Закон про заборону УПЦ МП чи щось більше? Що відомо про новації у релігійному законодавстві

19 жовтня 2023 року Верховна Рада проголосувала у першому читанні за урядовий законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності в Україні релігійних організацій» (реєстраційний № 8371 від 19.01.2023).

В ЗМІ його одразу назвали закон про заборону УПЦ МП. Проте чи насправді це так? Якщо проглянути законопроект лише побіжно, то може здатися, що так. Однак, якщо почати читати уважно, ретельно звіряючись з чинним текстом Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації, то виявиться, що частина запропонованих змін стосується всіх релігійних організацій зареєстрованих в Україні.

І ось чому.

Почнемо з тих змін, котрі стосуються УПЦ МП і деяких інших релігійних організацій.

Читаємо зміни до ст. 5 Закону «Про свободу совісті …»: «не допускається діяльність релігійних організацій, які афілійовані із центрами впливу релігійної організації (об’єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка здійснює збройну агресію проти України». Нібито йдеться лише про УПЦ МП… Але як не пригадати старообрядців білокриницької згоди, котрі лише восени минулого року нібито вийшли з-під підпорядкування керівного центру розміщеного в москві. А як щодо Істинно-Православної церкви з коріннями в Російській Істинно-Православній Церкві (Рафаїла Прокоф’єва, полковника ГРУ Міноборони СРСР? Як відомо колишніх офіцерів спецслужб не буває.) А як щодо деяких протестантських громад, котрі навіть після початку війни у 2014 році продовжували брататися з громадами у рф? А як щодо…

Насправді запитання є до низки інших релігійних організацій, що діють в Україні. Але ж про них чомусь мовчать і публікацій не видно. Хоча вони зареєстровані і діють в нашій країні. Схоже їхня діяльність і контакти нікого з органів влади та правоохоронців не цікавлять.

А тепер про ті зміни, котрі стосуються всіх релігійних організацій.

Ще більш цікавим є запропонований пункт 6 до частини 4 ст. 16 Закону «Про свободу совісті …». Відповідно до нього припиняється діяльність релігійних організацій за рішенням суду «у разі виявлення інших порушень вимог щодо створення і діяльності релігійної організації (об’єднання), установлених Конституцією України, цим та іншими законами України».

Формулювання «інших порушень» викликає безліч запитань. Насамперед, чому не має вичерпного переліку таких порушень? Відсутність конкретики, дає можливість органам влади та правоохоронним структурам на власний розсуд вирішувати, що підпадає під дію нового пункту Закону. А то вже прямий шлях до свідомого тиску на релігійні організації! Під каток цього абзацу можна підсунути будь-яку громаду, управління, монастир чи релігійний навчальний заклад!

Багато антипатиків УПЦ МП радіють прочитавши новину про зазначений законопроект, проте чи вони усвідомлюють, що в разі зміни настроїв нинішнього політичного керівництва української держави, запропоновані зміни до Закону «Про свободу совісті …» можна буде використати і проти ПЦУ, і проти УГКЦ та РКЦ, і проти УПЦ КП та УАПЦ, і проти протестантів, іудеїв, мусульман, буддистів, рідновірів…? Проти всіх релігійних організацій, що зареєстровані та діють в Україні.