Чи були палеолітичні венери першою порнографією?

Питання, провокативне, але воно загалом змушує нас задуматись над тим, як людська сексуальність проявлялась в матеріальній культурі і головне – чому?

Почати пропоную з визначення термінів. Про відмінність порнографії та еротики ви можете дізнатися у моєму попередньому текстовому пості. Але загалом, порнографія – це зображення сексу і сексуальних сюжетів задля збудження і задоволення фізіологічної потреби.

А тому тут важливо підняти тему того, чи завжди повна оголеність і зображення статевих органів служила саме для цього?

Все впирається у наше сучасне сприйняття сексуальності, яке має вкрай мало спільного з минулим. Воно тісно пов’язано з контрацепцією, що дозволило сексуальність від’єднати від репродуктивності, що відбулося лише у 20 столітті. У давні часи навряд існувало саме поняття сексуаьності, особливо якщо ми гворимо про епохи, звідки до нас дійшли венери.

Стародавня сексуальність аграрних суспільств – це родючість і продовження життя. А повнотіле жіноче тіло саме про це. До того ж, палеолітичні венери не мають облич та будь-яких індивідуальних рис, що говорить нам про суто символічне значення цих артефактів. Але не венерами єдиними.

В різних культурах існували практики зображення статевих органів. Наприклад, фалоси в Римській імперії, йоні (жіночий божествений аспект, Шакті) та лінгам (чоловічий божествений аспект, Шива) в Індії тощо. Ці предмети слугували оберегами, символами чи ритуальними предметами, втілюючи прийняті в тих суспільствах наданих значень.

Або візьмемо відомий нам сюжет – Адам та Єва, які зображаються оголеними, однак в цьому контексті мова не про еротизм чи збудження. Живучи в Едемі, Адам та Єва не знали сорому і нагота їхня мала зовсім інше значення, як і в багатьох інших біблійних сюжетах.

А давньогрецькі скульптури, які зображали оголені тіла, були матеріальним втіленням уявлень про божественність та красу.

Разом з такими символічними об’єктами ми маємо багато прикладів зображень, які мають порнографічний характер. Наприклад, розписи грецьких посудин з різними сексуальними сценами чи індійські храми, чиї фасади частково вкриті барельєфами на тему Кама Сутри чи загалом сексу. Але кожний такий об’єкт треба розбирати окремо.

Можна зустріти зображення статевого акту в усьому його різноманітті на давньогрецьких посудинах. Особливістю цих предметів є поєднання тем розписів та функціонального призначення. Сексуальні сцени зображали діонісійські містерії або симпозіуми, а точніше їхня завершальна стадія – розвага з гетерами. Вази та посудини з такими розписами використовувались, наприклад, на самих же симпозіумах. Це був специфічний інвентар, який не використовували в звичайному побуті.

А сексуальні сценки на індійських храмах є втіленням Ками – енергії творчості, чуттєвості та задовлення, що ми звикли називати Еросом. Тобто, це зображення однієї з частин людського життя і буття загалом. Хай ці рельєфи є доволі натуралістичними, їхня функція є в першу чергу символічною, та певною мірою просвітницькою.

Однак, перші ластівки порнографії як масового продукту для задоволення можна простежити з винаходом друкарського станка. Тиражна графіка стала недорогим видом мистецтва, який став доступним широким верствам населення.

І якщо традиційно образотворче мистецтво було доступно церкві та аристократії, що ставило конкретні технічні та тематичні вимоги до митців, то тиражна графіка орієнтувалась на всі верстви населення.

Окрім цього, графічне зображення несе певну інтимність, адже його можна легко сховати від чужих очей на відміну від картини чи скульптури, а тому межа дозволеного була розширена. Звісно, церква намагалась заборонити подібну діяльність за аморальність, однак людська цікавість перемогла.

Подібні зображення можна знайти і в Японії, де з 16 століття оформився окремий жанр – сюнґа. Це порнографічні зображення, які слугували за тодішню сексуальну просвіту і дарувалась нареченим перед початком шлюбного життя. Також такими картинками користувались військові та торговці під час довгих робочих відряджень.

Як бачимо, трактування оголеності в культурних артефактах лише в контексті збудження та сексуального задоволення є недоцільним, адже за такого підходу нівелюється весь історично-культурний контекст, в якому створювався той чи інший предмет. А ще це є неправильним тому, що таким чином ми накладаємо своє сучасне сприйняття на предмети та явища, які можуть нести зовсім інше значення.

Спадок багатьох культур дійсно рясніє предметами, які ми узагальнено можемо підвести під сексуальну тематику, але їхнє тематичне та функціональне різноманіття говорить нам про те, що ця тема завжди була багатогранною і робити висновки, судячи з чогось одного, не варто.

Сучасна порнографія несе ультрагедоністичний характер. Ми не можемо це порівняти з античним вазописом, індійськими храмами чи японськими гравюрами, адже вони не просто збуджували, а мали й ознайомчу, документальну, символічну функцію.

Сьогоднішнє порно переважно слугує збоченим людським фантазіям, спрощує зацикленість на собі та формує хибні уявлення. Це крайній прояв сексуальної гедоністичності – отримання сексуального задоволення без репродуктивного, комунікативного, символічного чи духовного аспекту.  Звісно, в наш час є й інші прояви сексуальності, які мають інше значення, однак порнографія впевнено тримає позицію першості у впливі на людей.