В УКРАЇНІ
ВИРІЗАЮТЬ СІМ’Ю!

Уже піднесено ніж

для початку кривавого процесу вирізання сім’ї в Україні. У першу чергу постраждає законодавство та правове поле. А згодом – і суспільна традиція. А якщо не вдасться вирізати, то хоча б понівечать. За останні два роки зроблено для атаки на інститут сім’ї більше, ніж за всі роки Незалежності.

Уже ухвалено

кілька «атакуючих» змін до законодавства, а ще більше таких готується. Окрім того, у окремих представників влади присутнє бажання навіть переписати Конституцію.

Особливим шоком

став документ із назвою «План дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року» (далі – План дій). Уряд затвердив його у листопаді 2015 року. Увесь текст червоною ниткою пронизує ідеологічна мета – адаптувати законодавство України до певних норм та «цінностей», заради наближення до негативних стандартів Європейського Союзу. Цим планом передбачено протягом кількох років повністю змінити українські закони, що регулюють відносини, перш за все, у сфері сімейного та цивільного права.



Точкові удари ножем

Зміна Конституції. У фокусі – стаття 51, за якою шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка та жінки. У змінах до Основного закону вже запропоновано вилучити слова «чоловік» та «жінка». Замість них хочуть записати узагальнене визначення: «Кожен має право на шлюб». Мета ініціаторів – «вирізати» сім’ю з Конституції та відкрити шлях до легалізації одностатевих партнерств і так званих одностатевих «шлюбів».
ЦИВІЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО ЯК АЛЬТЕРНАТИВА ШЛЮБУ. Упровадження в українське правове поле цього нового соціального інституту має стати останнім кроком перед легалізацією так званих одностатевих «шлюбів». Уже розроблений законопроект «Про цивільні партнерства». Його планують зареєструвати у Верховній Раді згідно п. 6 статті 105 Плану дій.
Зміни в сімейному законодавстві. Ідея прискореної реєстрації шлюбів та розлучень у день подання заяви має на меті дискредитувати саму концепцію відповідальних і священних шлюбно-подружніх стосунків, опустивши їх до примітивних договірних. Ці зміни зафіксовані в проекті Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної реєстрації актів цивільного стану щодо приведення їх у відповідність з європейськими стандартами». Детальніше про це – у статті «Мін’юст прагне розлучати українців».
Зміни в освітньому процесі. Статтею 102 Плану дій передбачено проведення в навчальних закладах інформаційних заходів, спрямованих на поширення так званих гендерних знань та подолання «гендерних стереотипів». Йдеться про проведення в освітніх закладах уроків та інших заходів про різні моделі романтичної, сексуальної, у тому числі гомосексуальної, поведінки. Також планується розробка концепції, за якою буде заборонено розвивати в дітях модель поведінки, відповідно до їхньої статі. Замість цього хлопчикам і дівчатам будуть пропонувати модель «альтернативної сексуальної орієнтації» – за допомогою різних тренінгів і консультацій. Наразі вже розробляється методичний документ під назвою «Освіта: гендерний вимір – 2020».
Зміни в системі охорони здоров’я. Планом дій надається право бути донорами крові ВІЛ-інфікованим особам, а також людям із різними формами ризикованої поведінки (повіям, гомосексуалістам, наркоманам). Окрім того, передбачається зняття кримінальної відповідальності за навмисне інфікування здорових людей ВІЛ та іншими венеричними хворобами. Також планується знизити вік статевої зрілості до 14 років – це фактично стане легалізацією педофілії. І, згідно п. 2 статті 60 Плану дій, 14-річній дитині дозволять без відома батьків робити тестування на ВІЛ та інші інфекції, що передаються статевим шляхом, і отримувати лікування зазначених інфекцій.
У п. 8 статті 60 Плану дій передбачено право отримання медичної допомоги особам з діагнозом «інтерсексуальність» (гермафродитизм); а також розробку спецкурсу на тему «Інтерсексуальність» і включення його до програм підвищення кваліфікації. Тобто те, що завжди визнавалося патологією та психічним розладом, нині переходить у площину правової та суспільної норми, а замість лікування пропонується пропагування хвороби.
Право на всиновлення дітей. Його планують надати транссексуальним та ВІЛ-інфікованим людям на підставі п. 7 статті 105 Плану дій. Це означає, що фізичне здоров’я та психічний розвиток дітей, яких всиновили трансгендери, буде під прямою загрозою інфікування та психічних хвороб. Наслідками можуть бути численні порушення процесів формування цілісного образу «Я» дитини. І це сприятиме поширенню різноманітних поведінкових девіацій.
У трудовій сфері планується на рівні національного законодавства закріпити спеціальні антидискримінаційні положення щодо гомосексуалістів. Тобто, для роботодавця буде проблематично звільнити безвідповідального працівника, який є представником ЛГБТ-спільноти. У 2015 році до Кодексу законів про працю України вже було додано Положення про заборону дискримінації за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності (СОГІ). Нині ці словосполучення планують включити у максимальну кількість законів та підзаконних актів. Навіть керівництву дитячого садочка тепер не вдасться звільнити, наприклад, лесбійку-виховательку, яка відверто демонструватиме свої сексуальні уподобання.
У соціальній сфері. Планом дій передбачається проведення (за кошти платників податків) так званих «маршів рівності» – прямої пропаганди гомосексуалізму та інших сексуальних девіацій. Уже зареєстровані проекти законів, що фактично зобов’язують тисячі поліцейських і службовців Національної гвардії забезпечувати проведення «гей-парадів». У п. 8 статті 105 передбачено розробку проекту Порядку здійснення заміни офіційних документів особам, яким встановлено клінічний діагноз «транссексуальність». Окремо слід зазначити, що Планом дій передбачено впровадження концепції, згідно з якою злочини проти гомосексуалістів будуть каратися жорстокіше, ніж злочини проти гетеросексуальних людей (пп. 2-3 статті 105 Плану дій). На це вказує також п. 7 статті 106, у якому передбачається розроблення та внесення до навчальних програм підготовки юристів курсу з антидискримінаційного права. Перераховані ініціативи та плани вражають своєю нахабністю та злочинною безвідповідальністю. Передусім, вони спрямовані на викривлення моральних і етичних норм, руйнацію інституту сім’ї та батьківства, знищення особистої, сімейної та національної ідентичності.
Перераховані ініціативи та плани вражають своєю нахабністю та злочинною безвідповідальністю. Передусім, вони спрямовані на викривлення моральних і етичних норм, руйнацію інституту сім’ї та батьківства, знищення особистої, сімейної та національної ідентичності.

