Діти на продаж: як Україна перетворилась на провідного експортера немовлят у світі

Україна є широко відомою країною так званого комерційного репродуктивного туризму. До прикладу, про це може свідчити скандал 2020 року, який виник із 46 немовлятами, народженими сурогатним способом в Україні для закордонних замовників. Через те, що дітей не могли вивезти закордон під час Covid, їх прозвали «живим товаром на складі», згодом справа набула більшого розголосу і дійшла до Офісу омбудсмена України.

Також 3 жовтня було затримано 12 осіб, які продавали малюків за кордон під прикриттям сурогатного материнства у Києві та Харкові. Злочинці активно вербували жінок, обіцяли їм швидке вирішення фінансових проблем. Як відомо, вартість таких послуг становить від 50 тисяч євро. Серед співучасників злочинної організації працював адвокат. Його завданням було оформлення документів в органах РАЦС і супровід іноземців (замовників) і сурогатних матерів, які позиціонували себе як пару, такою не будучи. Тобто, злочинці укладали фіктивні шлюби й таким способом вивозили дітей.

Відповідно бачимо, як в Україні відкриваються шляхи до наступних злочинів по відношенню до народжених дітей внаслідок допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ): сексуальна експлуатація або насильство народжених в Україні дітей десь за межами рідної країни, трудова експлуатація і навіть торгівля органами. Тому не дивно, що навколо сурогатного материнства регулярно виникають скандали і кримінальні справи.

Що таке допоміжні репродуктивні технології?

Це платна послуга, яка надається українськими жінками переважно для заможних іноземних клієнтів. Приватні клініки та агентства виступають у ролі посередників між ними в контексті програм штучних методів запліднення (in vitro). Відповідно з використанням донорських гамет, тобто чоловічих або жіночих статевих клітин.

Однак, відсутність в Україні повноцінного і чіткого державного регулювання сурогатного материнства призвела до перетворення його у аморальний бізнес торгівлі людьми.

Правове поле

На сьогодні в Україні не існує закону про допоміжні репродуктивні технології, який би комплексно регулював надання послуг. Були лише спроби подати законопроєкт №6475 від 28.12.2021 «Про допоміжні репродуктивні технології». Проте, 3 травня 2023 року його було відхилено.

Натомість є декілька суміжних законодавчих актів: Цивільний кодекс України, Сімейний кодекс України, Порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні.

Наразі Цивільний Кодекс (ЦК) України фіксує, що таке право на користування допоміжними репродуктивними технологіями є, але фактично, нічого не регулює. Водночас ЦК при кожному згадуванні про «сурматеринство» дає відсилки на Порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій, у який постійно вносяться зміни.

Відповідно до Порядку, обов’язковою умовою є генетичний зв’язок подружжя з дитиною (або одного з майбутніх батьків). Підписання договору між подружжям та сурмамою (згода на перенесення зачатого ембріону подружжям). Водночас, сурогатна мати не повинна мати генетичний зв’язок з дитиною.

Державна реєстрація дитини проводиться за заявою подружжя, яке дало згоду на таке перенесення ембріону. До того подається заява про згоду сурмами на запис подружжя батьками дитини, де підпис нотаріально засвідчений.  А також довідка про генетичну спорідненість батьків (матері чи батька) з плодом.

Вимоги до жінки, яка може стати сурогатною матір’ю: власна народжена здорова дитина; вік від 18 років, але за практикою частіше це 30 років; бути здоровою і здатною виносити дитину. Попередньо пройшовши обов’язкові медичні обстеження.

У разі залишку невикористаних запліднених ембріонів, пацієнтка може прийняти рішення про їх використання для лікувальних програм інших пацієнтів. Про це писала Дана Ярова, екс-радниця Міністра оборони України, після особистого досвіду ЕКО: «Для того, щоб віддати ембріони генетичні батьки мають приїхати в клініку та підписати документи про передачу ембріонів клініці (по суті, бездітним парам)». Відомо, що ці “невикористані” ембріони можуть зберігатись замороженими протягом 10 років.

Щодо Сімейного кодексу, у ч. 1 статті 123 передбачається у яких випадках застосування репродуктивних технологій, подружжя записується батьками дитини. А саме, у разі народження дитини, зачатої в результаті застосування ДРТ здійснених за письмовою згодою її чоловіка, він записується батьком. Також у разі перенесення в організм іншої жінки ембріона, зачатого подружжям (чоловіком та жінкою) в результаті застосування ДРТ, батьками дитини є подружжя.

Як зазначає Богдана Островська, провідний науковий співробітник відділу публічно-правових досліджень Інституту правотворчості та науково-правових експертиз НАН України, питання сурогатного материнства є мультидисциплінарним. Воно характеризується сукупністю юридичних, медичних та морально-етичних аспектів, що відображають багатогранність конфліктних ситуацій, що можуть виникнути у цій сфері. У наступних розділах ми детальніше розкриємо три ключові проблемні складові.

