Зрив «Рамштайну»: Захід хоче капітуляції України?

Прихильники концепції «території в обмін на НАТО», прагнучи «зупинити війну», апелюють до загиблих воїнів. Їхня логіка дуже проста: «зупиниться війна» – не будуть гинути наші хлопці… Хоча насправді це згенерований у Кремлі наратив.

Відсутність історичної пам’яті – це одна з базових характеристик Українців. Пропаганда нам не каже про те, що саме воїни найбільше дорожать кожним селом, кожним окопом, кожним териконом і кожною посадкою.

Але ми згадаємо, що чотири роки тому, в ніч на 11 жовтня 2020 року, ветеран АТО/ООС Микола Микитенко на знак спротиву відведенню військ та повзучої окупації здійснив самоспалення. На Майдані Незалежності він облив себе запальною сумішшю і підпалив. До лікарні його доправили з 97% опіків тіла. На Покрову, 14 жовтня у День захисників України він помер у реанімації від отриманих опіків. Такою була ультимативна позиція військових щодо концепції «просто пєрєстать стрєлять». Її тоді відповідно Мінських домовленостей намагався реалізувати президент Зеленський.

Наразі, наприкінці третього року повномасштабної війни, ворог повністю поглинув містечка Вугледар та Нью-Йорк на Донеччині. У напівоточенні перебувають міста Курахівка, Гірник, Селідове і Сіверськ. В Торецьку вже тривають міські бої. Свої пазурі ворог невпинно тягне до Мирнограда, Покровська, Часів Яру, Куп’янська. Практично вщент зруйновано прикордонний Вовчанськ. А буквально декілька днів тому в тил нашому угрупованню на Курщині з лівого флангу з-за Сейму увірвалися вороги.

Особливо драматичною була втрата Вугледара, бої за який з різною інтенсивністю тривали з березня 2022 року. Активна фаза розпочалась 10 вересня і розтягнулася на 22 доби. 2 жовтня бійцям 72-ої бригади із значними втратами вдалося вийти з того пекла. Командир батальйону безпілотних систем 72-ї ОМБр Андрій Назаренко розповів, що українські бійці знищили дев’ять бригад окупантів, а нині у Вугледарі стоять щонайменше п’ять бригад армії ординців. Комбат 186 окремого батальйону 123 окремої бригади ТрО 33-річний Ігор Гриб застрелився 2 жовтня після того, як його батальйон покинув позиції під Вугледаром, внаслідок чого місто було втрачено остаточно.

«Місто площею 5,8 км² захоплювали чотири бригади, одна з них танкова, полк і бригада спецпризначення. Ще раз: бойову задачу батальйону виконували 16 батальйонів і три загони спецпризначення». Протягом вересня вбитими, зниклими безвісти, полоненими й дезертирами Сили оборони України втратили 9370 військовослужбовців, а ворог — 27700. В руїнах 15-тисячного міста, над яким піднявся ворожий триколор, залишилася лише одна сотня приреченців-ждунів. Після захоплення Авдіївки 17 лютого на 500-х кілометрах фронту фактично невпинно триває потужний тиск і повільний наступ ворога.

А на дипломатичному та інформаційному фронтах по всьому світу останній місяць триває примус України до фактичної капітуляції у вигляді розділу на дві частини «за корейським (або японським, або німецьким) сценарієм».

В західних медіа регулярно виринають найрізноманітніші «аналітичні матеріали», мета яких деморалізувати Українців та демотивувати тих, хто все ще прагне нам допомагати. Особливо витончено б’ють по Зеленському, вбачаючи головну причину непоступливості України в його особистості. Значна частина Українців уже давно переконана, що ця війна триває, бо «Зеленський боїться втратити владу». Особливої гіркоти цьому додає те, що таку саму маячню п’ять років тому в рамках передвиборчої кампанії поширювала команда Зеленського, спрямовуючи її проти тодішнього президента Порошенка.

А нещодавно партія Порошенка “Європейська солідарність” провела свій з’їзд. Бо жодні зруйновані та окуповані міста не стануть на заваді виборчій лихоманці. Тим більше, що адепти попереднього президента так і не вийшли з передвиборчого угару 2019 року.

Втім, найбільші удари Україні завдають міжнародні партнери. Так, за три дні до запланованої на 12 жовтня 25-ї зустрічі у форматі Рамштайн Джо Байден відмовився брати в ній участь. Керівництво України сподівалося, що зустріч носитиме проривний характер. Оскільки на ній вперше головуватиме президент США і наша країна нарешті отримає потрібні дозволи на удари вглиб РФ і знайде розуміння, що війну треба вигравати, а не зупиняти.

Але, останні надії, що поточна адміністрація Білого дому хоча б «під занавіс» зробить рішучий крок заради перемоги України, провалилися. І замість зустрічі голів держав в одному місці Зеленський здійснює хаотичний об’їзд європейських столиць, намагаючись представити їм «План перемоги», яким уже розчарував Білий дім.

Таким чином, наприкінці третього року війни, Україна (як здається) стрімко летить у прірву чергової «заморозки конфлікту». Виснажене війною і психотизоване пропагандою суспільство вкотре прагне «миру у будь-якій формі за будь-яку ціну». Ілюзія «відсутності війни», фантом «зупинки вогню» навіюються нам шляхом брутальних спекуляцій на загиблих воїнах.

Іще пів року тому усі волали, що «Зєля здайот страну», а тепер усі проклинають його за те, що «йому потрібні кордони 91-го року»… Іще нещодавно Зеленського звинувачували в тому, що він таємно планує переговори з Путіним. А тепер кленуть за те, що він цих переговорів не хоче…

Феноменально коротка пам’ять, дитяча наївність і вражаюча довірливість до брудної пропаганди знову грає з нами … або просто грає нас… Втім результати цієї гри і кінцевий пункт нашого польоту відомі лише Господу. А в його планах нової капітуляції України точно немає.