Легалізація лобізму в Україні: що пропонують законодавці?

Ідея законодавчого врегулювання лобістських процесів в Україні в кулуарах Верховної Ради обговорюється вже кілька років. Після підписання Угоди про асоціацію з ЄС у 2016 році Україна взяла на себе зобов’язання сприяти процесу розбудови лобістської діяльності. І через чотири роки –  в березні 2020 року було зареєстровано чотири альтернативні законопроекти: 3059 (Тимошено Ю., Власенко С.), 3059-1 (Дубінський О., Василевська-Смаглюк О.), 3059-2 (Тарасенко Т., Качура О. та інші), 3059-3 (Монастирський Д., Фролов П.). Після опрацювання їх комітетами Верховної Ради та надання відповідних висновків, їх розгляд планується у березні поточного року.

Всі названі проекти мають на меті запровадження нормативного врегулювання лобізму.  Автори пропонують введення нового понятійно-категоріального апарату, а також введення інструментарію для регулювання цього інституту. Проте проекти містять суттєві недоліки та серйозні загрози для інститутів громадянського суспільства. Серед них можна визначити наступні.

1. Відсутність чіткого понятійного апарату. Проекти 3059, 3059-1, 3059-3 не розмежовують лобістську діяльність та діяльність громадян і організацій громадянського суспільства, спрямовану на реалізацію своїх прав та інтересів через участь у формуванні публічної політики. Наприклад, у проекті 3059 не розрізняються поняття «адвокація» та «громадський активізм», а «лобізм» та «лобінг» вживаються нарівні (навіть у визначеннях, зокрема «послуги з лобізму, послуги з лобіювання – діяльність суб’єкта лобізму щодо представництва та захисту інтересів замовника або вигодонабувачів послуг з лобізму…»). Такий конструкт створює плутанину вже у самому тексті документу, не говорячи вже про потенційні незручності у процесі правозастосування закону.

2.Створення посиленого державного тиску на інститути громадянського суспільства (ІГС). Наприклад, відповідно до проектів 3059 та № 3059-1, передбачається запровадження додаткової звітності для громадських організацій та об’єднань, якщо контролюючий орган визнає їх лобістами. Вони мають надати розгорнутий звіт щодо діяльності, включаючи всі контакти із зазначенням часу, дати та місця, переліку учасників, інформації щодо лобістського проекту.

3. Запровадження додаткових регуляцій. Законопроектом 3059-2 визначено, що його норми не поширюються на громадські організації, які мають право на участь у формуванні політики держави. Таким чином, громадські організації мають внести зміни в свої статутні документи для того, щоб реалізувати своє право на участь у формуванні публічної політики, що вже гарантоване чинним законодавством.

4. Штрафні санкції. Усі законопроекти передбачають штрафні санкції за рішенням регулятора. Тобто, якщо уповноважений орган вирішить, що громадська організація підпадає під дію закону, але не виконує його норми – на громадську організацію накладаються штрафи.

5. Необгрунтовані обмеження на зайняття лобістською діяльністю. Наприклад, проект 3059-1 фактично забороняє займатися лобістською діяльністю неприбутковим організаціям, засновникам або їх учасникам (п. 8 ч.2 ст. 6): «Засновниками, учасниками чи акціонерами, а також кінцевими бенефіціарними власниками юридичної особи професійного суб’єкта лобізму не можуть бути … неприбуткова організація та/або засновники або члени (учасники) такої неприбуткової організації, а також юридичні особи, створені неприбутковою організацією в порядку, передбаченому законом».

На підставі вищенаведеного можна зробити висновок, що проекти є недосконалими у поточній редакції та мають бути відхилені. Більш того, згідно із висновками Комітету Верховної Ради з питань правової політики, ці проекти визнані такими, що суперечать положенням Конституції в контексті обмеження прав громадян і організацій громадянського суспільства на реалізацію своїх інтересів у формуванні публічної політики.

Законодавче регулювання лобізму дійсно може бути одним із інструментів зменшення рівня корупції під час розробки та ухвалення нормативно-правових актів. Проте прозорий і незалежний лобізм в нашій державі можливий, шляхом якісного виконання нормативно-правового пакету всіма сторонами, а також в умовах сприйняття цього інституту як засобу взаємодії громадянського суспільства із владою. Бо ідеальною моделлю лобізму є саме співпраця громади із керівними органами держави. Це мистецтво переконання, а не корупційна складова, як вважається нині. При цьому зараз в Україні нерегульовано діє як тіньовий внутрішній лобізм, так і професійний міжнародний лобізм, який має серйозні впливи на суспільно-політичні процеси.

З нашої точки зору, ідея правового регулювання лобістської діяльності потребує ретельного вивчення міжнародного досвіду, ґрунтовного аналізу громадської думки, ефективної системи правосуддя та правоохоронних органів. І все це, звісно, передбачає системне та якісне переформовування самої структури державного управління.

Рух «Всі разом!» продовжує відстежувати процес реалізації ідеї створення інституції лобізму в Україні.