Комунікація з клініками

Офіс «Всі разом!» зателефонував в центр репродукції людини у якості потенційної сурогатної мати. Під час розмови оператор спочатку поставив питання, щоб переконатись чи підійде їм кандидатура. Перше запитання про вік, друге про наявність дитини. За відсутності – відмовляють, посилаючись на згадані вимоги у Порядку. Наш журналіст поцікавився, чи є донорські програми в яких можна взяти участь. Нам відповіли, що дівчині без дітей – краще пошукати клініки закордоном.

Відповідно, ми продовжили пошук іншої клініки в Україні, яка пропонує донорство закордоном. Після заповнення анкети на сайті однієї з репродуктивних клінік нам зателефонували. Поставили декілька запитань про зріст, вагу, наявність дитини. Однак, у цьому випадку навіть попри відсутність дитини, запропонували здійснити донорство за кордоном (Греція і Болгарія). Розповіли, що по приїзду, донора зустрічають, надають житло та супровід у лікарні. Така оплачувана поїздка за кордон здійснюється приблизно на 3 дні.

Якщо говорити про процес пологів сурогатної матері, то як зазначають акушери, таку жінку можна визначити за появою куратора від агенції чи клініки, в якій було виконане замовлення. Адже попередньо акушери-гінекологи не попереджаються. Куратор вирішує всі питання з поселенням малюка, також координує процес куди і до кого віддадуть дитину далі.

Юридичні проблеми

– Порушення умов договору щодо сурогатного материнства. А саме: розголошення інформації про сурогатне материнство його учасниками; виплата компенсації сурогатній матері «в конверті», що, за необхідності, ускладнює доведення факту передачі їй коштів.

Також ймовірні ризики, це відмова сурогатної матері після імплантації ембріона віддавати дитину. Або ж ще, навмисне припинення комунікації з клінікою після отримання матеріального забезпечення, що призначене для покриття її необхідних витрат на вагітність.

– Повна залежність жінки, яка дала свою добровільну інформовану згоду на сурогатне материнство, від правил, встановлених приватними клініками. Особливо гостро це стосується питань примусового штучного переривання вагітності сурогатної матері, а також необхідності її постійної психологічної підтримки під час вагітності та після пологів, у випадку коли породілля намагається залишити, народжену нею дитину.

Медична складова

– Підміна дітей ще на стадії імплантації ембріона. Стосується порушення генетичних зв‘язків при перенесенні ембріона in utero (в організм сурогатної матері). У випадку наявності умислу, тобто коли відсутність генетичного зв‘язку між батьками-замовниками та дитиною, народженою сурогатною матір‘ю, виникла в результаті обману (як з боку сурогатної матері, так і клініки репродуктивної медицини), дії можуть підпадати під санкцію ст. 149 Кримінального кодексу України як торгівля дітьми. Причиною цього може бути те, що клініки зазвичай надають повний медичний супровід програми сурогатного материнства, самі здійснюючи аналіз та видаючи довідку про генетичну спорідненість за результатами ДНК експертизи, що відкриває простір для зловживань.

Морально-етична складова

Проблема 1: Відмова генетичних батьків від дитини. У випадку народження хворої дитини або з діагностуванням хвороби дитини на пренатальній стадії її розвитку. В результаті батькам пропонують штучне переривання такої вагітності, а сурогатну матір фактично примушують до аборту.

Проблема 2: Більш того, загальною рисою сурогатного материнства є багатоплідна вагітність, яка «вирішується» шляхом редукції (зменшення кількості шляхом знищення) «зайвих» здорових ембріонів людини.

Проблема 3: Також період формування і росту дитини всередині організму певної жінки прив’язує її саме до неї. Як говорять лікарі, це працює і навпаки, сурогатну маму до дитини. Тому після пологів, у більшості випадках, дитину відразу забирають в іншу кімнату без контакту з її сурогатною мамою. Адже в цей момент, за спостереженнями акушерів, драму всередині себе переживає і жінка, і дитина на чуттєвому та емоційному рівнях.

Висновки

Як бачимо, сурогатне материнство породжує бізнес і, фактично, торгівлю дітьми, в тому числі за фінансування іноземними парами. В абсолютній більшості європейських країн та американських штатів комерційне сурогатне материнство заборонено. Чому не складно зрозуміти, бо вони розуміють всі ризики, які веде за собою сурогатне материнство.

На цьому тлі Україна стає фактично одним з ключових центрів для розвитку цієї дуже сумнівної практики. Як нам вдалося з’ясувати, наразі у київських профільних клініках є чимало дітей для замовників з Франції і Канади.

Аналітичний центр Кабінет експертів зібрав аналітиків та спеціалістів у темі юриспруденції та інституту сім’ї для спеціального випуску програми, яку рекомендуємо також переглянути. В ході розмови з експертами виявилося, що проблема і підводні камені сурогатного материнства куди глибші, ніж здається на перший погляд. Україну нині називають «маткою Європи». Про це дивіться у випуску програми «Сурогатне НЕматериство».