Участь трансів у Олімпіаді: хто просуває чоловіків у жіночий спорт і до чого тут РФ

1 серпня 2024 року на Олімпійських іграх в Парижі 25-річний алжирський транс Імане Хеліф (1,78 м) побив на боксерському ринзі 26-річну італійку Анжелу Каріні (1,72 м). Бій тривав 46 секунд і після двох потужних ударів жінка, заплакавши, відмовилась від нерівного поєдинку. В соцмережах пішла хвиля обурення таким цинічним публічним побиттям жінки чоловіком.

Аж раптом виплила інформація, що Хеліф – то нібито ніякий не транс, а просто “жінка з високим рівнем тестостерону”. Тож, одразу почалося зворотнє цькування усіх тих, хто обурювався цим побиттям. Знайомий викладач християнського навчального закладу в Україні у якості “доказу неправоти” тих, хто засудив участь Хеліф дав посилання на твіт такого собі колумніста Washington Post і адепта Камали Гарріс Ішана Тарура:

«1) Алжирський боксер – жінка. Вона не трансгендер».

 2) Існує окрема дискусія щодо спортсменок з високим рівнем тестостерону, які змагаються на міжнародних змаганнях. Це не нове. Це просто не вписується в істеричну культурну війну Заходу.»

Я зауважив, що такою “експертною думкою” просто дресирується довіра населення. На що отримав таке роз’яснення:

«Якщо уважно прочитати за посиланням, там все розписано:

– інтерсекс персона (по радянському – людина з ознаками гермафродитизму), варіацій може бути дуже багато, бо це генетична хиба. Очевидно, що в Алжирі є кримінальна відповідальність за штучну “зміну” статі. Ця людина такою народилася і одним з проявів є певний гормональний дисбаланс. Так, ця людина не “звичайна” жінка. Але й не трансгендер.

– росіянка програла їй і почалася ініційована росіянами кампанія дискредитації.

– наші ЗМІ показали невігластво і перепощували сумнівно перекладені заголовки. На жаль, і християни не робили факт-чекінг.»

Такий “фактчекінґ” мене реально збадьорив.

Без жодних посилань на будь-які джерела написано з таким апломбом, що, мовляв, християни ніколи нічого не перевіряють, а той, хто побив жінку на ринзі насправді не транс, а “інтерсекс”.

Знову-таки: звідки це відомо? Ось що пише Іndependent: «МБА не уточнила, чому боксери не виконали свої тести на гендерну придатність, але уточнила, що жоден не пройшов іспит на тестостерон. Ні Хеліф, ні дворазовий чемпіон світу Лін не визначаються як трансгендер або інтерсекс». Тобто, навіть не “інтерсекс”.

У фактчекінгу сказано, що програла якась “росіянка”. Як її ім’я? Невже не відомо, що росіяни взагалі не беруть участь у цьогорічних іграх? Скандал розгорівся після того як транс побив італійку Анджелу Каріні, яка стала чемпіонкою Европи 2014-му, а в 2021-му програла росіянці… Жодного відношення до Московії.

Тож цей “фактчекінг” просто не відповідає реальності в більшості пунктів. І це спонукає на розлогий текст. Коли в суперечці вживаються слова на кшталт “фейк” або “фактчекінг” можна бути впевненим на 99%, що людина буде вдаватися до маніпуляцій.

Тож варто подивитися на проблему через: контекст, подібність та очевидність.

1️. Контекст. “Проблема участі трансгендерів у цій Олімпіаді” була оголошена заздалегідь. Так само, як перед убивством Ірини Фаріон в російській пресі в рази збільшилось згадування її імені. Тобто спочатку готується ґрунт. Суспільство прогрівають.

Ось які цікаві фрази є в цій статті є від 23 липня: «Право трансів брати участь у змаганнях з жінками у якості “жінок” обмежується через припущення [assumption] про вроджені біологічні відмінності між чоловіками та жінками які припускають, що чоловіки та хлопці мають атлетичну перевагу».

Хотілося б без всіляких ігор у фактчекінг визначитись: атлетична перевага чоловіків над жінками – це припущення, чи все ж очевидна реальність? Що потрібно: якась авторитетна думка, чиясь публікація, твіт, “наукове відкриття” аби ствердно сказати, що чоловіки фізично сильніші за жінок?

