Мистецтво та його сприйняття

Мабуть, всі вже чули про черговий конфлікт навколо скульптури Василя Корчового у Стрийському парку Львова. Спочатку  з’явився шквал критики через “некрасу” і биття на спалах через просування лівацьких наративів, а згодом прилетіла не менш агресивна відповідь “ви нічого не розумієте в мистецтві”. Що ж, на правах мистецтвознавця з досвідом роботи зі скульптурою хочу висловити свою думку з цього приводу.

“Впевнена” Василь Корчовий

По-перше, це об’єкт, вирваний з контексту. У Стрийському парку встановили ряд скульптур в рамках кураторського проекту, що є прийнятою західною практикою з наближення мистецтва до міста і життя. І це хороший крок з підняття культурної освіченості людей.

По-друге, конкретно ця скульптура була створена два роки тому в рамках скульптурного симпозіуму в Каневі (давня скульптурна традиція, до речі) і стояла там. І там теж гуляли діти! До речі, ще у 2018 році я їздила у Канів, щоб спеціально ознайомитись з місцевим скульптурним парком. Отож, тепер і ви про нього знаєте.

Скульптурний парк у Каневі

По-третє, це специфіка самого медіуму скульптури. Якщо коротко, то класична скульптура це завжди робота з матеріалом. Майстерність скульптора визначається не лише повнотою створеного образу, але й тим, який матеріал він використав для цього і як його обробив. Робота Корчового, як і інші скульптури в парку, це скульптури з каменю. Думаю, ви й самі розумієте, що це дуже важка і ресурснозатратна праця. Тим не менш, ми чітко бачимо майстерне володіння різцем, що в епоху реді-мейд та мультимедійності є рідкістю.

По-четверте, такі жіночі форми присутні як тема у творчості автора Василя Корчового ще з 1980-х років! У ті часи навіть ще не були зачаті ті, хто просуває сьогодні бодіпозитив. Він не відповідає за те, що навколо склалась така ідейна ситуація, в якій його роботи набувають новог змісту. Він говорить про “іншу красу” і красу він бачить у ФОРМІ. І саме ФОРМА є головним інтересом скульптора – чим дивакуватіше тіло, чим складніша поза, тим цікавішю стає робота і тим яскравіше проявляється майстерність скульптора , і художника загалом. Корчовий створює і класичні скульптури на античні теми. Але у класиці важко досягнути граничних станів і підвищити свою віртуозність.

Я лише хочу донести основне – товсте жіноче тіло у творчості Корчового це не ідеологія і не пропаганда. Це засіб, завдяки якому скульптор підкорює природний матеріал.

Роботи Васился Корчового

Багато хто голосить про те, що справжнього мистецтва зараз ніхто не створює і де ж ділися майстри минулого! Я відкрию вам секрет – ці майстри живуть поміж нас, просто більшість з вас їх не знає. От скажіть чесно, чи ви колись відвідували виставку скульптури? Чи взагалі, коли ви востаннє ходили бодай на якусь виставку? Чи назвіть хоча б одне ім’я сучаного українського скульптора, яке ви знаєте. Без гуглу, будь ласка.

Назар Білий, Олександр Сухоліт, Микита Зігура

По-п’яте, не треба всюди бачити лівацьку пропаганду. Це наслідок тотальної ідеологізації всього життя, про що я вже писала. Мистецтво і пропаганда можуть іноді переплітатися, але часто це можуть бути вже наші здогадки. “Бодішемінг” та “бодіпозитив” цієї скульптури є нічим іншим, як інтерпретаціями. Ми помилково думаємо, що “художник щось сказав” і вдаємось до множинних варіантів.

Але часто зміст роботи зовсім не у словах, тому що слова в образотворчому мистецтві часто зайві. Я чудово розумію цю тенденцію, адже постійно страждаю від цього сама: у моїх постах люди знаходять якісь тригерні для себе слова чи теми, чіпляються за них і починаються нашаровувати на мій текст свої деформовані здогадки. І то, це я чорним по білому писала, а що говорити про образність мистецтва, яка вимагає специфічного розуміння та оптики?

По-шосте, мене просто вбиває аргумент про “красу” та “це ж побачать діти”. Ви коли небуть звертали увагу, як люди одягаються? Як вони поводяться і як говорять? Які фільми дивляться, яку музику слухають? Чи бачите ви красу в цьому всьому? Бо я бачу лише відсутність краси чи її деформоване сприйняття. Масовий глядач, вихований масовою недокультурою, не здатний побачити реальну красу. А про дітей, то я вас прошу. Реклама на наших вулицях часто є набагато огиднішою та більш порнографічною, ніж ця скульптура. А деякі люди на вулицях і пляжах можуть нанести значно більшу шкоду. Однак, ніхто не обурюється тим, що їх бачать діти.

І наостанок, про мій особистий біль. Сучасний світ не вміє бачити і сприймати мистецтво. Це наслідок постмодернізму, який приніс домінування текстуальності та множення інтерпретацій. Сучасне мистецтво, яке створюється на засадах постмодернізму, не є образотворчим, а тому форма для нього неважлива. У такому мистецтві домінує НАРАТИВ, тобто сенс/сенси, що запаковані у твір. Саме тому на виставках такого мистецтва ми бачимо безліч текстів та пояснень. А образотворче мистецтво створюється за іншими законами, однак, наше звикле до постмодернізму бачення, не здатне сприйняти це мистецтво.

“Комік” Мауріцціо Каттелан

У Києві, Львові, Харкові та Ужгороді є художні Академії. І в цих закладах є традиція – перегляди. Наприкінці кожного семестра студенти вивішують та виставляють всі свої роботи, а викладачі ходять по майстернях і оцінюють їх. Але на ці перегляди може прийти будь-хто, подивитися на роботи і поспілкуватися з самими студентами. Якщо вас цікавить мистецтво, раджу вам завести знайомства з різними митцями: живописцями, скульпторами, графіками, ремісниками. Або самостійно спробувати той чи інший медіум. Зараз багато приватних студій, де ви можете спробувати будь-який матеріал. Повірте, це трохи відкриє вам очі і ви не будете так просто вестися на антимистецькі треди.