Кардинально протилежні речі: шлюб та партнерство

Закон визначає, що зареєстроване партнерство не є шлюбом. Однак, при цьому, партнери мають один до одного всі ті самі права, що й подружжя.

Закон пропонує реєструвати партнерства між особами, які є повнолітніми, і відносяться до однієї, чи до різних статей. Виникає питання. Навіщо особам різних статей фіксувати свої відносини, які не є шлюбом, але мати по суті спільні права та обов’язки, як і в шлюбі? Відповідь проста – цей закон не для них.

Тож, давайте розберемось, що спільного та відмінного між партнерством і шлюбом?

1. Діти.

В шлюбі можна всиновлювати дітей. У партнерстві – теж. Так, закон не містить положень про те, що партнери не мають право усиновлювати дітей. Разом – не зможуть. А по одному – легко (ч. 2 ст. 2 проекту «На відповідні відносини реєстрованих партнерів поширюються

положення законодавства щодо батьків, які не перебувають у шлюбі між собою…»)

2. Партнерство регулюється законодавством про шлюб.

Ч. 4 ст. 2 проекту «Якщо особисті немайнові та майнові відносини між реєстрованими партнерами не врегульовані цим Законом та/або договором, вони регулюються відповідними нормами Сімейного кодексу України або Цивільного кодексу України, відповідно до суті відносин.

3. Режим майна.

Режим майна у шлюбі та у партнерстві ідентичний. Все майно набуте у партнерстві, так само, як і в шлюбі – належить партнерам на праві спільної сумісної власності.  Ч. 4 ст. 6 проекту визначає: «Реєстровані партнери мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання реєстрованого партнерства». Сторони можуть придбавати майно у власність з визначенням часток, як це роблять багато з подружжя, і тоді всі майнові права досить легко врегульовуються. Для цього новий закон не потрібен.

4. Спадкування.

Партнери прирівнюються до подружжя. Вони, так само, як і подружжя, мають право укласти спільний заповіт та мають право на обов’язкову частку. При цьому, нинішнє законодавство України вже є інститут заповіту, яким можуть скористатися будь-які особи для захисту своїх спадкових прав.

5. Право на грошові виплати.

У партнерів прописані такі самі права, як і у подружжя. І не обминули цим законом також отримувати величезні суми після померлих військовослужбовців. Тут прописано все дуже просто.

Законопроект має досить багато неюридичних суб’єктивних абстрактних невизначених понять. Зокрема, в ч. 6 ст. 2 визначено «Реєстроване партнерство регулюється лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів реєстрованих партнерів, їх права на свободу від втручання в особисте і сімейне життя (права на приватність), права на таємницю особистого життя та інших особистих немайнових прав». Виходить, закон партнерам потрібен, але якщо партнери цього не захочуть, чи відчують загрозу їх свободі, що випливає з тексту закону, то він не буде мати для них юридичної сили. То навіщо тоді взагалі їм потрібен закон? Закон має таку особливу властивість, як загальнообов’язковість. Якщо він не загальнообов’язковий, то це вже не закон. Людина не може визначати допустимість дії закону та оцінювати його відповідність власним інтересам для визначення його юридичної сили. Це юридична нісенітниця, яка не відповідає духу права в цілому. Також варто зазначити, що Конституція України нівелюється положенням міжнародного договору (ч. 5 ст. 2 проекту).

Дивіться відео Руслани Мохнюк з деталями: