70 днів, збій системи і шанс відродитися

Без зайвого пафосу і водночас з необхідним національним смиренням вважаю за доцільне констатувати наступне за підсумками 70 днів нашої війни…

Український випадок – це глобальний збій системи, який дає шанс світу змінитися і переродитися.

Російська пропаганда збентежена від того, що відбувається. І щоб пояснити відсутність кремлівської перемоги і маргіналізацію Росії і росіян у всьому світі, просуває наратив, що це ніяк не Україна така незламна, а це просто Захід використовує Україну, щоб нанести поразку Москві.

Все так, але геть навпаки…

Захід готував Україну до капітуляції (саме тому у січні і лютому Київ поспіхом залишали всі посольства).

Захід готував українську владу до евакуації (спецслужби та спецрейси вже були напоготові).

Захід готував українських патріотів до партизанської боротьби (саме для цього сюди спрямовували протитанкові джевеліни замість бронетехніки).

Сценарій героїчної, довготривалої і, головне, успішної оборони і тим більше нашого контрнаступу ніким не розглядався зовсім. Це – документальний фактаж.

Підпишіться на телеграм-канал Руслана Кухарчука

YouTube Руслана Кухарчука

Нам було передбачено три дні, «нереальний максимум – три тижні», щоб протриматися. Саме це була наша доля, накреслена нам досвідченою західною розвідкою і компетентними західними урядами. І не тому, що вони цього хотіли. А тому, що вони досвідчені і реально оцінювали увесь комплекс всіх факторів.

Але стався збій системи…

Сталася героїчна, тривала і успішна оборона. Ціною тисяч добровільно загиблих воїнів і невинно убієнних цивільних дітей, жінок і чоловіків.

Сталося звільнення Київської, Чернігівської і Сумської областей. Тоді ми побачили, як російські окупаційні війська зруйнували наші села і міста, й організували етнічний геноцид з масовими захороненнями.

А потім ми вирушили на дорогоцінний Схід і у прекрасний Південь України, щоб рішучим і підготовленим контрнаступом звільняти всі українські землі…

Ось тут і трапився збій системи.

І злам історії.

І тоді сюди в Україну поспішили перші особи Євросоюзу – Урсула фон дер Ляєн та Жозеп Боррель (8 квітня).

Наступним терміново і неочікувано відвідав Київ британський прем’єр-міністр Борис Джонсон, здійснивши демонстративну пішу прогулянку по всьому центральному периметру столиці (10 квітня).

А потім сюди прибули залізницею президенти Польщі, Латвії, Литви та Естонії (13 квітня).

Далі до нас поспіхом спрямували голова держдепу США Блінкен та міністр оборони США Ллойд (25 квітня).

Обставини склалися так, що не приїхати до Києва світовим лідерам раптом стало чимось геть непристойним.

А потім західні посольства одне за одним почали повертати свої офіси до Києва. Тому що не повернути своє посольство у Київ стало ознакою дурного тону.

Україна раптом стала світовим символом сміливості, гідності і традиції – ті категорії, про які дещо призабув сучасний світ. В Україні побачили концентрацію світла і добра, у променях яких стало хотітися зігрітися усім.

Країни світу раптом збагнули, що через десятиліття усі наступні покоління обов’язково запитають, з ким був їхній народ і з ким були їхні правителі у 2022 році. І обов’язково доведеться відповідати…

Тому що те, що відбувається в Україні зараз, – це не регіональний конфлікт, як не те, на що багато хто сподівався на початку. Тому що те, що відбувається тут, – це глобальне зіткнення добра і зла, світла і темряви. І це не лишає країнам і лідерам світу можливостей зайняти нейтральну незалучену позицію.

Саме тому ми НЕ ПРОСИМО світ допомогти нам.

Натомість ми великодушно ЗАПРОШУЄМО світ стати на сторону світла і добра.

І, так, наше запрошення категоричне, жорстке і дискомфортне, тому що воно не залишає вибору.

Таким чином сучасна цивілізація, укорінена у моральному релятивізмі, вимушено наближається до моменту визнання наявності абсолютних і вічних цінностей.

Це і є той явлений світові шанс змінитися і відродитися.

Руслан Кухарчук, 4 травня 2022 рік.