Далі в статті йдеться про «припущення про бінарну різницю статі». Як ставитись до цього “припущення”? А потім іде боротьба з припущеннями, що ніби «тривалий вплив тестостерону робить чоловіків сильнішими». І всі ці архаїчні припущення підважують ефективність її величності Гормональної Терапії! Тут уже без всіляких припущень.

А ось іще одна стаття з прогріву «трансгендерної» тематики перед цими Олімпійськими іграми. Тут автори лицемірно заливають про страждання жінок від сексуальних домагань. Так, ніби якщо мужики все одно домагаються, то хай тепер вже й публічно морди жінкам б’ють. Ні, ну а що?

Потім згадуються (зацініть рівень конспірології) таємничі «антитранс-сили, які проводять марші, щоб виключити транс-жінок-спортсменів». І, авжеж, згадка про існування сили-силенної всіляких  “досліджень з цих та інших питань”. Мовляв, право перепрошитих мужиків лупити жінок науково обґрунтоване.

І так далі в тому самому дусі аж до «зв’язок фашизму, Олімпіади та антитранс-ідеології нагадує один з найтемніших періодів олімпійської історії: коли нацисти…». Одним словом, варто почитати.

Ще потужнішу істерику можна прочитати у Vogue. Там «авторкиня» і лгбт активістка (ну хто б міг подумати!) Брітні Макнамара розсипається бісером на тему, як же ж у цьому світі всі бояться “сильних жінок” і яким буйним цвітом процвітає “трансфобія”.

Авжеж, адекватна людина одразу побачить тут конфлікт: кого від кого треба захищати? Жінку від побиття мужиком, що назвав себе трансом? Чи право мужика лупити жінку, бо він оголосив себе трансом?

Зазначу від себе, що ця Брітні, як і всі захисники “прав трансів” стоять на відверто садистських позиціях. Тобто, вони підтримують концепцію виражену в книгах Маркіза де Сада, що “право свободи” є вищим за будь-які правила, моральні обмеження та фізичну шкоду. І тому в ім’я цієї самої свободи бажань має бути дозволене будь яке насильство: фізичне, моральне, сексуальне.

У Сада смертельні катування жертв задля сексуальної насолоди насильників виправдовувалися потребою реалізації сексуальної свободи, якій ніщо не має і не сміє ставати на перешкоді.

У Макнамари побиття жінок задля перемоги трансів виправдовується потребою реалізації прав трансперсон на участь у жіночому спорті. І цьому праву не має ставати на заваді ніщо – ані публічне приниження жінки, ані її каліцтво, не кажучи вже про принцип фізичної відповідності суперників, коли спортсмени діляться по статі, віку, вазі.

Отже. Коротко. В цій Олімпіаді боротьба за участь трансів у жіночому спорті була поставлена за окрему мету, і це факт.

Далі в день скандалу, 1 серпня в цілій низці передових західних видань виходять матеріали на захист позиції МОК допускати трансгендерів у жіночий спорт. Так, Vox дає інтерв’ю з автором книги про те, як “трансів у спорті переслідували нацисти”.

Тобто як під копірку в один голос просувається думка, що статевий розподіл у спорті є ознакою нацизму. І це теж факт.

2️. Подібність. У цій Олімпіаді вже вдруге використовується цей алгоритм: зумисна провокація – шалений резонанс – вкидання додаткової інформації – подальше висміювання тих, хто повівся на провокацію, не знаючи цієї “інформації”.

Вперше він був задіяний після скандалу з алюзіями на “Таємну вечерю”. Тоді одразу після резонансу вкинули “додаткову інформацію” про те, що на увазі малося геть іншу картину. Також включили висміювання обурених богохульством християн за їхню “некультурність”.

Тепер же вкинули інформацію що “насправді це біологічна жінка”, включивши висміювання як “невігласів” усіх, хто проти того аби транси на рингах лупцювали жінок. Цей алгоритм часто використовується пропагандою РФ з метою дезінформації.

Так, влітку 2014 терористи банди Гіркіна похвалилися забиттям “укропской птички”. А щойно стало відомо, що збито було іноземний пасажирський літак – одразу полилась  “додаткова інформація”: то не ми, літаків було два, в літаку були трупи тощо. Все для того, аби в людей виникли сумніви і вони почувалися «ідійотами», котрі поспішили з висновками, “не знаючи всього” (не зробивши той самий фактчекінг).

