Люди у Польщі налякані насаджуванням гендерної ідеології в школах
Нещодавно у Києві побувала польська делегація керівників різних неурядових організацій – представників громадськості, яка працює над денонсацією Стамбульської конвенції. У комітеті ВРУ, з народним депутатом Святославом Юрашем та іншими впливовими публічними й непублічними людьми, члени польського руху пояснювали позицію свого руху, який спонукає віддану європейським цінностям Польщу фактично до виходу з даної угоди.
Нагадаємо, що Стамбульська конвенція – міжнародна угода Ради Європи щодо насильства проти жінок та домашнього насильства, відкрита для підписання 11 травня 2011 року. Офіційно задекларованою метою конвенції є попередження насильства, захист постраждалих та «покінчення з безкарністю злочинців». Утім, в ряді європейських країн частина спільноти виступає проти конвенції, тому що вона, мовляв, “гарантує захист від дискримінації за ознакою «гендерної ідентичності» та «сексуальної орієнтації», що робить поняття «гендер» залежним не від природних статевих ознак, а від самоідентифікації особи». В Україні, до речі, таку позицію підтримує Всеукраїнська рада церков.
Перебуваючи в Україні, одна з учасниць польської делегації Кароліна Павловська, аспірант кафедри соціології Варшавського університету та випускник дослідницької практики в Американському університеті Institute of World Politics у Вашингтоні, директор Центру міжнародного права Інституту «Ordo Iuris» відповіла на запитання Укрінформу.
– Пані Кароліно, я прочитала порядок денний, з яким польська делегація приїхала до України. І хотіла просто переконатися ще раз. Усвідомлюючи все незадоволення Європи і ймовірність санкцій, ви таки вирішили порушувати тему денонсації?
– Зараз у Польщі відбуваються два паралельних процеси. Перший процес — громадська ініціатива, куди входять близько півсотні громадських організацій, у тому числі «Ordo Iuris» та Християнський соціальний конгрес. Основна мета цієї ініціативи – дати підстави польському уряду для денонсації Стамбульської конвенції та створити альтернативну нову позитивну конвенцію. У Польщі існує конституційне право, за яким 100 000 громадян можуть запропонувати законопроєкт парламенту. Я заступник уповноваженого цієї ініціативи. Ми в даний момент збираємо підписи та просуваємо цю ініціативу до публічних дебатів. Другий процес, який проходить паралельно з цим (це також перший успіх нашого громадського руху), полягає у тому, що прем’єр-міністр Матеуш Моравецький через кілька тижнів після оголошення нашої ініціативи публічно заявив: “Якщо є стільки сумнівів, то слід передавати конвенцію до Конституційного трибуналу (аналог українського Конституційного суду – ред.), щоб встановити, чи відповідає вона конституційності, чи ні. І зараз це перебуває на етапі розгляду. Так само він дав доручення заступникові секретаря з питань економічної співпраці та розвитку міністерства закордонних справ Павлу Яблонському розпочати роботу над новою конвенцією, яка називається “Конвенція прав сім’ї”.
– Якщо так, то давайте поговоримо про це. Стамбульська конвенція – в цілому світлий документ, і єдиний її спірний момент, що в одному з пунктів запроваджується поняття гендера у тому сенсі, що чоловіком та жінкою можуть вважатися ті особи, хто вважає себе чоловіком та жінкою, а не тільки ті, хто є такими за статевими ознакою. Це головна претензія церков, у тому числі й українських. Кілька рядків про гендер у тексті конвенції налаштували проти неї багатьох релігійних лідерів. Правильно я розумію? Тож чи не краще зібратися разом та змінити текст конвенції, аніж розбігатися по країнах та виходити зі своїх міжнародних зобов’язань?