«Сексуальна орієнтація»та «гендерна ідентичність»

В Україні існує безліч проблем і викликів: низький рівень життя, сирітство, відсутність інфраструктури та роботи для людей з інвалідністю, обмежений доступ до якісних медичних послуг. Але з незрозумілих причин держава згаданим вище Планом дій надає пріоритет вирішенню штучної та ідеологічної проблеми – так званої дискримінації людей з гомосексуальним способом життя. Користуючись цим, представники політичного ЛГБТ-руху агресивно пропагують гомосексуалізм та аморальний спосіб життя через ЗМІ, вуличні заходи та спеціальні кампанії. І головне – намагаються повністю викривити правове поле. Передусім прагнуть заповнити законодавство максимальною кількістю згадувань штучних ідеологічних термінів – «сексуальна орієнтація» та «гендерна ідентичність» (СОГІ).

Для масової аудиторії гендерна рівність сприймається як рівність прав і можливостей чоловіків і жінок. Але насправді «гендер» – це геть не синонім слова «стать». Гендер – це індивідуально обрана роль, яка може співпадати зі статевими ознаками, а може й не співпадати. І якщо статей є лише дві – чоловіча та жіноча, то гендерів значно більше, і їхня кількість постійно збільшується. Саме гендерна ідеологія лежить в основі концепції ЛГБТ – лесбійки, гомосексуалісти, бісексуали, трансгендри тощо.

Тому включення СОГІ до переліку ознак, за якими заборонена дискримінація, це виключно ідеологічна та абсолютно антинаукова справа. Не кажучи вже про суперечність нормам християнської моралі, що відіграє головну роль у формуванні цінностей українського народу.

Поняття «дискримінація людей за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності» є штучним і неюридичним. Адже ці ознаки не є категорією природного права, наприклад, як колір шкіри чи національність. Українським законодавством уже передбачена відповідальність за правопорушення та злочини проти інших людей. Тобто особа, яка порушила права іншої особи, має відповідати за своє неправомірне діяння – без всяких умовностей та винятків. Уведення в різні закони та підзаконні акти штучних понять СОГІ є недоцільним і має на меті наступне – поширення ЛГБТ-ідеології, визнання сексуальної девіації варіантом норми, легалізація одностатевих цивільних партнерств і «шлюбів», надання їм права на усиновлення дітей. Тим більше, дивним видається оголошення способу статевих стосунків антидискримінаційною ознакою. Невже тоді у законах доведеться, за цією логікою, перераховувати всі форми та способи сексуальних контактів, доводячи ситуацію до абсурду?

План дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини активно впроваджується у вигляді законопроектів, розпоряджень, наказів та постанов. Що вже зроблено, які загрози постають перед українським суспільством і як діяти тим, хто хоче бачити Україну сильною та здоровою нацією, детальніше розглянемо далі.

Цивільні партнерства –вирішальний крок до «одностатевих шлюбів»

У межах реалізації норм угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом уряд взяв на себе зобов’язання розробити законопроект про легалізацію зареєстрованого цивільного партнерства для різностатевих і одностатевих пар. Це передбачено згаданою вище Національною стратегією у сфері прав людини на період до 2020 року.

Що являє собою поняття «цивільне партнерство»? Це соціальний інститут, що покликаний стати альтернативою шлюбу. «Цивільне партнерство» дозволяє узаконити стосунки людей, пов’язаних майновими питаннями. Тобто, це «партнерство» передбачає певні майнові гарантії для осіб, які не перебувають у шлюбі, але ведуть спільне господарство.

