Місія в науці, у церкві та в громаді

Хтось за старою атеїстичною звичкою продовжує стверджувати, що між наукою і релігією існує конфлікт. Але героїня цієї історії, багато років вдало поєднує наукову діяльність та пасторське служіння у церкві разом з чоловіком Сергієм. Академічна галузь вимагає величезної кількості зусиль інтелектуальних, а служіння у церкві – зусиль душевних та моральних. Свою історію розповідає Олена Львова, кандидат юридичних наук, пастор церкви «Виноградник», резидент Кабінету експертів, мама двох прекрасних дітей.

Спочатку була наука

У 1999 році Олена Львова закінчила юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Мріяла бути адвокатом у кримінальних справах або працювати у слідчих органах. Їй з підліткового віку подобалося допомагати людям у складних ситуаціях. Після закінчення університету науковий керівник запропонував Олені працевлаштуватися в Інститут держави та права імені Володимира Корецького НАН України. Там вона працює донині. Продовжує займатися науковою діяльністю, а також педагогічною – на факультеті соціології і права КПІ імені Ігоря Сікорського.

Проте потяг до служіння людям завжди лунав у її душі. Власне життя Олени не було простим і це завжди спонукало її до молитви. Не було й дня, щоб Олена не вважала себе віруючою. Ще з дитинства мала впевненість, що Бог здатний робити чудеса. Відвідувала спочатку православну церкву…

Зцілення і чоловік  

У 2002 році лікарі-онкологи виявили новоутворення у горлі. Це було несподівано і дуже її налякало, бо життя тільки починалося і вона зовсім не була готова до подібних хвороб і тим більше до смерті. Тоді в молитві вона пообіцяла Богові відвідати одну дивну на її погляд євангельську протестантську церкву, якщо Він зцілить. Так незабаром і трапилося – під час чергового обстеження лікарі нічого не виявили.

Виконала свою обіцянку і Олена – пішла до церкви. Ця київська християнська громада називається «Живе слово», і вона здавалася для Олени дещо дивною: там співали динамічні пісні. Лідером групи прославлення був хлопець на ім’я Сергій, який згодом стане її чоловіком.

Спілкування із Сергієм почалося з дискусій: він говорив про Ісуса, а Олена його завантажувала знаннями про інші відомі вірування. Завантажила так, що деякий час після такого обміну інформацією вони не спілкувались. Але вона щиро навернулася до віри в Бога і почала навчання у Біблійній школі попри величезне науково-педагогічне навантаження. Її просто захопила Біблія! Там знаходила відповіді на всі свої питання, «рецепти» на життєві виклики.

Служіння у церкві

Під час навчання в Біблійній школі Олена почала служіння в церкві. Побачила об’яву про те, що Біблійній школі потрібні викладачі. Бажання відгукнутись виникло відразу. Чітко зрозуміла, що вона тут потрібна, що має послужити своїм талантом викладання. «Це той мінімум, яким я могла віддячити Богу за моє зцілення», – каже Олена. Так вона розпочала своє учительське служіння в громаді. А згодом, у 2006 році, Олена та Сергій Львови розпочали самостійне пасторське служіння у новій церкві «Виноградник», пасторами якої вони є і донині.

«Для мене служіння – це помітити потребу людей і спробувати задовільнити її. І не очікувати нагороди чи подяки. Коли бачиш людську душу, помічаєш сумні очі, біль, неможливо одразу змінити обставини, але підтримати людині потрібно. Щиро відкрити для неї серце, проявити любов. І, можливо, саме через тебе Бог здійснить чудо в чиємусь житті. І це не лише служіння, а спосіб життя, – розповідає Олена Львова. – Я дуже вдячна своєму чоловікові Сергію, що він підтримує мене в усіх напрямах мого покликання і за потреби може понести на своїх плечах значну частину сімейного навантаження».

Переосмислення концепції права

На початку своєї наукової діяльності Олена не звертала увагу на те, що є фундаментом у правовій науці. Про це вона дізналася вже у церкві. Тоді всім серцем відчула, що має досліджувати християнські принципи та цінності у праві. Бо якщо поринути у правові науки, то у чисельних законах і науково-правових доктринах відображені Божі та біблійні ідеї. Вони закладені у преамбулах Конституцій багатьох країн, в тому числі й преамбулі Основного закону України. Там є такий постулат: «…усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями».

Таким чином, принципи Божі закладені як фундамент істинної правової системи. Її як науковця це запалило. Олена побачила подальший сенс своєї академічної роботи. Олена каже:

«Для мене наукова діяльність – це пошук істини у праві як фундаменту правового і соціального життя суспільства. Саме тому перші мої роботи були про природні права, про право на життя, про цінність жінки (у контексті недопущення унормування проституції)».

Сімейний рух

Саме участь у сімейному громадянському русі дала Олені можливість популяризувати істини, які вона знаходила у правових науках. Для неї активна громадська позиція це, передусім, надання надії і знань суспільству про сім’ю. Це реалізація наукових ідей на практиці.

«В нашій країні існує багато людей, які не мають уявлення про правильну модель сім’ї. Я особисто не бачила здорових відносин між батьком та дітьми, бо мій тато покинув сім’ю, коли я була маленькою. Я ніколи не знала любові батька, не знала які відчуття у дитини, коли батько купує морозиво чи йде на прогулянку. Тільки у церкві я побачила здорові відносини між батьками та дітьми, чоловіком та жінкою», – каже Олена.

Для Олени публічна демонстрація ролі батька, здорових відносин в сім’ї є вкрай важливою справою. «Публічний сімейний рух показує, що гармонійні стосунки, повна сім’я, життя в любові – це реально. Від цього залежить здоров’я нашої нації і наше майбутнє. Ми просто не маємо права не популяризувати модель повної природної сім’ї!», – акцентує науковець.

З організацією «Всі разом!» перша зустріч відбулася на конференції Конституційної комісії на тему «Статус меншин і корінних народів у законодавстві України в контексті підготовки проекту змін до Конституції України», що відбулася 18 грудня 2015 року у Києві. На заході, насправді, були представлені не корінні народи, а два табори – просімейні та ліво-ліберальні. Олена побачила силу та компетентність представників християнських кіл. Вони мали активну, чітку позицію щодо сучасних ліберальних викликів. Вони несли правду і справедливість. Та зустріч на конференції була моментом, коли Олена вирішила стати частиною просімейного табору.

Яскравим етапом також став фестиваль «Всі разом за сім’ю!» на Поштовій площі у Києві у 2016 році. Олена та її команда з церкви «Виноградник» були волонтерами на цьому масштабному заході. Її це запалило ще більше, саме тоді виник емоційний зв’язок із Рухом.

Головне, що Олена Львова відчула під час співпраці з рухом «Всі разом!» – це спільна віра у Творця та активна діяльність для суспільного блага. «Будь-яка наша дія будується на одному фундаменті – це Бог. І моє рішення присвятити Йому своє життя виражається також в громадській діяльності, яка стала частиною моєї душі», – акцентує вона.

Матеріал підготувала Елеонора Дібрівна, рух «Всі разом!».

Щоб першими отримувати перевірену інформацію та компетентні експертні коментарі, підпишіться на наші офіційні канали у Viber та Telegram