Як і навіщо розширити наглядову раду

Лише через 21 місяць після ухвалення відповідного закону остаточно завершився процес створення Національної суспільної телерадіокомпанії України (НСТУ). Наприкінці грудня 2016-го уряд затвердив статус компанії, а 19 січня поточного року вона набула статусу юридичної особи. Проте процес становлення суспільного телебачення і радіомовлення в Україні триватиме ще довго.

Важливим кроком є відмова від старої державо-центристської моделі та перехід телерадіомовлення під справжній і ефективний громадський контроль. Мета – зробити краще, якісніше і справедливіше, ніж було раніше. Адже базове призначення суспільного телерадіомовлення – задоволення інформаційних потреб найбільших соціальних груп. НСТУ покликана служити громадськості і бути залежною від неї.

Для ефективної реалізації цього завдання законодавець передбачив функціонування спеціального органу. Згідно із статтею 8 Закону України «Про суспільне телебачення та радіомовлення» створюється Наглядова рада Національної суспільної телерадіокомпанії України, до якої входять представники дев’яти громадських об’єднань та асоціацій. А саме:

1) у сфері освіти та науки;

2) у сфері забезпечення прав національних меншин;

3) у сфері фізичного виховання та спорту;

4) у сфері журналістики;

5) у правозахисній сфері;

6) у сфері захисту інтересів дітей та молоді;

7) у творчій сфері;

8) у сфері місцевого самоврядування;

9) у сфері захисту прав осіб з особливими потребами.

Представники цих суспільних інституцій мають повноваження контролювати редакційну політику мовця, а також призначати голову НСТУ. Зазначений перелік інституцій громадянського суспільства є правильним і актуальним. Але разом з тим немає сумніву у тому, що цей список є неповним і неповноцінним, а тому у нинішньому вигляді не може претендувати на гідний представницький статус.

Передусім незрозумілим і неприйнятним є той факт, що в Наглядовій раді ніяк не представлена найбільша соціальна група України – віруючі люди всіх християнських конфесій. Безсумнівно – суспільне телерадіомовлення зобов’язане забезпечувати інформаційні потреби цієї багатомільйонної аудиторії.

У цьому контексті слід також врахувати міжнародний досвід провідних країн. В таких державах, як Німеччина, Нідерланди, США християнські церкви та організації мають вагомий і формалізований вплив на суспільне телебачення і радіомовлення. Цей міжнародний досвід проаналізовано у нашій статті «Участь церков і релігійних організацій у суспільному мовленні різних країн» http://novomedia.ua/node/1926.

Таким чином у країнах Європи та Північно-Атлантичного регіону на державному рівні забезпечені і захищені інтереси віруючих людей в інформаційному просторі. Наприклад, у Німеччині обов’язковою є наявність в Телевізійній Раді ZDF представників від протестантських церков та католицької церкви. В успішних і потужних країнах християнські конфесії і віруюча аудиторія мають гарантоване законом право на задоволення своїх інформаційних потреб в ефірі суспільного мовлення.

Наголошуємо, що у соціологічному вимірі Україна є країною з найбільшою кількістю релігійних організацій на пострадянському просторі та у Європі. Станом на 1 січня 2016 року зареєстровано понад 30 000 християнських церков всіх конфесій. Таким чином, тотальна більшість українських громадян вважають себе християнами різних деномінацій. І ці громадяни є справними платниками податків до державного бюджету, з якого фінансується суспільне мовлення. Тому віруючі глядачі і слухачі, а також церкви повинні мати повноваження впливати на інформаційний контент і редакційну політику суспільного телерадіомовлення.

Багато років поспіль українські церкви та християнські організації мають найвищий рівень суспільної довіри серед населення. І це закономірно, бо вони виконують важливі функції – духовні, соціальні, державотворчі, морально-етичні, гуманітарні, просвітницькі. Наприклад, під час проведення АТО на Сході саме християни та представники релігійних організацій виконують величезну гуманітарну роботу, створюють потужний волонтерський рух. Церковні волонтери забезпечують потреби військовослужбовців-захисників, надають допомогу постраждалим від бойових дій, годують, одягають та евакуюють тих, хто проживає у прифронтових зонах. І роблять вони це не для показової демонстрації, а від щирого серця – за Божим велінням і Євангельськими заповідями.

Виходячи з зазначеного вище, переконані: у Наглядовій раді НСТУ має бути представник від багаточисельних християнських кіл України. Відповідно слід внести зміни у профільний закон, додавши десяту сферу для представлення у Наглядовій раді НСТУ:

— християнські церкви України.

Делегувати такого представника можна уповноважити, наприклад, Нараду представників християнських церков, яка вже давно функціонує і зарекомендувала себе як авторитетна асоціація різних деномінацій і конфесій.

Ще слід зазначити, що абсолютна більшість батьків піклуються про те, щоб їхні діти споживали лише безпечний інформаційний продукт. Щоб могли дивитися телевізор і слухати радіо, де відсутня демонстрація окультних практик, одностатевих стосунків, жорстокості, розпусти, зневаги тощо. Адже формування дитячого світогляду відбувається шляхом наслідування, спостереження і навчання за моделлю, яку в тому числі демонструє телебачення. Тому на суспільному телерадіомовленні лежить особлива відповідальність за формування здорових цінностей і світогляду прийдешніх поколінь. Від цього залежить успішне майбутнє України, державний спокій і сталий розвиток.

Суспільне телебачення передусім має утворити безпечний інформаційний простір, який буде орієнтований на формування світогляду з притаманними Україні і українцям цінностями сім’ї, добра, патріотизму, служіння одне одному, християнської любові, розбудови сильної та здорової держави.

Включення представника від християнських церков до Наглядової ради Національної суспільної телерадіоорганізації України є необхідним і очікуваним кроком. Це суттєво підвищить рівень довіри до НСТУ і сприятиме виробництву і трансляції максимального якісного, цікавого і безпечного медійного продукту.

Руслан Кухарчук, Елеонора Дібрівна