Агітатори кампанії з упровадження нового соціального інституту цивільного партнерства вважають його необхідним для врегулювання стосунків осіб, які з будь-яких причин не хочуть реєструвати шлюб. Мовляв, вони теж мають право на захист законом. Але поглянемо на досвід західних країн – з чого там починався рух у напрямку «цивільних партнерств» і чим він закінчився…

БІЛЬШЕ ПРО ЦЕ

«Шлюб за 24 години»замість державної сімейної стратегії

Реалізуючи політику вирізання сім’ї, влада також упроваджує процес переписування сімейного законодавства в Україні. У травні 2016 року у Верховній Раді України був зареєстрований проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної реєстрації актів цивільного стану щодо приведення їх у відповідність з європейськими стандартами». Уже 13 липня 2016 року Розпорядженням Кабінету Міністрів розпочався пілотний проект з реєстрації шлюбу протягом однієї доби. А 27 липня 2016 року з’явився Наказ Міністерства юстиції «Про реалізацію пілотного проекту щодо державної реєстрації шлюбу».

За новою процедурою право реєстрації шлюбу надається суб’єкту господарювання – юридичній особі публічного права («організатору державної реєстрації шлюбу»). Організатором може бути, наприклад, нотаріус, який подав клопотання про спроможність, і це клопотання було задоволено відповідним територіальним органом Міністерства юстиції.

Постає кілька питань… Чи сприяє прискорена реєстрація шлюбу стабільності у стосунках між жінкою та чоловіком; чи охороняє права й інтереси подружжя, їхніх дітей? І ще, чи представляє зазначена процедура інтереси держави та суспільства, що передбачені ст. 27 Сімейного кодексу?

БІЛЬШЕ ПРО ЦЕ

Мін’юст прагне
розлучати українців

Український уряд не зупиняється і продовжує хірургічні експерименти у сфері шлюбно-сімейних стосунків. Окрім запровадження послуги реєстрації шлюбу протягом одного дня, Міністерство юстиції планує ще й спростити процес розлучення.

Відповідний проект Закону передбачає внесення змін до Сімейного кодексу та Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» у частині розірвання шлюбу. Пропонується запровадити порядок розірвання шлюбу в день подання заяви. Аргумент абстрактний: начебто це відповідає європейським стандартам. Щоб розібратися, проаналізуємо законодавство та практику кількох країн Європи: Великої Британії, Німеччини, Італії та Польщі…

Немає жодного сумніву, що запропонована українським урядом і Мін’юстом норма щодо реєстрації розлучення в день подання заяви не відповідає ані християнським принципам, ані державним інтересам України, ані навіть європейській традиції. Слід виходити з базового принципу: державна політика має бути спрямованою саме на збереження сімей.

БІЛЬШЕ ПРО ЦЕ

ВИМАГАЄМО

1. Зберегти чинну редакцію статті51 Конституції України, у якій декларується, що шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка та жінки.

2. Не допустити ухвалення закону України «Про цивільне партнерство», адже це стане основою для одностатевих «шлюбів».

3. Припинити втілення проектів щодо прискореної реєстрації шлюбу та розлучення, що закладають бомбу уповільненої дії під інститут сім’ї в Україні.

4. Заборонити пропаганду різних видів девіантної статевої поведінки, у тому числі у формі так званих «маршів рівності», «прайдів», «фестивалів квір-культури» тощо. Ухвалити Закон України «Про заборону пропаганди гомосексуалізму».

5. Вилучити з проектів законів, чинних законів та різних нормативно-правових актів поняття «гендер», «гендерна ідентичність», «сексуальна орієнтація» та варіації цих понять. Відхиляти ратифікацію міжнародних договорів та документів, що містять ці терміни та словосполучення.

6. Виключити з регулятивних правових актів у освітній сфері та з текстів підручників норми і положення про статеве виховання, що ставлять за мету «поширення гендерних знань та подолання гендерних стереотипів».

7. Скасувати так звану гендерну експертизу підручників, що нині реалізується МОН України, і запровадити морально-етичну експертизу.

8. Виключити можливість усиновлення дітей ВІЛ-позитивними та транссексуальними людьми.

9. Зберегти покарання за навмисне інфікування ВІЛ та іншими венеричними інфекціями.

10. Не знижувати вік статевої зрілості, тому що це призведе до фактичної легалізації педофілії.

11. Реалізовувати державну політику, де базовим пріоритетом буде задоволення потреб сім’ї, створеної законним союзом чоловіка та жінки, які народжують і виховують дітей.

12. Створити Міністерство у справах сім’ї або запровадити інститут Урядового уповноваженого у справах сім’ї.

Громадяни України спостерігають за діями Президента, Уряду, парламентарів і місцевих органів влади. Кожен, хто прийде з ножем проти сімей, отримає категоричний та ефективний спротив!



ЗАВАНТАЖИТИ БРОШУРУ ДЛЯ ДРУКУ