Що не так у Стратегії розвитку молодіжної політики до 2030 року?

Міністерство культури, молоді та спорту презентувало для обговорення проект Стратегії розвитку молодіжної політики України до 2030 року (далі – Стратегія).
Громадська організація «Громадянський рух «Всі разом!» зробила експертний аналіз документу. Також Рух надіслав Міністерству свої зауваження та пропозиції щодо державної стратегії у сфері розвитку молодіжної політики. Разом із тим, маємо констатувати, що проект Стратегії містить положення, що не відповідають, а іноді й вступають в конфлікт із діючим законодавством України, моральними звичаями і традиційними українськими цінностями.

У проекті Стратегії зазначено наступне: «Порядок обмеженого доступу, який поки домінує в суспільстві ускладнює молодим людям доступ до благ, можливостей, соціальних ліфтів. За таких умов батьки та близьке оточення стають для молоді мережами безпеки. Зберігаючи таку залежність молодим людям складно набути самостійності».

За такою логікою виходить, що батьки, виконуючи свої батьківські функції, заважають їм бути самостійними. Така конструкція суперечить чинним нормам сімейного законодавства та Конституції, яка статтею 32 гарантує: «Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя». Більш того, матеріальна підтримка дітей є обов’язком батьків та гарантується статтею 51 Конституції України: «Батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків», а також: «Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою».  З точки зору Руху, подібними висловами автори проекту зазіхають на права та свободи, втручаючись у сімейне життя та сімейні відносини, гарантовані Конституцією та сімейним законодавством України.

Таким чином, виконання батьками своїх батьківським НЕ МОЖЕ вважатися таким, що «ускладнює молодим людям доступ до благ, можливостей, соціальних ліфтів».

Автори проекту Стратегії використовують ненауковий некоректний термінологічний апарат. Наприклад: «рівність можливостей: рішення базуються на тому, що гідність людини є непорушною цінністю, незалежно від віку, національності, релігійності, етнічної приналежності, статі, гендеру, сексуальної орієнтації, соціального статусу та економічних можливостей, ментальних і фізичних здібностей тощо».
Зауважимо, що поняття «гендер» та «сексуальна орієнтація» не мають чіткого наукового визначення. І їх використання може призвести до правових колізій. Більш того, рівність можливостей в Україні передбачена Конституцією:
– Стаття 21: «Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.» Усі нормативно-правові акти ухвалюються на підставі Основного закону і дублювати положення в різних інтерпритаціях не варто.
– Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Таким чином, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Як висновок зазначаємо, що конституційні визначення рівних можливостей громадян є вичерпними, які в даному абзаці не потребують додавання ненаукових та ідеологічних понять «гендер» та «сексуальна орієнтація».

Потребують уточнення наступні вислови, що містяться в тексті Стратегії:

1. «адаптацію найкращих світових ресурсів з виховання дітей і спростування розповсюджених міфів про виховання дітей та батьківство».
Найкращі світові ресурси з якої точки зору і для кого вони здаються найкращими? Адаптація ресурсів з виховання дітей має відбуватися виключно в інтересах батьків та дітей, на підставі сімейного законодавства та Стратегії з національно-патриотичного виховання. А також незрозумілим є вислів щодо міфів про виховання. Які саме міфи маються на увазі?

2. «зростання обізнаності та запобігання поширенню ВІЛ інфекції та інфекцій, що передаються статевим шляхом; сприяння обізнаності щодо репродуктивного та сексуального здоров’я через формальну та неформальну освіту».
Тут зауважимо, що згідно нормам Закону України «Про освіту» виховання, в тому числі, статеве має відбуватися лише за згодою батьків.

3. «низька обізнаність про різноманітність способів життя різних груп молоді».
Що розуміється під різноманітністю способів життя? Які групи маються на увазі?
Маємо зауважити, що різноманітність способів життя не може вважатися цінністю. Існують способи життя, які складають загрозу особистості або є суспільно небезпечними.

4. «забезпечення рівного доступу до прав для всіх груп молоді; запобігання і протидія стереотипам та дискримінації; сприяння гендерній рівності, взаємній повазі серед молодих людей та розширення обізнаності про культурне різноманіття та способи життя молодих людей».
Рівний доступ до прав забезпечено Конституцією, стаття 21: «Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах», статтею 24: «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.», статтею 23: «Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості».
Потребують пояснення наступні моменти: Що таке «гендерна рівність»? Якщо мається на увазі рівність між чоловіками та жінками, то такі відносини вже врегульовані Конституцією (ст. 24) та Законом України «Про забезпечення рівності прав та можливостей жінок та чоловіків». Що таке «культурне різномаїття»?

5. «Стратегія розвитку молодіжної політики до 2030-го передбачає реалізацію державних та місцевих цільових програм для молоді, створення механізму підтримки молодіжних ініціатив, реалізацію програм Європейського Союзу, що стосуються молоді».
Зауважимо, що програми ЄС мають відповідати національним інтересам та законодавству України, а також реалізовуватися виключно в інтересах батьків та дітей, на підставі Стратегії з національно-патріотичного виховання.

6. «передбачати створення програми малих грантів для підтримки діяльності молодих активістів, неформальних молодіжних груп, незареєстрованих ініціатив та інше».
Слід зауважити, що термін «неформальні молодіжні групи» є загальним і досить невизначеним. Акцентуємо, що певна частина неформальних груп є асоціальними і некорисними, тому недоцільною є їх підтримка грантами. Також авторам слід уточнити, хто саме буде визначати і перерозподіляти малі гранти.

7. «зростання частки молодих батьків, які ставлять у пріоритеті виховання дітей розвиток креативності та самостійності більше, ніж дисципліну та слухняність».
Зауважимо, що дисципліна — певний порядок поведінки людей відповідно до норм права і моралі, що склались у суспільстві чи організації, а слухняність батькам є важливим принципом виховного і педагогічного процесу. Згідно Статті 23 Конституції: « Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості». Таким чином, дисципліна має бути пріорітетом у вихованні дитини. Інакше не буде порядку й у її суспільних відносинах. Дитина має знати свої обов’язки перед суспільством, в якому забезпечується розвиток її особистості, щоб не порушувати права й свободи інших людей.

У висновку можна зазначити, що Рух «Всі разом!» повністю підтримує ініціативу Міністерства щодо розробки державної Стратегії у сфері розвитку молодіжної політики. Разом із тим Рух наполягає на необхідності прибрати спірні та ненаукові термінологічні конструкції, уточнити вищевказані вислови і адаптувати Стратегію відповідно до чинного законодаства України, моральним звичаям і традиційним цінностям українського народу.

Щоб першими отримувати перевірену інформацію та компетентні експертні коментарі, підпишіться на наші офіційні канали у Viber та Telegram