Про українську державність і національну ідентичність

Українська держава проходить муки переродження. Війна, яка триває нині, є екзистенційною – бо це війна за фізичне існування нації і держави. Таке розуміння фізичного виміру війни є вже консенсусним і соціально погодженим.

Водночас неусвідомленим на загал є духовний вимір війни, а відтак її глибинний сенс. Московія напала на Україну з причин НЕ політичних чи територіальних, а з причин історичних і духовних. Московія бажає захопити і вкрасти українське ПЕРВОРОДСТВО. Саме на київських землях почалася державність, саме сюди первинно прийшло християнство і звідси поширилося навкруги. В розумінні Московії і Кремля оволодіти Україною і Києвом означає захопити первородство і привласнити чуже коріння собі. Саме тому розпочалася війна і триває донині…

Україна не обирала шлях війни, але вона гідно прийняла цей виклик. Водночас у тривалому і довгостроковому протистоянні неможливо встояти, ґрунтуючи боротьбу лише на національному патріотизмі. Має бути знайдений більш фундаментальний і всеосяжний сенс.

Усвідомлення історичної і духовної причини війни потрібне для віднайдення глибинного Сенсу української оборони і реконкісти.
Ми цей Сенс формулюємо так:
Українське військо і український народ захищають своє історичне первородство і боронять цитадель християнської цивілізації у Східній Європі.

А відтак Метою під час і після війни має бути:
Переродження і перезаснування оновленої України через повернення до базової ідентичності – християнської. З усіма відповідними наслідками і змінами – звичаєвими, законодавчими, соціальними.

Вектор на досягнення цієї мети вже проглядається в окремих законах і юридичних актах. Але він має бути широко усвідомлений і закріплений у двох базових суспільних наративах.

ДЕРЖАВНІСТЬ
У 2021 році президент України підписав Указ № 423/2021 про встановлення Дня Української Державності і призначення на День Хрещення Руси-України.

«З метою утвердження спадкоємності понад тисячолітньої історії українського державотворення, спираючись на історію української державності, яка сягає своїм корінням часів заснування міста Києва та розквіту держави за часів князя Київського Володимира Великого — державотворця, який прийняттям у 988 році Християнства засвідчив цивілізаційний вибір Київської Руси, спадкоємцями якої є… сучасна Україна, дбаючи про благо Вітчизни та боронячи суверенітет, територіальну цілісність і незалежність України, а також зважаючи на необхідність утвердження історичної справедливості, постановляю відзначати День Української Державності щорічно — у День Хрещення Київської Руси-України…».

Глава держави своїм Указом зафіксував три фундаментальні постулати:
1. Українська державність починається з заснування Києва.
2. Цивілізаційний вибір українською держави здійснений шляхом прийняття християнства у Х столітті.
3. Ідентичність сучасної України назавжди пов’язана з християнським хрещенням.

З цього витікає формулювання Гранд-наративу №1:
Українська державність і українська національна ідентичність витікають з прийняття християнства, залежать від християнської системи цінностей, передбачають необхідність дотримання християнської етики.

ІДЕНТИЧНІСТЬ
З 1 січня 2023 року в Україні діє закон «Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності». Організація «Всі разом!» і аналітичний центр Кабінет експертів від самого початку брали участь в його підготовці. Це дозволило за доброї волі парламентських законотворців зафіксувати у ньому положення щодо сімейних цінностей та духовно-моральних виховання як обов’язкових складових української національної і громадянської ідентичності.

Про це зокрема йдеться у статтях:
Стаття 6.3 «Основними суспільно-державними (національними) цінностями України є…: гідність – відстоювання своїх духовно-моральних і державницьких позицій».
Стаття 9.5 «Духовно-моральне виховання здійснюється за такими напрямами…: сприяння утвердженню сімейних цінностей та активне залучення сім’ї до національно-патріотичного виховання».
Стаття 13 Сім’я є суб’єктом відносин у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності та бере участь у формуванні та реалізації державної політики в зазначеній сфері.
Стаття 15 «До повноважень центрального органу виконавчої влади належить… забезпечення здійснення духовно-морального виховання громадян».

З цього витікає формулювання Гранд-наративу №2:
Сім’я – це місце формування української національної та громадянської ідентичності людини. Орієнтація на шлюб, народження дітей і зв’язок поколінь – завдання духовно-морального і національно-патріотичного виховання.

***

Комплексне осмислення цих складових української державності і української національної ідентичності є нашим стратегічним завданням і спільною метою. На це мають працювати освіта, медіа, культура і весь публічний простір. Саме таку політику покликані впроваджувати всі органи влади і інституції громадянського суспільства – на виконання Закону, ухваленого парламентом, і Указу, підписаного президентом. Без цього не відбудеться переродження і перезаснування оновленої Української держави.

Українська державність базується на прийнятті християнства.

Українська ідентичність формується через інституцію природної сім’ї.

Ці постулати мають стати суспільним консенсусом.
У разі відмови від цього процеси національної і державної деградації триватимуть і посиляться, аж поки не настане кінець української історії.
Утім, ми продовжуємо вірити у пророчі слова Поета:
«І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі».

Ми погоджуємося звершувати справу на підставі прямої директиви Основного закону – Конституції України: «Усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями».

Руслан Кухарчук
Громадянський рух «Всі разом!»

Щоб першими отримувати перевірену інформацію та компетентні експертні коментарі, підпишіться на наші офіційні канали у Viber та Telegram