– Неможливо, на жаль, виправити конвенцію. Її прийняття в повному обсязі без винятків було передбачене від самого прийняття. І я хочу наголосити: наш рух у жодному випадку не замовчує та не підтримує насильство, як проти жінок, так і проти чоловіків. Але, на жаль, Стамбульська конвенція використовує це для насадження радикальних поглядів. (Нагадаємо, що конвенція гарантує захист від дискримінації за ознакою «гендерної ідентичності» та «сексуальної орієнтації», що, на думку церкви, робить поняття «гендер» залежним не від природних статевих ознак, а від самоідентифікації особи» – ред.). І тому Польща є однією з країн, яка має сумніви у доцільності конвенції. Ми єдина країна Вишеградської групи, яка ратифікувала конвенцію. Ані Угорщина, ані Словаччина, ані Чехія її не ратифікували і не планували це робити через їхні ідеологічні конотації. Конвенція розглядає насильство по відношенню до жінок як явище, що обумовлене категорією «гендер». Насильство наче б то відбувається лише на основі статі. Але тут не розглядаються науково доведені причини насилля – такі як алкоголізм, сексуалізація жінок, порнографія та атомізація суспільства. Документ, який перекреслює все вищеперелічене і застосовує ідеологічну гендерну перспективу, не може бути ефективним. У Польщі та в деяких інших країнах існують люди, які стверджують, що можливо використовувати Стамбульську конвенцію, не використовуючи її ідеологічні посилання. Це не так. Дії комітету GREVIO, який стежить за дотриманням конвенції в різних країнах, є тому доказом. Наприклад, кілька місяців тому комітет GREVIO зробив зауваження Італії через те, що та не використовує перспективу гендера у боротьбі проти насильства. Все це сталося, незважаючи на попередні успішні положення, які Італія якийсь час тому запровадила, скеровані на боротьбу з насильством проти жінок. Просто тому, що норми законодавства були засновані не на ідеології гендера, а на класичних поняттях насильства проти жінок, Італія отримала критику комітету GREVIO.
Існують й інші приклади ідеологічної активності цього комітету. Наприклад, він вважає стереотипним утвердження таких положень, як допомога материнству. Допомога жінкам, виходячи з міркувань захисту материнства. Більше того, для них такі “стереотипи” навіть самі по собі є причиною насильства.
– Вам не здається, що повна денонсація конвенції буде серйозним відкатом назад у правах жінок? Адже в світі дуже багато насильства, про яке говорять і не говорять.
– Я не думаю, що Стамбульська конвенція бездоганна у відстоюванні прав жінок. Вона – інструмент просування гендерної ідеології. Багато досліджень, які були проведені в європейських країнах, чітко показують, що перспектива гендера не є успішною у боротьбі та запобіганні насильству проти жінок. Рівень насильства в країнах, які спираються на гендерну ідеологію у боротьбі з насильством, – найвищий у Європі. Насильство проти жінок також поширенеу скандинавських країнах.
– Я користуюся айфоном, а надкушене яблуко APPLE пов’язане з ім’ям математика-гомосексуаліста Алана Тьюринга, який розпочав комп’ютерну еру і наколов його отрутою й надкусив через хімічну кастрацію. Як закріпити права людей, не залежно від їхніх цінностей та сексуальної орієнтації, як не такими ось документами?
– Контрпропозиція, яку висуває наша організація, – це “Конвенція прав сім’ї”, більшість з яких узяті зі Стамбульської конвенції. Ми маємо великі емпіричні знання про корінні причини насильства і так само ми переконані, що здорова сім’я, яка функціонує належним чином, – це найкращий простір для здорових відносин. Ці знання підтверджені дослідженнями і в США, й у Канаді. Тому це відповідь на запитання, що краще закріпить права родини.
Існує дуже багато правових систем та конституційних підстав, котрі беруться за основу захисту прав будь-якої групи: відсутність тортур, неможливість дискримінації по відношенню до індивідуальних осіб, які належать до групи. Ці правові вимоги вже існують у договорах про права людини і конституціях країн. Основна роль держави та громадянського суспільства – у тому, щоб виконувати ці закони та поважати гідність кожної людини. Але запроваджувати нові привілеї для гомосексуальних людей не є рішенням, а в таких країнах, як Бельгія та Нідерланди, рівні насильства у деяких випадках схожі до тих, що є в Польщі, – й це не працює. Основне питання – як використовувати існуючі положення для захисту всіх.
