Науковці закликають Кабмін ліквідувати посаду уповноваженого з питань гендерної політики

Науковці у відкритому листі висловили своє занепокоєння щодо захисту суспільної моралі, сімейних цінностей в Україні, що пов’язане, зокрема, із перевищенням меж своїх повноважень Урядовою уповноваженою з питань гендерної політики. Вчені підтримали заяву Секретаря РНБО Олександра Турчинова про небезпеку гендерної ідеології, і, зокрема, наголосили, що питання суспільної моралі та захисту інституту сім’ї є об’єктом національної безпеки України.

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ
від наукової спільноти

на підтримку суспільної моралі, сімейних цінностей
в Україні та заяви Секретаря РНБО Олександра Турчинова

щодо небезпеки гендерної ідеології

Наше занепокоєння викликане, передусім, протиправними вчинками Урядового уповноваженого з питань гендерної політики Катерини Левченко, яка, перевищуючи межі своїх повноважень, у порушення положень ст. 19 Конституції України, ст. 10 Закону України «Про державну службу», Постанови Кабінету Міністрів «Про Урядового уповноваженого з питань гендерної політики» та ін., 8 грудня в ефірі Громадського радіо заявила, що ініціативи захисту сім’ї місцевими радами загрожують національний безпеці, а ініціаторів таких голосувань потрібно притягнути до відповідальності, і звернулася з відповідними зверненнями до Служби безпеки України. Даними діями Катерина Левченко замахнулася на обмеження прав та законних інтересів громадян України.

На захист традицій і моралі українського народу висловився Секретар РНБО Олександр Турчинов, обґрунтовано висвітлюючи об’єктивну реальність, з метою виявлення і попередження негативних і протиправних тенденцій поширення гендерної ідеології у суспільстві, що загрожує самобутності і національній безпеці українського народу. Відбувається, як справедливо наголосив Олександр Турчинов, «…боротьба за права «пригноблених» шляхом придушення «гнобителів».
І не забарилися цькування й звинувачення у так званій «дискримінації» від ліберально налаштованих організацій.

У контексті вказаного постає питання: чи може критика форм ризикованої чи аморальної поведінки тлумачитися як дискримінація, в якій намагаються сьогодні звинуватити Секретаря РНБО Олександра Турчинова?

Не очікуючи відповіді на поставлене питання із жалем наголошуємо, що захист інституту сім’ї та суспільної моралі в нашій держави сьогодні перестає бути пріоритетом. Це стає очевидним, зокрема, з наступного.

Якщо до грудня 2010 р. в Україні діяло окреме Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту, то до теперішнього часу сімейна політика залишалася поза пріоритетними напрямками Уряду. Також Постановою КМУ від 27 травня 2015 р. № 333 ліквідовано Національну експертну комісію з питань захисту суспільної моралі.

Отже, сьогодні відсутня державна інституція, яка б була здатною компетентно відповісти на згадані виклики і була б наділена відповідними повноваженнями. Сьогодні це завдання взяли на себе громадські активісти та організації, релігійні спільноти, науковці, батьківські комітети тощо.

Водночас, питання суспільної моралі та захисту інституту сім’ї є об’єктом національної безпеки України. З огляду на це, своєчасною й доцільною виявилася стаття Секретаря РНБО Олександра Турчинова «Неомарксизм або подорож у безодню» (http://turchynov.com/news/details/neomarksizm-abo-podorozh-u-bezodnyu), яка глибоко викриває приховану загрозу гендерної ідеології, її невідповідність законодавству України та основним цінностям більшості українського народу.

Як результат – ігнорується воля народу, створюється потенційна небезпека для існування та гармонійного розвитку демократичного суспільства. У зв’язку з цим наголошуємо, що станом на 20 грудня 2018 року 68 рад різних рівнів (у тому числі 12 обласних рад), які представляють інтереси понад 20 млн. українських громадян, ухвалили звернення захисту українських сімейних цінностей та інституту сім’ї. Сьогодні «наріжним» принципом української правотворчості протиправно стає принцип гендерної рівності. У той час, як згідно ст. 8 Конституції України,  таким засадничим принципом є принцип верховенства права, одним із проявів якого є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а й включає й інші соціальні регулятори, зокрема, норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства» (Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2004 від 02.11.2004 р.).

Отже, висловлювання та погрози, які дозволила собі Катерина Левченко, порушують конституційний принцип верховенства права та посягають на основи національної безпеки в Україні. У зв’язку з цим слід згадати ч. 2 статті 10 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», де зазначається, що здійснення свободи вираження поглядів, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі тощо. З огляду на вказане постає питання: громадяни з традиційними переконаннями
становлять загрозу національній безпеці?

