Факти про «антидискримінаційну експертизу» підручників

Окриленість та натхнення, що супроводжують зміни в українській школі, мають за мету чутливо впливати на формування клімату довіри. Але тільки запит «знизу», запит громадянського суспільства на зміни в освітній сфері може надати гарантію на результативну імплементацію нового освітнього законодавства.

З метою зондування сенсів реформи української школи варто проаналізувати, наприклад,  інструктивно-методичні матеріали Міністерства освіти і науки України по антидискримінаційній експертизі шкільних підручників: https://drive.google.com/file/d/1GoGnGp9RKiL67_WEiKugoze3HsPItCAt/view

Цей документ – приклад того, як створюються «темники» на етапі імплементації законодавчих змін в освіті. Так, з ухваленням державою Україна «Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року» прослідковується прагнення заповнити українське законодавство штучними термінами, а саме: «сексуальна орієнтація», «гендерна ідентичність» (СОГІ), а тепер вже і «гендерна експертиза».

Мета відома: нав’язати національним урядам європейських країн (тепер вже і уряду України) закріпити на законодавчому рівні норму поведінки, суперечливу та неоднозначну для сприйняття, в тому числі, і українським суспільством.

Про джерела фінансування авторського колективу посібника

Почнемо аналіз з того, що посібник «Експертиза шкільних підручників» рекомендовано вченою радою Інституту НАПН України та схвалено вченою радою ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти». Робота авторського колективу профінансована Фондом Гайнріха Бьолля (Heinrich-Böll-Stiftung), діяльність якого підтримується за рахунок Федерального уряду Німеччини.

Але ознайомлення із завданнями цього фонду не викликає сумніву у чітко спланованій стратегії щодо імплементації у правове поле України принципів ідеології, що суперечить цінностям українського суспільства.

Так, одною з трьох програм, що реалізує представництво Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні є «Гендерна демократія та права жінок (гендерна рівність, підтримка феміністичного руху, боротьба з ксенофобією та злочинами на ґрунті ненависті, запобігання дискримінації меншин та боротьба за права ЛГБТ – лезбійок, гомосексуалістів, бісексуалів, трансгендрів).

Про законодавчі підстави, що згадуються у посібнику

У 2015 році в Міністерстві освіти і науки (за каденції Міністра освіти і науки України Сергія Квіта) була створена робоча група з питань політики гендерної рівності та протидії дискримінації у сфері освіти. Пріоритетним завданням цієї групи було визначено забезпечення інтеграції гендерного компонента в освіту на всіх її рівнях, зокрема через розроблення стратегії впровадження гендерної рівності та недискримінації у сфері освіти, повагу до різноманітності, подолання стереотипів, в тому числі, гендерних.

Включення компонента щодо гендерних знань та подолання гендерних стереотипів у системі освіти України було затверджено Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про затвердження плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року» (від 23 листопада 2015 р. № 1393-р).

До аналізу посібника «Експертиза шкільних підручників» безпосереднє відношення має також Державна програма забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків на період до 2021 року, якою передбачено виконання на постійній основі робіт із впровадження гендерних підходів у систему освіти Україні. Тобто, фінансування антиукраїнської «гендерної стратегії» відбуватиметься коштами українських платників податків. Відповідальності влади не передбачено.

Динамічним виявився початок 2018 року:

• було затверджено Положення про конкурсний відбір проектів підручників для 5-9, 10-11 класів;
• видано Наказ МОН № 14 (від 5 січня 2018 року), який вже 30 січня 2018 року був зареєстрований у Мінюсті № 119/31571;
• видано Наказ МОН № 176 (від 22 лютого 2018 року) «Про проведення конкурсного відбору проектів підручників для 5 та 10 класів.

Всі три документи підписані Міністром освіти і науки України Лілією Гриневич.

Про спробу  закріплення моделі поведінки, що відповідає «гендерній стратегії», як соціальній нормі

Рік тому Міністр освіти і науки України Лілія Гриневич наголошувала: «Говорячи про гендерну політку, я маю на увазі політику рівності прав і поціновування гідності кожної людини, кожної особистості, незалежно від її статі».

