Дмитро Корчинський: чому у нас війна і чого нас вчить Господь

Військовий, журналіст-телеведучий, письменник та філософ, політик Дмитро Корчинський дав відповідь на запитання, яке найбільше хвилює українців: «Чому у нас війна і чому Бог її допустив? Що нам треба з неї зрозуміти?» Корчинський наводить беззаперечні аргументи, чому українці зараз проживають стан війни. Автор каже, що нас не цікавили наші території і наші солдати, наші діти і сім’ї, ми звикли терпіти поразки, звикли віддавати все ворогові і працювати на нього. Але нині з українцями відбувається диво, зараз ми перетворюємося на іншу націю. «Це не просто патріотизм чи національне почуття, це диво Господнє, яке зараз відбувається», – каже Корчинський.

Дмитро Корчинський на своєму You-Tube-каналі записав відео, де детально розповів чому в Україну прийшла війна. Він каже: «Останнім часом неодноразово стикався з питанням наших трудящих: «За що? За що це нам таке нещастя?» Як за що? За те саме. Нас зараз вбивають саме тому, що вони думали, ніби ми хочемо бути мертвими. Ми робили все, щоб зменшити власну чисельність останні 30 років. Ми активно вироджувалися, тобто наша чисельність зменшувалася тисяч на 800 щороку і це без урахування мігрантів трудових. Якщо наш народ так швидко вимирав, то, значить, він хотів бути мертвим. Ми руйнували власні сім’ї. Понад 50% шлюбів в Україні розпадалися. Тобто нам не потрібні були сім’ї, наш народ не хотів народжувати дітей. Ми здійснювали сотні тисяч абортів щороку. І у нас навіть був рух за збільшення абортів щороку – жертвоприношення сатані ненароджених дітей. Ми хотіли бути мертвими. І Бог подумав: якщо ви хочете бути мертвими, то, можливо, треба задовольнити ваше бажання.

Ми розбещували тих дітей, яких встигли народити. Всі ці програми по телебаченню відповідні, всі ці співуни і співачки, які поводили себе як представники сексуальних меншин на сцені, всі ці поп-зірки, які хотіли бути подібні і вдавали з себе валютних проституток, щоб наші дівчата українського народу так само мріяли бути такими ж. Щоб хлопчики мріяли не про армію, а про різноманітну гидоту. Розбещення цілого покоління відбувалося. І це був запах сірки. Не відчувати його могли тільки ті, хто вже принюхався до нього, кому це подобалося.

Ми працювали на чужинців. Нам подобалося це, ми спеціально виїжджали на них працювати.

Ми псували свої міста, свої ліси, свої річки. Ми отруювали їх. Ми спотворювали свої міста потворними забудовами, це означає, що ми ненавиділи їх. І тепер наші ландшафти спотворюють російські танки.

Ми нехтували своїми солдатами. Кому вони були потрібні, хто воював десь там, на сході. Ми не помічали цього. Нації було байдуже до того, що там відбувається з добровольцями на сході. І ми всі відчули, що таке війна.

Ми терпіли наругу над церквою Христовою, коли дозволяли книжникам і фарисеям, лицемірам з московської патріархії отруювати свідомість вірян. Не може бути нічого гидотнішого, як лицемір. І ці лицеміри мали найкраще капище тут в Україні. Ми самі віддали їм паству.

Ми ігнорували реальність, відкинули власну історичну пам’ять, яка казала нам: ми 500 років перебуваємо або в стані війни з москвою, або в стані рабства у москви. Коли москва казала, що хоче знову бути собою, ми не звертали на це увагу. Ми здружилися з серійним убивцею. Хотіли читати Пушкіна і Достоєвського, слухати московську попсу, бути гастарбайтерами в московії, хотіли дешевого газу. І ось вони почали нам давати – вони звикли приносити смерть.

Бог покарав нас за ці всі гріхи. А це дуже великі гріхи. Але дав нам сили витримати це покарання, перетворити його на урок. Ми зараз перетворюємся. Ви хіба зараз не бачите диво? Ці люди, яких не цікавили їхні території, їхні діти, які звикли терпіти поразки, які звикли віддавати все ворогові, ці люди раптом почали поводити себе по-іншому. Ви хіба не бачите дива в подвигах ЗСУ? Подивіться на людей, від яких ви ніколи не чекали такого героїзму, це вже інша нація. Побачте в цьому диво. Крім як на Господа нашого Ісуса Христа нам нема на кого сподіватися, це Він здійснив це диво в наших душах. Це не просто патріотизм чи національне почуття, це диво Господнє, яке зараз відбувається.

У ворога ще дуже багато сил. За ним стоїть сатана. І він сильний та ефективний. У ворога ще багато ракет, він може завалювати нас м’ясом власних солдат, його сили незрівнянно більші, як у нас.

Єдине, на що ми можемо сподіватися, це на диво і на Бога, Який за нас. Рука Господня має водити нашою рукою, а око Господнє має дивитися через наші очі. Це означає, що ми маємо бути вірними Господу і покаятися в тому, якими ми були. Ми повинні припинити бути грішниками, негідниками і деморалізованими людьми. Ми повинні стати українцями і побудувати Україну нашої мрії».

Щоб першими отримувати перевірену інформацію та компетентні експертні коментарі, підпишіться на наші офіційні канали у Viber та Telegram