Це свідчить про початок репресій в Україні, як це було за часів комуністичного режиму, коли особи, незгодні з панівною ідеологією та каральною політикою держави, вважалися «ворогами народу» і зазнавали репресій, і усе законодавство підлаштовувалося під ідеологію правлячої верхівки і право ставало інструментом політики, а не мірилом добра і справедливості.

Умісною є цитата зі згаданої статті Олександра Турчинова: «Залишається ще внести деякі поправки до законодавства стосовно укладення шлюбів, усиновлення дітей, ну, і, звичайно, посилення кримінального переслідування незгодних… і ось, будь ласка, маєте «толерантне» суспільство, де не має місця носіям таких «стереотипів», як віра, мораль, любов». Відтак, вперше в історії України через упровадження гендерної політики створюється загроза для фундаментальних цінностей та природних прав громадян. Під прикриттям «гендерної рівності» відбувається цілеспрямоване та послідовне просування маніпулятивних моделей «боротьби з дискримінацією сексменшин», що неодмінно зумовлює дискримінацію громадян з природною (гетеросексуальною) установкою, традиційної сім’ї з репродуктивною здатністю.

Слід нагадати, що, згідно статті 24 Конституції України, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Крім цього, згідно статті 15 Конституції України «жодна ідеологія не може визнаватися державою як обо’язкова», в тому числі гендерна ідеологія.

Враховуючи зазначене, ми, що нижче підписалися, вважаємо неприпустимим агресивні дії Урядового уповноваженого з питань гендерної політики Катерини Левченко, яка воліє використовувати спецслужби як каральний інструмент держави проти громадян України, які відстоюють сімейні цінності та права дітей на безпечний інформаційний простір. Така поведінка Катерини Левченко як державного службовця високого рангу створює загрозу для громадського активізму та ще більше наражає їх на небезпеку в умовах, коли правозахисники в Україні дедалі частіше зазнають нападів.

Вважаємо, що Президент України, Уряд та правоохоронні органі повинні дати політичну та правову оцінку таким заявам Катерини Левченко з метою припинення шельмування, підбурювання до ненависті та недопущення злочинів проти громадських активістів, які захищають сімейні цінності та права дітей в Україні.

Закликаємо Кабінет Міністрів України ліквідувати посаду Урядового уповноваженого з питань гендерної політики, як ідеологічно заангажовану та функціонуючу на засадах, що протирічать Конституції та законодавству України.

Підписанти
1. Турчинова Анна Володимирівна, кандидат педагогічних наук, доцент;
2. Медведєва Марина Олександрівна, доктор юридичних наук, доцент;
3. Медведєв Володимир Вікторович, доктор медичних наук, доцент;
4. Жалко-Титаренко Валентин Сергійович, доктор медичних наук;
5. Ольховський Владислав Сергійович, доктор фізико-математичних наук;
6. Решетинський Валерій Миколайович, кандидат технічних наук;
7. Жданова Ірина Анатоліївна, кандидат історичних наук, директор НУО «Фонд «Відкрита
політика»;
8. Сіданич Ірина Леонідівна, доктор педагогічних наук, професор;
9. Львова Олена Леонідівна, кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник;
10. Хитра Зоя Михайлівна, кандидат педагогічних наук, доцент;
11. Гридковець Людмила Михайлівна, кандидат психологічних наук, доцент;
12. Гусак Петро Романович, кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії
Українського католицького Університету;
13. Антонець Марина Олексіївна, кандидат психологічних наук, доцент;
14. Горгота Олеся Богданівна, кандидат філософських наук, правозахисниця;
15. Юрченко Едуард Анатолійович, кандидат філософських наук, правозахисник;
16. Рзаєва Світлата Леонідівна, кандидат технічних наук;
17. Сиротич Наталія Богданівна, кандидат педагогічних наук;
18. Бойченко Михайло Іванович, доктор філософських наук, професор;
19. Івашків Ірина Миколаївна, кандидат економічних наук, старший науковий співробітник;
20. Левченко Вікторія Вікторівна, кандидат філософських наук;
21. Кондратик Лідія Михайлівна, кандидат соціологічних наук;
22. Огірко Ростислав Семенович, кандидат юридичних наук;
23. Петренюк Дмитро Анатолійович, кандидат фізико-математичних наук;
24. Убогов Сергій Генадійович, кандидат фармацевтичних наук, доцент, голова громадської
ради при МОЗ України;
25. Андрійчук Андрій Віталійович, кандидат ветеренарних наук;
26. Гура Віталій Олексійович, аспірант кафедри богослов‘я та релігієзнавства НПУ ім.
Драгоманова;
27. Погоріленко Артур, аспірант кафедри Господарського права КНУ ім. Тараса Шевченка;
28. Канофоцький Михайло Омелянович, координатор Християнської Суспільної Платформи.

Щоб першими отримувати перевірену інформацію та компетентні експертні коментарі, підпишіться на наші офіційні канали у Viber та Telegram