Стратегія примушування України до миру: нові технології

Внаслідок українського ракетного  удару було знищено штаб ЧФ РФ в окупованому Севастополі. Так триває методична ліквідація Чорноморського флоту Ерефії, що всупереч Конституції України знаходився на нашій землі від самого відновлення незалежності.

Спочатку на виконання плану ліквідації в Криму було знищено два ЗРК С-400: 23 серпня – біля Оленівки на Тарханкуті, 14 вересня – біля Заозерного під Євпаторією. Потім під контроль України було повернуто захоплені московитами бурові платформи “Петро Годовалець” та “Україна”, а також СПБУ “Таврида” і СПБУ “Сиваш” у північній частині Чорного моря.

13 вересня бійці ССО, зокрема хлопці з “Братства”, провели висадку і розвідку в окупованому українському Севастополі, звідки скоригували удари українських ракет по ворожих плавзасобах у бухті. В результаті цієї атаки в сухих доках “Сєвморзаводу” було знищено великий десантний корабель”Мінськ” та підводний човен “Ростов-на-Дону”. Ця спецоперація була виконана блискуче: без жодних втрат з нашого боку і без жодних шансів відновлення двох вражених цілей, (хоча спочатку йшлося про більшу кількість).

Днями після довгих місяців надтяжких боїв було нарешті прорвано третю лінію ворожої оборони на Мелітопольському напрямку.

Чітко і методично оточується Бахмут: 15 і 17 вересня силами 5-ї ОШБ, 80-ї та 95-ї ОДШБ ЗСУ та Об’єднаної ШБ “Лють” Нацполіції були звільнені села Андріївка та Кліщіївка на південь від міста.

Ведуться контрнаступальні дії в районах Авдіївки та Вугледара.

Зірвано наступ руssні на Куп’янськ та Лиман.

Отже, вересень є місяцем потужного і неухильного наступу України одразу по кількох напрямках, місяцем беззаперечних воєнних успіхів, що даються нам великими зусиллями і чималою кров’ю.

При цьому Сили Оборони України демонструють не лише надзвичайну зухвалість, звитягу, сміливість і майстерність, але й виконують бойові задачі тактичного і оперативного рівня використовуючи збройні засоби українського виробництва: морські і повітряні дрони різних видів, ракети “Нептун”, САУ “Богдана” тощо.

Елементи зовнішнього тиску

Але чим очевиднішим стає наш успіх та незалежнішим наше озброєння, тим потужнішими стають зусилля західних партнерів щодо нашого стримування.

Пентагон докладає усіх сил аби бути модератором нашої війни. Голова Об’єднаного комітету начальників штабів США Марк Міллі заклинає продовжувати наступ лише в наступному році. Президент Джо Байден, списуючи на “допомогу Україні” чергові 24 млрд, вчергове відмовляє в поставці необхідних нам балістичних ракет Army TACtical Missile System.

Надання необхідних для підтримки наступу і нібито обіцяних нам винищувачів 4-го покоління McDonnell Douglas F-15 Eagle через замануху “навчання пілотів” перенесено на наступний рік.

Натомість проти України західними партнерами здійснюється ціла низка гібридних впливів аби примусити нас до зупинки війни. З початку року розпочався карнавал “антикорупційних розслідувань”, наслідком якого стало звільнення 5 вересня Міністра оборони Резнікова.

Перед тим 28 серпня керівництво створеної при попередньому президенті для зовнішнього керування Україною антиконституційної “антикорупційної системи” (НАБУ, САП і ВАКС) прибуло за викликом до Вашингтону для одержання інструкцій з дискредитації українського керівництва.

23 серпня американський сенатор Ліндсі Грем, перебуваючи в Києві, із притаманною республіканцям прямотою заявив: “Я хочу аби в Україні відбулися вибори”. Питання щодо законності цих заходів під час воєнного стану в пана сенатора не виникало. Цілком можливо, що через відсутність виборів Україні накидатимуть образ “диктатури”. Тоді як Ерефія якраз щойно провела на окупованих територіях виставу на електоральну тему. Отже, їхній рейтинг “демократичності” піднявся.

Та окрім корупції та виборів наше суспільство системно атакують ще й зерновою темою. Спочатку тиснули “голодними африканцями”. А після нового врожаю, коли виявилось, що українського зерна достатньо аби нагодувати голодних усього світу, тактика змінилась.

Ерефія, зобразивши образу вийшла із зернової угоди, а ООН, зобразивши стурбованість, екзальтовано заволала про необхідність зняття деяких (і без того не працюючих санкцій) з країни-терориста задля “розблокування зернового коридору”. Коли це не допомогло, переобраний Ердоган, зобразивши зацікавленість, полетів до невиїзного диктатора в Сочі аби поговорити про вивіз зерна з України, на якому торік Туреччина непогано заробляла.

Але у плани Туреччини не входить, щоб Україна могла вільно продавати своє збіжжя. Тому ми почали пробивати експортні коридори самостійно. 21 вересня перше судно пройшло новим зерновим коридором. Натомість ворог почав здійснювати цілеспрямовані атаки на зернові термінали та інфраструктуру як чорноморських так і дунайських портів.