Але, насправді, «гендер» – це не синонім слова «стать». Гендер – це індивідуально обрана роль, яка може співпадати зі статевими ознаками, а може і не співпадати. Якщо статей є лише дві (чоловіча та жіноча), то гендерів значно більше, і їх кількість постійно збільшується. Такі ознаки, як «сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність» не є категорією природного права, як колір шкіри або національність. Це норма поведінки, яку намагаються закріпити на законодавчому рівні та імплементувати у навчальні програми і шкільні підручники.

На підтвердження, у глосарії посібника знаходимо визначення відповідних термінів:

«Гендер – комплекс соціокультурних характеристик людини, самостійна, не зумовлена біологічною статтю, конструйована культурою та суспільством характеристика людини, щось, чого люди не мають як даність, а транслюють з різними людьми в різноманітних інституціональних ситуаціях.

Гендерний вимір – ознака політичної культури, що полягає у врахуванні інтересів усіх соціально – статевих груп суспільства. В освіті – оцінка наслідків педагогічного впливу щодо усвідомлення суб’єктами освітнього процесу власної ідентичності, вибору ідеалів та життєвих цілей, самореалізації без будь – яких обмежень за ознакою статі.

Гендерний підхід – механізми самореалізації кожної особистості та орієнтації на її «особливе призначення» у подоланні гендерних стереотипів. Гендерний підхід – передумова гендерного виховання (гендерної культури), складова особистісно – орієнтованого навчально – виховного процесу на всіх рівнях освіти.

Гендерні ролі – різновид соціальної ролі на основі зразків поведінки жінок і чоловіків».

Цілком імовірно, йдеться про модель поведінки, що не підлягає аналізу або роз’ясненню, але вимагає правового унормування: пропонується унормувати щось, чого люди не мають як даність, усвідомити власну ідентичність, визначитись зі своїм «особливим призначенням» щодо гендерних стереотипів  та продемонструвати зразки поведінки.

Прогноз щодо виконання такого завдання учнями школи викликає сумнів та спонукає до пошуку сенсів запровадження таких «інновацій». Відомо, що людина включається у систему суспільних відносин через сприйняття стандартних моделей поведінки (категорії «норма»).

Існує декілька різновидів існуючих норм:

• звичаї і традиції, що закріплюють зразки поведінки;
• норми, що чітко описують межі поведінки і покарання за їх порушення

(правові норми);

• правила, що забезпечуються авторитетом колективної свідомості

(моральні норми);

• норми, що закріплюють уявлення про прекрасне та потворне, як у поведінці людей, так і у творчості, виробництві, побуті (естетичні норми);
• норми, що регулюють відносини між особистістю і владою, знаходять висвітлення у законах, міжнародних угодах, політичних принципах та моральних нормах (політичні норми);
• релігійні норми, що збігаються з нормами моралі, права та закріплюються у традиціях і звичаях.

Саме тому, нав’язування суспільству моделей поведінки у якості норми (попри те, що вони не вироблені цим суспільством) є неприйнятним. А дії посадових осіб, що долучені до імплементації у правове поле норм поведінки, які протирічать сталим соціальним нормам, доцільно кваліфікувати як політичний колабораціонізм.

Про процедури та приклади, запропоновані розробниками посібника

Враховуючи, що в Україні не існує інституту національних та незалежних експертів, не визначено критерії щодо антидискримінаційної експертизи та не напрацьовано процедур і механізмів щодо формування довіри громадянського суспільства до такої інституції, маємо постійно здійснювати громадський моніторинг.

В інструктивно-методичних матеріалах МОН описані процедури, які мають на меті зобов’язати експертів нести персональну відповідальність за виконання державної програми із впровадження гендерних підходів у систему освіти.

У вимогах до експерта визначено обов’язковість проходження сертифікаційної програми саме з дискримінаційної експертизи освітнього контенту та отримання номерного сертифікату. Тобто, замовники «гендерної стратегії» формують ними ж обраний резерв експертів з антидискримінаційної експертизи та фінансують їх на постійній основі за кошти українських платників податків. Конкурсна комісія, склад якої достеменно не відомий, має повноваження оцінювати експертний висновок та призначати винагороду – оплату праці експерта. З умовами щодо членства у конкурсної комісії ознайомлювати суспільство ніхто не поспішає, антикорупційних заходів щодо роботи конкурсної комісії також не передбачено, як і відповідальності її членів за наслідки впровадження «гендерної стратегії».