Така сама ситуація була нещодавно з моїм другом з Білгорода. Я йому розповів про цинічний обстріл Охматдиту, а він мені вислав статтю якогось “американського журналіста”, який “разобрался і все выяснил”, що то, мовляв, була українська ракета. Одним словом та сама “додаткова інформація”, яку від нас українців як завжди приховали, а ми наївні одразу ж повірили, а всієї правди ніхто не знає і далі за партитурою.

Тож тактика виставляти людей дурнями шляхом постпровокаційного добріхування має цілком московське коріння. А також застосовується ліваками по всьому світу.

3️. Очевидність. Варто уважно подивитися на цього алжирського боксера: розвинутий чоловічий плечовий пояс, відсутність жіночих грудей, видимість чоловічих геніталій. Тобто, коли постає вибір між очами і “думкою експерта” варто обрати те, що бачать очі. Тим більше, коли “експерт” заздалегідь заангажований.

Насправді ж ситуація така. Хеліф був дискваліфікований напередодні Міжнародною асоціацією боксу (МБА), але наступного дня був все ж допущений Міжнародним олімпійським комітетом (МОК). Тобто скандал базується на конфлікті двох спортивних організацій (якою б ідеологією вони не керувалися), але аж ніяк не на пропаганді російських ЗМІ та недолугості християн.

Ще раз, по факту: одна організація перед цими іграми спортсмена дискваліфікувала, а інша допустила до змагань. А не “тупі християни” вигадали. На його захист одностайно піднялась лівацька преса.

А от побиту жінку захищати стали Джорджія Мелоні та Джоан Роулінґ, а також такі “нездатні на фактчекінг християни” як Ілон Маск та Річард Докінз.

Тож хотілося просто зрозуміти: навіщо весь цей хайп проти недолугих наївних християн, які без чарівного експертного пенделя не в змозі відрізнити ліву руку від правої, чоловіка від жінки? Аби принизити недалеких християн? Аби довести, що адекватне сприйняття людської сексуальності як винятково бінарної дорівнює “московські скрєпи”? Чи як у тих статтях аби показати, що всі хто проти знущання над жінками в спорті є “нацистами”? То все-таки “нацисти” чи “скрєпнікі”? І знову-таки, якщо так послідовно виступати проти “сімейного насильства”, то навіщо захищати публічне побиття жінок чоловіками на ринзі?

Питання швидше риторичні. Але конфлікт політичний і доволі багатоаспектний.

Ось що пише Associated Press стосовно причин протистояння МОК і МБА:

«МОК відповідає за бокс у Парижі, оскільки він скасував олімпійський статус МБА після багаторічних проблем управління, недостатньої фінансової прозорості та багатьох випадків корупції у суддівстві.

МБА контролюється президентом Умаром Кремлевим, який є росіянцем. Він привів російський державний “Газпром” в якості основного спонсора і перемістив значну частину операцій МБА в Росію».

Тож, вкотре через безумне садистське бажання за будь-яку ціну “забезпечуються права” вузькій групі осіб, котрі всупереч усіх норм та правил готові по головах іти до свого особистого успіху.

І, як би це не було дивно, виграє у цьому Росія. Умар Кремльов звинувачує МОК, що вони, мовляв, “убивають жіночий спорт”. Авжеж, мета росіян контролювати цей сегмент міжнародного спорту. І заради цієї мети вони майстерно грають на протистоянні в західному суспільстві.

Захищаючи питомі, справжні цінності олімпізму, вони набирають собі авторитет серед прихильників чесного спорту. А з іншого боку, вписуючись за змагальність та відповідність замість безумної “інклюзивності” вони дискредитують адекватні принципи. Тому зорієнтовані на прогресивний прогрес і нестримні права у сталих спортивних традиціях одразу бачать “руку Москви”. А прихильники звичної спортивної диференціації учасників за ознакою статі починають симпатизувати московитам.

Ще трохи по “фактчекінгу”. На захист транса, що він, мовляв, завжди був жінкою усі “розумні та просвітлені” тиражують тезу, що, мовляв “в Алжирі операції зі зміни статі заборонені”. Це твердження буквально сьогодні з’явилося у Вікіпедії в статті про Хеліфа.

