гендер та ЛГБТ.

Так, не всі. Але левова частка. І навіть ті проєкти, які напряму не стосувалися гендер/ЛГБТ, мусили демонструвати інституційну лояльність до цієї теми. Наприклад, якщо якась громадська організація (ГО) проводить тренінг на тему малого підприємництва, у реєстраційній анкеті зазвичай вимагалося в графі “Стать/гендер” пропонувати понад дві опції: 1) чоловіча, 2) жіноча, 3) інше (невідомо, не бажаю відповідати).

Або так звані гранти на науку – це здебільшого гранти на якісь там “гендерні штудії” в університетах або на дослідження про те, як об’єднання хлопців і дівчат на шкільних уроках праці долає “гендерні стереотипи”. Та інша подібна маячня. Антиприродні наративи всі ці роки були наскрізним елементом більшості грантових програм, зокрема і американських.

Весь так званий ЛГБТ-рух, феміністичний, гендерний в Україні – грантовий, а відтак – штучний, вдаваний. У нього немає життєвої соціальної платформи і реального українського суспільного запиту. Ця тема всюди перед очима лише тому, що кожній такій ГО-шці дають щороку по 20-200 тисяч доларів і євро на їхню активність.

Деформація громадянського суспільства
Грантова основа в діяльності громадських організацій України спричинила кілька системних і значних проблем…

1. Українське громадянське суспільство великою мірою перестало бути як українським, так і громадянським. Тобто громадські інституції перестають реалізовувати спільні права своїх членів та інтереси груп громадян, а натомість реалізовувати політику донорів через проєктний підхід.

2. Абсолютна більшість українських ГО взагалі не мають членів, окрім засновників і органів управління. Тому що створювалися вони не для справжньої громадської діяльності, а для реалізації грантових проєктів і освоєння грантових бюджетів.

3. Як наслідок, громадські організації перестають бути адекватними. Тобто замість того, щоб вирішувати актуальні задачі в інтересах членів/громадян, витрачають мільйони грантових доларів/євро на порожнечу – “фасилітацію”, “стратсесії”, “ментальну стійкість”, “коуч-сесії” і, звісно, фуршети.

4. Громадські організації перетворюються на інструменти політичної діяльності в інтересах здебільшого лівого політичного спектру Заходу (Демократична партія США, європейські соціалісти і зелені).

5. Як наслідок, словосполучення “реалізовувати грантовий проєкт” нині набуває токсичних і маргінальних ознак. І це закономірний фінал. А причина в тому, що є велика різниця між двома концептуально різними підходами до громадської діяльності:

5.1 Мати власну місію, членів і статутні завдання. І вже для досягнення цих цілей шукати кошти, пожертви, ресурси і гранти.

5.2 Не мати ані статутних завдань, ані реальної членської платформи, натомість постійно здійснювати порожню проєктну діяльність, на яку немає ніякого суспільного запиту, але під ці проєкти дають гроші.

Чиновники на службі у фондів
Про гранти і ГО – поговорили. Тепер про гранти (USAID зокрема) і українські органи влади…

Для початку констатуємо наступне: найбільшим в Україні сукупним отримувачем і бенефіціаром міжнародних грантів була і є держава Україна в особі різних центральних органів виконавчою влади. Саме державні органи, а не громадські організації отримують левову частку іноземних грантових коштів.

Всі без винятку центральні органи виконавчої влади України залучені у реалізацію грантових проєктів. Дуже часто з дивним назвами. Ну от, наприклад:

“Програма лідерства, сприяння експорту, залучення інвестицій та розвитку” (170 000 000 дол, Міністерство економіки).

“Трансформаційні підходи для досягнення ґендерної рівності в Україні” (4 390 000 дол, Служба Віце-прем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції).