– Нещодавно всі українські медіа обійшла цитата Папи Франциска: “Гомосексуали мають право бути в сім’ї. Вони діти Божі й мають право на сім’ю. Ніхто не повинен бути через це покинутим або нещасним”. Глава католицької церкви закликав до прийняття “закону про цивільний союз”. Ми повинні відстоювати своє бачення, з іншого боку – не можемо ігнорувати дійсність. Можливо, закон про альтернативні партнерства чи щось таке – був би доречний?
– У Польщі нема такого поняття, як цивільний союз. Але люди однієї статі, які живуть разом, можуть регулювати деякі сфери їхніх відносини у нотаріуса. Ці правові документи дають право отримувати спадок у випадку смерті, страховку у випадку хвороби. Тобто певні преференції у нотаріуса вони мають. Звичайно, це не альтернативні партнерства, такі угоди може заключити будь-хто, наприклад, двоє друзів або бабуся та онук тощо. У нотаріуса можна врегулювати кілька сфер, це не є одним документом, але є можливості врегулювати все у відносинах.
– Ви – католик?
– Так.
– І в своїй діяльності керується релігійними міркуваннями?
– Не зовсім. Не це причина мого приєднання до громадських рухів та Ordo Iuris. Мене завжди цікавила така річ, як тиск міжнародних організацій, аборти, права ненароджених людей. Для мене католицьке та християнське бачення життя — найбільш логічна система цінностей, котра захищає від тоталітаризму та ідеологій, які насаджуються радикальними лівими організаціями.
– ЛГБТ-активісти використовують людей у своїй політичній боротьбі. Вони начебто відстоюють права, але насправді їхня основна мета – це руйнація сім’ї. Гендерна ідеологія не робить гомосексуальних людей щасливішими. Вони через неї віддаляються від іншої частини суспільства. Це відбувається не лише через вимогу ось таких привілеїв, а через навчання дуже маленьких людей про гомосексуальність та нестереотипні гендерні ролі, які часто суперечать батьківським правам – виховувати своїх дітей відповідно до їхніх переконань. І тому це більше породжує відчуження в суспільстві. Ми маємо культивувати повагу до кожної людини без категоризації. Кожна людина заслуговує на гідність, автономність та індивідуальність. Це конституційні права, і це так присутнє й у католицькій вірі. Ми не повинні запроваджувати нові закони та привілеї, ми не повинні знищувати сім’ю для цього. Ми поважаємо людей, але не можемо прийняти деякі їхні кроки та способи існування. Тут краще говорити про конкретних людей, аніж про категорії.
– Поляки підтримують ваш рух?
– Наша організація – перша такого великого рівня у Польщі. Вона існує тільки на пожертви людей. Це невеликі внески, але та кількість, яку ми отримуємо, свідчить про підтримку нашої структури. До нашої організації входять в основному юристи, та вона розвивається завдяки цим внескам. Я вважаю, що ці внески є найбільшим доказом соціальної підтримки того, чим ми займаємося. Люди у Польщі дуже налякані тим, як насаджується гендерна ідеологія, особливо в школі для дітей. Вони бояться так званого сексуального виховання, яке сексуалізує їхніх дітей з наймолодшого віку. Завдяки нам наше суспільство може мати організацію, яка представляє голос громадян, які часто бояться висловити свою думку. Ми професіонали, кваліфіковані юристи, дуже часто активні й на академічному рівні, тому ми можемо надати наші знання та аргументи, засновані на доказах, які шукали люди.
Лана Самохвалова, УКРІНФОРМ
Щоб першими отримувати перевірену інформацію та компетентні експертні коментарі, підпишіться на наші офіційні канали у Viber та Telegram
){kind=link}