Як посилання на “джерело” там вказується згадана стаття Макнамари в Vogue, у якій вона пише: «she is from Algeria, where it is illegal to transition». При цьому вона в свою чергу посилається на такий собі сайт Equaldex.

Але якщо подивитися на сайті, то стає очевидним, що в Алжирі незаконною є “зміна статі” (changing gender). Натомість “небінарне визначення статі” (non-binary gender recognition) юридично не регулюється, а такі процедури як “дитяча інтерсекс-хірургія” (intersex infant surgery) та “конверсійна терапія” (conversion therapy) є дозволеними.

Тож, доволі важко зрозуміти, наскільки в цій країні насправді можливим є transition – те, що гендеристи звуть “переходом”.

Італійський ендокринолог Джанлука Аймаретті теоретично припускає, що Хеліф може мати якесь рідкісний розлад розвитку, оскільки проведений у 2023 році за наполяганням МБА ДНК-тест встановив наявність в клітинах спортсмена XY-хромосом, що дозволили віднести його до чоловічої статі і не допустити до спарингів з жінками.

Іще однією з маніпуляцій навколо Хеліфа є істерика, що нібито якщо на його батьківщині офіційно дізнаються, що він транс, це нестиме йому якусь загрозу.

Хоча насправді Олімпійський комітет Алжиру рішуче вписався за свого представника: «Алжирський олімпійський і спортивний комітет (COA) найрішучіше засуджує злісні та неетичні напади, спрямовані проти нашого видатного спортсмена Імане Хеліфа певними зарубіжними ЗМІ. Ці спроби наклепу, засновані на брехні, абсолютно несправедливі, особливо у вирішальний час, коли вона готується до Олімпійських ігор, вершини її кар’єри».

Тобто, роздмухуючи цю істерію, Макнамара тут теж збрехала.

Що ж до Алжиру, нагадаємо, що минулого року їхній президент їздив до Москви, після чого вони розвивають співпрацю і навіть планують ввійти в БРІКС.

Guardian докладніше розповідає, що раніше змагання з боксу проводились під егідою МБА, яка має більш суворі правила, на підставі яких Імане Келіф та Лін Ю були дискваліфіковані з причини високого рівня тестостерону в 2023. Але в цьому році МОК, перебравши на себе регуляцію, все одно допустив їх обох до олімпійських змагань з жінками.

«Ці два спортсмени стали жертвами раптового і свавільного рішення МБА. Наприкінці чемпіонату світу з МБА у 2023 році вони були раптово дискваліфіковані без будь-якого належного процесу», – йдеться в заяві МОК.

Ледь не єдине видання, що подає ситуацію також з іншої сторони є Time, що приводить слова австралійської боксерки Кейтлін Паркер: «Я не згодна з тим, що їм дозволяють змагатися у спорті, особливо в бойових видах спорту. Це може бути неймовірно небезпечно».

Таокж свою позицію заявила міністр сім’ї та рівних можливостей Італії Євгенія Рокчелла: «Дивно, що на міжнародному рівні немає певних, суворих, єдиних критеріїв, бо може бути підозра і набагато більше, ніж підозра, що змагання стануть несправедливими і потенційно небезпечними для когось з учасників Олімпіади – події, що символізує спортивну справедливість». Тож, проти присутності трансів у жіночому спорті виступають не лише “дурненькі християни”. Це принципова боротьба особливо розгорнута на цій Олімпіаді.

Таким чином, можна абсолютно точно сказати, що вся ця історія аж ніяк не є випадковою, бо:

1️. МОК послідовно провадить політику введення трансгендерів у жіночий спорт. До речі, прецедентів коли жінка “перероблена” на чоловіка іде в чоловічий спорт чомусь немає.

2️. Дана політика інклюзії одностайно й агресивно підтримується ліберальною пресою з її заангажованими авторами, готовими до брехні, істерик і пропаганди.

3️. РФ грає на протиріччях, набираючи собі прихильників і послаблюючи тенденцію до остаточного витіснення крахни-терориста зі світового спорту.

4️. Народні маси деморалізуються через постійні маніпуляції з подачею інформації, роблячись залежними від “експертної оцінки” банальних елементарних речей.

5️. Християни потрапляють в пастку самоскасування і добровільного визнання власної некомпетентності щодо базових етичних оцінок.