Ну і так далі – суть зрозуміла… Цілі у донорів – різні. Формально – допомогти. Часто ця допомога дійсно потрібна і корисна. Але водночас у такий спосіб купується лояльність українських держслужбовців в інтересах іноземних урядів і іноземних спеціальних служб. А також формується ідеологічна (зазвичай ліворадикальна) платформа в діяльності органів влади.

Далі – процитуємо Закон України “Про державну службу”, стаття 50: “Фонд оплати праці державних службовців формується за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів, які надходять до державного бюджету в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ”.

Саме грантові проєкти і грантові кошти є ключовим джерелом великих заробітних плат українських чиновників. Це легалізовано законом. Ще раз повторимо: кошти урядів іноземних держав є значним (а іноді – і головним) джерелом заробітних план українських державних службовців. Так було і до 2022 року, а нині тенденція просто посилилася. Чи є можливість в таких умовах говорити про “суверенітет” і “незалежність” України – маю обгрунтовані сумніви…

Саме грантові гроші в центральних державних відомствах дуже сильно збільшили розрив між середніми зарплатами в держсекторі (62 000 грн) і в цілому по Україні (20 500). До того ж зарплатний приріст за 2024 рік в держсекторі склав 90%, а по країні лише18%.

Як наслідок – апарати (чиновники) державних органів влади Україні перестають займатися виконанням функцій держави в інтересах народу і власне держави, а займаються реалізацією грантових проєктів і підготовкою постійних звітів перед іноземними урядами і міжнародними організаціями.

Про агентів
А ще симптоматичним є те, що Трамп і Маск розганяють персонал не лише в USAID, але і у Центральному розвідувальному управлінні (ЦРУ). Чому? Ну бо це часто одні й ті ж самі люди або ж люди з одними й тими ж завданнями. Про мотиви і наслідки говорити рано. Але привід ще раз сказати про розвідку і агентів є.

Міжнародні програми фінансової допомоги від Сполучених Штатів дуже часто функціонували як прикриття для операцій ЦРУ. Це не конспірологія, це широко відомий у вузьких колах факт, і це, в принципі, логічно і закономірно.

Один з механізмів – розбудова мережі агентів з числа громадян США, які працюють в офісах USAID по всьому світу, у тому числі в Україні. А також – залучення нових агентів вже з числа громадян інших країн (у тому числі – України), які працюють у державному і громадському секторах різних країн і при цьому отримують мільйонні гранти USAID.

Їхня задача – зливати потрібну інформацію, блокувати потрібні рішення, розганяти інформаційні кампанії, просувати певні законопроєкти тощо. В Україні таких агентів повно – і серед так званої антикорупційної мережі, і в органах влади, і у правоохоронних.

Так діють не лише США, а й інші країни з глобальними амбіціями – Китай, Росія, Туреччина. Тому порада: завжди слід дуже спокійно і прохолодно ставитися до будь-чого, що в Україні роблять і говорять люди і організації, більша частина бюджету яких складається з коштів іноземних урядів. Слід мати це за правило!

***

Україні потрібна валюта. Багато валюти. У тому числі – грантова і донорська. Але те, як все працює зараз – виглядає дуже неправильно і так працювати далі не має.

Україні потрібні гранти. Багато хороших проєктів робилося за допомогою грантів. Надходження валюти в країну теж потрібне. Але вся ця ідеологізована і корумпована глобальна грантова інфраструктура вже давно мала бути зламана і збудована заново на нормальній етичній платформі.

***

Якщо ж говорити глобально, а не лише про український контекст, то вся міжнародна грантова інфраструктура – це головний інструмент розпилу/розкрадання національних бюджетів, тобто грошей платників податків країн заходу. І йдеться не лише про США/USAID, а й про інші програми від національних урядів, ЄС та ООН. І більшість цих розпиляних грошей осідає, звісно, не тут в Україні чи в країнах Африки, а в тих самих західних країнах в руках місцевих фор-профіт і нон-профіт прокладок, які, звісно, щороку проходять “доброчесний аудит Великою четвіркою”. Але це інша окрема і велика розмова – для іншої статті.