Росія оголосила, що буде знищувати всі українські судна в Чорному морі. Але натомість сама втратила воєнне судно в порту Новоросійськ, звідки здійснює 70% свого зернового експорту. Поступово зачищаючи Чорне море від ворожої присутності, Україна не атакувала жодного зернового транспорту, хоча має для цього і можливість і право.

Але удар у спину нам завдали найближчі західні сусіди. Дружня Польща, напівдружня Словаччина та недружня Угорщина всупереч зняттю обмежень на загальноєвропейському рівні, заборонили ввезення українського зерна на свою територію. І при цьому їх “голодними африканцями” ніхто не стращав.

З подачі медіа це все перетворилося на скандал. Дуда не став зустрічатися із Зеленським у Штатах, де обидва перебували на Генасамблеї ООН. Так президент Польщі вчергове проявив свою лояльність до США, котрі з усіх сил намагаються чужими руками зламати волю України до опору. Натомість Україна проявила здатність не лише відвойовувати території, але й захищати власні економічні інтереси.

Інформаційні спецоперації всередині України

Втім, непряме і неоголошене але цілком реальне і наполегливе примушення України до зупинки воєнних дій аби зафіксувати захоплені РФ території і дати Мордору можливість оговтатися  і зібратися з силами триває і набирає обертів.

Всередині країни є прямі ретранслятори цієї концепції на кшталт Портникова, котрий на всю глотку ґелґоче, мовляв, “рассєю вам нє пабєдіть” тому треба негайно заморозивши війну, впихувати поки є шанс підконтрольні території в НАТО, а те, що “записано в конституції РФ” – віддавати РФ. При цьому за Запоріжжя і Херсон цей персонаж пропонує “ще повоювати”. І ніхто не арештує його за цю ворожу пропаганду! Натомість люд слухає і вірить, як власне усій брехні, пропаганді та провокаціям спрямованим на підрив авторитету керівництва держави та морального духу нації.

Паралельно розгортається стратегічна операція гібридної війни проти України під назвою “Мобілізація”. Першою хвилею цієї операції була компанія з виявлення неймовірних багатств облвоєнкомів. ЗМІ зіграли на банальній заздрості народних мас до чужого багатства. Бо саме ця емоція і є рушійною силою усієї улюбленої нами “боротьбі з корупцією”.

11 серпня Зеленський одним махом звільнив усіх обласних воєнкомів, запевнивши, що до ТЦК відтепер призначатимуться ветерани. Таким ходом ніби як було ліквідовано корупційну складову мобілізації. Але вже через місяць, 19 вересня до ефірів потрапило перше відео з побиттям мобілізованого працівниками ТЦК.

Народонаселення моментально масово збудилося, і зробило заплановані висновки: ветерани – неадеквати, а мобілізація – це насильство. Таким чином, агентура, а за нею блогери-хайполови, вбивають масивний клин недовіри між політичним керівництвом країни і народними масами. Тож, потік ухилянтів закордон не зменшиться, а недовіра до Збройних Сил та держави зросте.

Але окрім провокацій на внутрішній розкол від Вільнюського саміту НАТО запущено також процес міжнародної ізоляції України. Скориставшись створеними українськими і західними медіа “корупційними скандалами”, іноземні правителі нарешті скинули з себе тягар морального боргу перед Україною.

Часи захоплення Зеленським та Україною потроху минають. Навіюється “втома від України”. Це при тому, що в Афганістані воєнна присутність США із кількатисячним контингентом тривала 20 років. Ізраїль постійно отримує воєнну допомогу від Штатів з 1960-х років. Втоми не спостерігається.

Отже, корупція, вибори, зерно, мобілізація, ізоляція – все це елементи гібридного примусу до капітуляції України, який здійснює Білій Дім. Останньою краплею цього цинічного блюзнірства наших партнерів стали вимоги “чіткого плану війни”, під яким, авжеж, мається на увазі ведення бойових дій під повним покроковим контролем Пентагону…

Надлюдські зусилля Сил оборони – попри все

Але всупереч лютим ворогам і ненадійним союзникам, Україна провадить свою екзистенційну війну, захищаючи не лише себе, але й цілу Європу.

Бо саме завдяки нашій війні вимушено нейтральна Фінляндія стала членом НАТО, Азербайджан відновив свої конституційні кордони, а Вірменія пішла на відрив від РФ…

Тож, війна триває. І, всупереч невиправданих вимог партнерів на території РФ знищуються стратегічні бомбардувальники на аеродромах, переманюються пілоти разом із гелікоптерами, горять нафтобази, вибухають штаби, тонуть судна, тріщить міст, палає Москва…

Через надлюдські зусилля Сили Оборони України наближають святу праву Перемогу України.

І жодні інтриги наших партнерів на користь наших ворогів не в змозі зупинити наш наступ.

Головне – зберегти єдність суспільства і не допустити розбрату, котрий багато разів губив нас…

Камишанський Ілля, Кабінет експертів