Система гарантування вкладів: між міфами та реаліями

В управлінні Фонду гарантування вкладів фізичних осіб — 88 банків. Це майже половина банківської системи країни. Та важлива не так їх кількість, як якість.

Під крило фонду банки зазвичай потрапляють у вкрай плачевному стані: з мільярдними зобов’язаннями перед вкладниками та сумнівними активами.

В одному з банків на момент введення тимчасової адміністрації не залишилося ручок на дверцятах. Попри це, його вкладникам було виплачено понад 630 млн грн гарантованого відшкодування.

Чи повернуться ці кошти після реалізації активів банку? Відповідь очевидна. Однак система гарантування виконала свою функцію і продовжує балансувати між страшними міфами про свою нежиттєздатність та не менш страшними реаліями.

Міф перший: система гарантування вкладів — банкрут.

Тільки за останні три роки в рамках виплати гарантованої суми відшкодування вкладники неплатоспроможних банків отримали майже 85 млрд грн. Сума — колосальна. Як і строки, протягом яких були здійснені виплати.

Очевидно, подібних трансформацій банківського сектору ніхто передбачити не міг. Однак неготовність не могла стати виправданням: фонд виконує свої зобов’язання перед вкладниками. Інше питання — якою ціною.

На подібні виклики — масштабні одночасні виплати вкладникам — світова практика відповідає або безповоротною фінансовою допомогою страховику депозитів, або, принаймні, мінімальними відсотками за кредитами. В Україні було застосовано унікальну схему: кредитні кошти фонд отримав під 12% річних.

Врешті, крім самих 59,6 млрд грн кредиту, до кінця 2028 року, коли настане час остаточного розрахунку, ми заплатимо додатково 85,8 млрд грн відсотків. Це більше, ніж тіло кредиту і виплачена вкладникам за останні три роки сума.

Реалія. Перефразовуючи Марка Твена, можна сказати: чутки, що система гарантування — банкрут, дещо перебільшені. Фонд з боргами розрахується. Інша річ, що на це може піти левова частина коштів, отриманих від реалізації активів неплатоспроможних банків.

Це не влаштовує інших кредиторів банків, не влаштовує нас і не влаштовує світову спільноту. Тому зараз спільно з Мінфіном, Нацбанком, МВФ та Світовим банком відпрацьовуються конкретні варіанти зміни правил гри.

Міф другий: фонд занижує вартість активів неплатоспроможних банків і розпродає їх за безцінь.

Скільки можуть коштувати права вимоги за кредитом, у забезпечення за яким передано “майбутній урожай 2012 року”? А нерухомість, розташована на “лінії розмежування”? А майнові права на контракти 2012 року виконання?

Чи вплине на “ціноутворення” те, що у звітах такі “активи” оцінені мільйонами і сотнями мільйонів гривень? Такого “добра” на балансі неплатоспроможних банків чимало. От і виходить, що при зазначеній на папері вартості активів понад 400 млрд грн їх незалежна оцінка не перевищує 100 млрд грн.

Утім, і балансова, і оціночна вартості — категорії відносні, адже реальну ціну визначають ринок і покупець, які готові заплатити реальні кошти.

Що за таких обставин може зробити фонд? Спробувати створити конкуренцію: максимально розкрити інформацію про активи, допустити до ознайомлення з лотами усіх потенційних інвесторів, провести відкритий справедливий аукціон.

За кожним з цих пунктів фонд суттєво просунувся. Ми пройшли еволюційний шлях від конвертних конкурсів і торгів з молотком та ліцитатором до продажу всіх активів через систему “ProZorro.Продажі”, де інформація про кожен лот зберігається у єдиній, захищеній центральній базі даних.

Ми шукаємо нові рішення, переймаємо передову світову практику.

Разом з НБУ, найбільшим заставодержателем активів неплатоспроможних банків, починаємо проект, у рамках якого активи кількох банків продаватимуться через майданчики — світові лідери, що мають досвід роботи на ринку проблемних активів. Це дозволить відкрити український ринок міжнародним інвесторам.

Реалія. Ми розкриваємо максимально можливий обсяг інформації про активи. Для прав вимоги за кредитами — це обсяг заборгованості, сфера діяльності позичальника, детальний опис забезпечення. Не називаємо лише позичальника, бо це вважається банківською таємницею.

Хоча країна повинна знати своїх “героїв”. Так, майже половина кредитного портфеля неплатоспроможних банків — кредити 600 бізнес-груп. Разом вони заборгували банкам майже 180 млрд грн і, вочевидь, не думають їх повертати.

Натомість через “найгуманніші” суди виводять ліквідне забезпечення з-під договорів та оскаржують наші спроби виставити на продаж права вимоги за їхніми кредитами. Більшість цих груп розвивають свій бізнес і навіть беруть нові кредити.

Проста арифметика: борги великих позичальників удвічі перевищують загальну суму гарантованого відшкодування, виплаченого фондом вкладникам.

Міф третій: пасивність фонду щодо колишніх акціонерів та інсайдерів.

Майже 300 млрд грн — на таку суму збитків фонд подав до правоохоронних органів 3 800 заяв про кримінальні злочини у неплатоспроможних банках. На “рахунку” власників і колишніх керівників банків — порушень на 184 млрд грн.

Свого часу ми намагалися “йти” не тільки через правоохоронні органи, а й через прямі цивільні позови. На жаль, у судах фонд майже безсилий.

При всій очевидності більшості схем з виведення та розкрадання активів довести їх документально складно. Перед введенням у банк тимчасової адміністрації фонду зазвичай усі проводки та бухгалтерія підчищаються, кінці заплутуються. Ми намагаємося розкручувати ці клубки, але це справа не одного дня.

Реалія. Очевидно, за колишніми керівниками банків стоять потужні юристи. Аби дати їм належну відсіч, фонд обрав юридичних консультантів, які будуть залучатися у тому числі до розшуку та повернення активів за кордоном.

Крім того, фонд веде переговори з правоохоронними органами та прокуратурою щодо активізації нашої співпраці. В Україні слід застосувати модель Південної Кореї. Там функціонує підрозділ слідчих та прокурорів, які займаються злочинами у банківській сфері. Вони знають, як і де потрібно шукати докази.

* * *

Чи могла б система гарантування функціонувати краще? Так. Ми усвідомлюємо, що до бездоганності нам ще далеко. Утім, критичне ставлення до своєї роботи не заважає нам бачити і те, що в надскладних умовах трансформації банківського сектору, які країна переживає останні три роки, нам вдалося багато.

Майже 1,5 млн українців отримали у межах гарантованої суми відшкодування свої кошти. З початку 2017 року гарантії фонду поширюються і на фізосіб-підприємців.

Вкладники чотирьох банків отримують свої кошти через автоматизовану систему виплат, що дозволяє отримувати гроші у найближчому відділенні одного з банків-агентів. Ми працюємо над створенням цифрової кімнати даних та єдиної бази активів усіх неплатоспроможних банків (глобального сховища).

Фонд упорається з усіма викликами, питання лише у часі. Якщо по один бік барикад з нами проти власників та інсайдерів стоятимуть потужний банківський нагляд, надійна судова система, ефективні правоохоронці, відповідальні політики та експерти, то шанси кредиторів повернути свої кошти суттєво зростуть.

Матеріал взятий з www.epravda.com.ua