Правові наслідки сурогатного материнства

Винаходи та відкриття людства часто мають не тільки користь, але і негативні наслідки, особливо, коли прогрес торкається психології та природних процесів, які намагаються порушити.  Сурогатне материнство породило дуже багато проблем: тисячі дітей, які залишились без батьків через невстановлене батьківство чи лікарські помилки, самогубства сурогатних матерів, викрадення дітей, конфлікти з сурогатними матерями щодо відібрання дітей, вбивства сурогатних матерів та «зайвих» дітей, торгівля дітьми, створення злочинних організацій з прибуткового бізнесу торгівлі немовлятами, розчаровані біологічні батьки, знищені сім’ї.

Жінки стали не люблячими матерями, а оболонками для виношування чужих дітей. І найгірше це те, що саме Україна стала центром новітніх технологій та бездушного продажу дітей по всьому світу.

В Україні дозволено сурогатне материнство. Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 09.09.2013  № 787 Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні (надалі – наказ), фактично закріплено законність проведення цієї медичної процедури. Згідно наказу, сурогатною матір’ю може бути повнолітня жінка, яка вже має здорових дітей, яка надала свою згоду та подала весь необхідний перелік документів. Медичні питання до народження дитини врегульовані, але як щодо юридичних проблем вже після народження дитини?

Які ж є правові наслідки сурогатного материнства?

1. Сурогатна матір, яка 9 місяців носила під серцем нове життя, не має юридичних прав на дитину. Закон позбавляє сурогатну матір всіх прав матері такої дитини, оскільки генетичний зв’язок відсутній. Але, чи відсутній психологічний зв’язок? Звичайно, що ні. Прикладом, коли психологічний зв’язок взяв верх, є судові спори між сурогатною матір’ю, яка отримала свідоцтво про народження дитини і вирішила залишити собі немовля. Суд, звичайно, прийняв рішення на користь генетичних батьків. Але проблему відносин та людських душ судовим рішенням не вирішити.
2. Генетичні батьки відмовляються бути батьками. Чому? Оскільки батьківські почуття у них ще не встигли виникнути. Для прикладу наведу справу № 726/2261/15-ц за позовом генетичної матері до сурогатної матері про виключення з актового запису про народження дитини даних про матір дитини. Генетичні батьки під час вагітності сурогатної матері розлучилися і вирішили, що не бажають бути батьками своїх генетичних дітей. Звичайно, що суд відмовив у задоволенні позову, зазначивши, що генетичне батьківство не може бути оскаржене і у свідоцтві про народження має бути зазначена саме генетична матір. Але примусити таку матір люблячою матір’ю своєї генетичної дитини, жодним судовим рішенням неможливо.
3. Сурогатне материнство породжує дискримінацію прав дітей. Конвенція ООН про права дитини 1989 року визначає, що всі форми дискримінації дітей заборонені. Натомість, сурогатне материнство позбавляє дітей прав на грудне вигодовування (яке дуже важливе для здоров’я дитини), на любляче ставлення матері під час перинатального періоду життя, на емоційний зв’язок з матір’ю.
4. Сурогатне материнство неминуче породжує бізнес дітьми, в тому числі за фінансування іноземними парами. Бізнес на сурогатному материнстві не заборонений в Україні. Хоча торгівля людьми, в тому числі неповнолітніми, є кримінально караним діянням згідно ст. 149 Кримінального кодексу України. Абсурдна ситуація.
5. Для іноземців правових проблем виникає значно більше. Оскільки сурогатне материнство в більшості країн світу не визнається, то не поодинокими є випадки, коли в Україні іноземці оплачують програму з сурогатного материнства і сподіваються, що зможуть вивезти дитину і задекларувати свої права на дитину юридично, але не можуть цього зробити. Юристи починають шукати інші шляхи для встановлення юридичного батьківства, а діти тим часом залишаються «нічийними».

Що ж робити з зазначеними вище юридичними та психологічними проблемами, спитаєте ви?

Врегулювати на законодавчому рівні можна що завгодно, але це ніяк не може вплинути на психологічні проблеми, які є найболючішими в сурогатному материнстві. Жоден законодавець-чоловік не може навіть на хвилинку уявити ті жахи, які можуть відбуватися в душі та тілі сурогатної матері, яку розлучили з дитиною. Свого власного щастя на чужому нещасті побудувати неможливо. Тому сумнівними є преференції генетичних сімей.

Скільки б доходів цей бізнес не приносив, які б не були його «позитивні» сторони, використання тіла жінки для заробляння грошей та торгівля дітьми – неприпустимі. Це безчинство однозначно має бути припинене в території України. А для жінок, які потребують фінансової допомоги – створені робочі місця, що не порушують їх психічний стан та дають можливість забезпечити своїх дітей гідним майбутнім.

Руслана Мохнюк, аналітик Кабінету експертів, адвокат.

Читайте інші матеріали з цієї теми: “Матка напрокат. Про сурогатних дітей сурогатних батьків”.