Cкандал з порновечірками та суспільна сексуальна дилема

Чи дійсно зґвалтування – це єдина зрозуміла для нас межа толерування агресивної сексуальної культури?

Скандал про вечірки із актами сексуальної наруги над дівчатами, підіймає купу питань до усіх нас і вже забрав чимало цінної уваги посеред дуже напруженого часу війни (корупційні розслідування, росіяни їдуть на олімпіаду, затримка поставки необхідного озброєння).

 

Хочеться лиш сподіватись – ми таки виявимося достатньо дорослими, щоб предметно відповісти на усі ці питання. Не лише у вигляді лавини обурливих дописів та історій у соціальних мережах, але й у переформатуванні свого бачення та сприйняття цієї багатошарової проблеми. І, зрештою, знайдемо та впровадимо дієві запобіжні заходи, аби:

1) сексуальність не розглядали у відриві від морально-етичних суспільних норм

2) якомога більше дівчаток та жінок у нашому суспільстві почувались цінними, гідними та захищеними. І якомога більше чоловіків мали честь, самоповагу – не допускати будь-якої наруги ні зі свого боку, ні у своїй присутності

3) в усіх моральних покидьків було чітке розуміння невідворотності покарання

Але для цього час відповісти на ряд незручних запитань:

  • Якщо б ці дівчата, яких запросили на вечірку, дали письмову згоду на усі ці жахливі дії з боку організаторів невже нашому суспільству цього б було достатньо?
  • Де навчальні програми, які не тільки вчать надягати презерватив на банан, мастурбувати і досягати взаємної згоди, а й закликають до чоловічої та жіночої честі й гідності?
  • Де у цій ситуації були батьки, друзі, сусіди, поліція? Невже ніхто не бачив/не чув/ не розумів, що відбувається за стінами? Невже звикли?
  • Де ожорсточення продажу наркотиків та трешового відеоконтенту із сексуальними знущаннями?
    Хто досі може наживається з цієї моральної деградації в країні, окровавленою війною?
  • Де зрештою призумція невинуватості до встановлення обставин злочину? Це такими кроками ми наближаємося до цивілізованого суспільства і влаштовуємо тиранію словом?

Без зайвих обговорень – кожен ґвалтівник має бути покараним, кожна жертва має отримати відповідну психо-емоційну допомогу, захист та підтримку! Але як наші журналісти, навіть на своїх особистих сторінках в соціальних мережах, можуть завчасно подавати конкретні імена та обличчя людей до появи офіційної інформації від слідчих органів? Такий розголос не лише спричинив публічне цькування та соціальне насилля над одним з групи злочинців, але й посприяв його шаленій популярності. Можливо саме цього прагнула його хвороблива підсвідомість, коли він ділився жахливим контентом знущань на вечірці зі своїми «фоловерами»?

У чому ж назріла велика суспільна дилема щодо сексуальності? Коротко ситуація виглядає наче в суспільстві хтось навмисно розкидає сірники на соломі, а потім сильно чомусь дивується, коли починає палати.

– Ми толеруємо до фільмів, серіалів, музики, кліпів, контенту в соц.мережах, які пропагують сексуальні ігри та збочення, а потім шокуємося, коли дізнаємось про те, як група безбашних хлопаків починає то все втілювати у життя.

– Ми толеруємо ранній початок статевого життя, аби тільки за взаємною згодою і з контрацепцією, але потім дивуємося з нічних вечірок на хаті малосвідомих малоліток з алкоголем та наркотиками і сексом на відео.

– Ми толеруємо жіночу сексуальну розкутість, як дівчата подають себе в соц.мережах як доступний сексуальний об’єкт, але потім беремось за голову, коли чоловіки реагують на ці сигнали і формують таке ставлення до усіх жінок.

– Ми толеруємо до типів робіт, у яких жінки фізично продають свою інтимність, зображення/ відео оголеного тіла, і навіть хочемо легалізувати права жінки так морально себе вбивати (ніби мова про її захист, але захист на якому етапі? – коли злочин вже станеться!).

– Ми толеруємо до практикування вільного сексу як права кожного розпоряджатись своєю сексуальністю, до контенту, який збурює сексуальні потяги через деталізацію кожного аспекту інтимності, але вкрай дивуємося, стаючи свідками появи все більших збочень та домагань, підліткової вагітності, фактичного зростання рівня абортів, сексуальних дисфункцій.

Щось тут не так. Як на мене, то просто тотальна відсутність логіки та причино-наслідковий зв’язків.

Зґвалтування є плачевним наслідком усіх попередніх трендів, до яких нас вчать толерувати. І це треба зрештою визнати, адже за кожним окремим випадком стоїть чиясь донька або чийсь син, щасливе майбутнє яких у великій небезпеці від сексуально агресивної культури.

Ресурси та інструменти:

  • Блокування трешового контенту в соц. мережах, YouTube
  • Написання офіційних звернень в поліцію щодо підозр у скоєнні фізичної наруги (вчителі, соц. працівники, рідні)
  • Відкриття шелтерів для жертв сексуального та інших видів насильства. Також кабінетів психологічної підтримки
  • Християнські підліткові та молодіжні клуби
  • Статеве виховання в родині. Відкритий діалог як тільки дитина починає цікавитися своєю статевістю та темою сексу (відповідно до віку)
  • Поширення відповідних книг та семінарів (наприклад, Джим Андерсон “Погляд під маску. Як сучасна культура посягає на нашу сексуальність”)
  • Навчальні програми про гідне та поважне ставлення до себе та інших в сексуальній сфері (наприклад, “Основи сім’ї”, “Територія відповідальності” та ін.)

 

Харитончук Катерина, Кабінет експертів