При цьому, «антидискримінаційна експертиза визнана надважливим завданням, бо з предметним змістом надається соціальний фон, гендерні портрети, ролі та статуси,» – визначено у матеріалах посібника.

Дискусійним є той факт, що експерт, що надає предметну експертизу, може опрацювати не більше двох підручників. А експерту з антидискримінаційної експертизи можна надавати експертні висновки на десять підручників. Така норма дозволяє сформувати резерв експертів з «гендерної експертизи» меншої кількості, ніж експертів з предметної експертизи, але сплачувати їм більше, значно підвищуючи їх статус та мотивацію.

Метою такої «гендерної експертизи» у посібнику визначено: «виявлення у матеріалах підручника вияви дискримінації за захищеними ознаками (крім раси, коліру шкіри, політичних та релігійних переконань, виписані ще «інші переконання», які ідентифікувати, як «захищені», неможливо…) у формі стереотипів, ксенофобії, ейджизму, андроцентризму та етноцентризму, сексизму) та надати рекомендації щодо їх усунення».

Однак, термін «сексизм» означає  «упереджене ставлення до людей або дискримінацію людей за ознакою статі чи гендеру».

У посібнику також знаходимо інструкції щодо використання гендерночутливої мови: «українська мова є надзвичайно багатою і гнучкою і надає широке коло можливостей, які можна згрупувати за стратегіями фемінізації і нейтралізації» (стор. 30 інструктивно – методичних матеріалів МОН). Цей факт підтверджує, що «гендерна стратегія» має не тільки ознаки концепції психо-сексуальних змін щодо норм суспільної поведінки , але і  національно-культурних перетворень, що є неприпустимим.  Факт щодо «гендерної модернізації» української мови дає підстави вважати посібник «Експертиза шкільних підручників» таким, що створює загрозу безпеці України.

Таким чином, через введення термінології ЛГБТ/СОГІ у нормативно – правові акти формується імітація змін та створюються «темники» контексту документів.

Аналізуючи приклади, наведені у посібнику «Експертиза шкільних підручників», легко прослідувати, які поради надаються експертам, щоб «вичистити» із шкільних підручників духовні цінності, будь – який натяк на релігійність дитини, що  в Україні є надбанням та результатом збереження цілісного світогляду та плекання пріоритетів інституту сім’ї у родинному вихованні особистості.

Натомість, у прикладі щодо співставлення фотографій, де хлопчик зображений у різному віці, є коментар про неприпустимість завдань шкільного підручнику, які створюють уяву про, начебто, нав’язану особистості чоловічу стать.

А у прикладі з експертного висновку до «Основ здоров’я» (8 кл.) фразу «побудувати стосунки з протилежною статтю» пропонується змінити. Далі надаються пояснення (прямою мовою): «протиставлення статей акцентує увагу на гендерній ідентичності, ставлячи під сумнів можливість таких несхожих жінок і чоловіків порозумітися так, ніби їх відмінності є природними і незмінними. Треба уникати такого протиставлення та користуватися словами «інша стать», в даному випадку фразу слід змінити таким чином: «побудувати стосунки з людиною, яка вам подобається».

Останній приклад свідчить про те, що термін «гендер» у контексті «гендерної стратегії», авторами інструктивно – методичних матеріалів розуміється відповідно до роз’яснень, наведених вище.

Таким чином, аналіз особливостей контексту інструктивно-методичних матеріалів МОН по антидискримінаційній експертизі шкільних підручників надає можливість ознайомитись з прийомами інтеграції гендерного компонента в освіту на всіх її рівнях через запровадження норм, правил, процедур антидискримінаційної експертизи підручників.

«Гендерна стратегія», як повзуча чума, знищує цінності українського суспільства, веде до руйнування інституту сім’ї в Україні, поглиблює демографічну кризу та надає можливості для поширення ЛГБТ-ідеології,  що складає загрозу національній безпеці України.

Як той темний янгол української освіти, «План дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року», вже третій рік стереже ідею спотворення цінностей українського суспільства, його роз’єднання через експансію філософії, норм, моделей поведінки у вихованні дітей та молоді, що засновані на принципах ідеології ЛГБТ/СОГІ.

Саме тому слід скасувати антидискримінаційну експертизу як таку, що порушує принципи  інституалізації соціальних норм та не відповідає запиту громадянського суспільства на такі зміни.