ПРАВОТВОРЧІ МАНІПУЛЯЦІЇ У СФЕРІ МОРАЛІ

Прийняття нормативно-правових актів ще не гарантує їх відповідності суспільним очікуванням і моральним засадам українського суспільства.

Статтею 3 Закону України «Про правотворчу діяльність» визначено її основні принципи, серед яких верховенство права, юридична визначеність, пріоритетність забезпечення прав і свобод людини, обґрунтованість. Дотримання даних принципів з огляду на моральні засади суспільства сприятиме ефективній дії права та відповідатиме суспільним очікуванням.

Так, звертаючись до фундаментального принципу верховенства права та його офіційного тлумачення, наданого Конституційним Судом України, ми бачимо, що його суть спирається на розуміння права, яке інтегрує в себе, окрім законодавства, й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства.

Саме таким підходом до розуміння права має озброїтися суб’єкт правотворчості і втілити його в концепції проекту нормативно-правового акту.

Складовою верховенства права є принцип правової визначеності, який набуває особливо практичного значення в процесі введення до правового поля термінології, яка запозичена із законодавств інших держав без урахування національної ідентичності, культури тощо. Це може призвести до настання юридичної відповідальності через двозначне розуміння тексту правового припису щодо необхідної поведінки. А при застосуванні даного принципу досить вразливими виявляються саме норми суспільної моралі, особливо у разі зміни їх сталих змісту і суті з боку суб’єктів правотворчості. Адже такі норми формувалися у суспільстві природно, протягом тривалого часу і стали частиною менталітету, ідентичності, звичаїв, традицій і навіть складовою правового мислення і правової культури як окремої особи, так і українського народу.

Проаналізуємо у згаданому контексті положення деяких нормативно-правових актів та їх проектів.

13 грудня 2022 року прийнято Закон України «Про медіа» № 2849-IX, положення якого, на наше переконання, містять чимало термінів морального характеру, зміст яких є не чітко визначеним в українському правовому полі, що може призвести, зокрема, до порушення конституційного права на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Наприклад, статтею 110 вказаного закону встановлюється відповідальність суб’єктів у сфері аудіовізуальних медіа, а саме, у п. 3.1 до значних порушень відносяться поширення висловлювань, що підбурюють до дискримінації чи утисків стосовно окремих осіб чи груп осіб за ознакою сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності. Водночас, законодавством чітко не визначаються критерії для того, щоб певні дії визнавалися дискримінаційними. І це призводить до настання юридичної відповідальності через неоднозначне розуміння встановлених обмежень, особливо, якщо у суспільному сприйнятті традиційно щось є моральною нормою, а правотворцем така норма раптом скасовується чи змінюється.

Саме так і сталося, адже Законом України «Про медіа», зокрема, п. 32, який визнається таким, що втратив чинність Закон України «Про захист суспільної моралі», стаття 2 якого чітко визначала суспільну мораль як «систему етичних норм, правил поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність, громадський обов’язок, совість, справедливість».

Також одним із проявів невігластва сучасного правотворення щодо норм суспільної моралі слід назвати Проект закону про інститут реєстрованих партнерств № 9103 від 13.03.2023 р. Вже з положень ст. 1 даного проекту закону можна спостерігати їх суперечність із положеннями фундаментального правового акту у сфері сім’ї – Сімейного кодексу України: «Реєстрованим партнерством є зареєстрований в порядку, визначеному цим Законом, добровільний сімейний союз двох повнолітніх осіб, однієї чи різної статі» Очевидно, що словосполучення «сімейний союз» має на меті стати синонімом поняттю «сім’я», чим закладаються нові неприродні ідеологічні підвалини для інституту сім’ї в Україні.

Зокрема, у Висновку науково-правової експертизи Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва імені академіка Ф. Г. Бурчака від 25 грудня 2023 року зазначається, що запровадження одностатевих партнерств в Україні, які є по суті перехідним етапом до легалізації одностатевих шлюбів, суперечить нормам Конституції України, суспільній моралі, загрожує інституту сімʼї, а отже призведе до порушення конституційного ладу, який панує в Україні.

Також професор М. Медведєва у своїй статті «Правові аспекти заборони дискримінації за ознакою СОГІ в контексті Євроінтеграції України» (2024 р.) пише, що даний законопроект «фактично пропонує наділити зареєстроване партнерство всіма правами традиційної сімʼї, що суперечить Конституції України і Сімейному кодексу. Історично ці питання виведені з-під дії міжнародного права …Традиційна сім’я, що засновується на союзі чоловіка і жінки, може претендувати на привілейований статус у порівнянні з одностатевими союзами чи шлюбами, оскільки відрізняється за своєю природою, адже саме в ній відбувається процес відтворення людини, а тому така сімʼя потребує додаткових захисту та гарантій з боку держави».

Також не можна обійти увагою останню суспільно-небезпечну для моральних засад українського суспільства законодавчу ініціативу, яка стосується декриміналізації порнографії. Так, проектом Закону України про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо вдосконалення його окремих положень про кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральності № 12191 від 11.11.2024 р. пропонується скасувати відповідальність за ввезення на територію України, виготовлення, розповсюдження або збут предметів порнографічного характеру, передбачену статтею 301 Кримінального кодексу України, і залишити її тільки у випадку їх збуту чи розповсюдження неповнолітнім. Зауважимо, що це можливо з’ясувати вже на тому етапі, коли у ці злочинні дії вже будуть залучені неповнолітні. Більш того, ударом по моральним засадам українського суспільства є обґрунтування, що надані у Пояснювальній записці законопроекту. Зокрема, вказується, що необхідність прийняття таких змін обумовлена тим, що: по-перше, «відносини, передбачені даною статтею змінюються в умовах сьогодення, осучаснюються та відповідно потребують удосконалення законодавчих норм»; по-друге, що «у більшості країн світу виготовлення та розповсюдження порнографії на побутовому рівні повнолітнім особам, а саме в особистих некорисливих мотивах, не є суспільно небезпечним»; по-третє, «прийняття даного проекту Закону сприятиме посиленню захисту малолітніх та неповнолітніх осіб у питаннях збуту серед них творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру» і т. і.

Отже, поширення порнографічної продукції пропонується виключити як таке, що визнається злочинно-небезпечним діянням. Згідно з науково-практичним коментарем до статті 301 Кримінального кодексу України об’єктом даного злочину є суспільна мораль, яка визначається як система етичних норм, правил поведінки, що склалася в суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність, громадський обов’язок, совість, справедливість. Порнографія як предмет злочину, вважається такою, що не відповідає моральним критеріям, ображає честь і гідність людини, спонукаючи негідні інстинкти. Тому не випадково даний вид злочину поміщено у ХII розділі Кримінального кодексу, який називається «Злочини проти громадського порядку і моральності». Згідно висновків вчених-юристів, громадський порядок та моральність є єдиним, нерозривним об’єктом кримінально-правової охорони.

Отже, можна констатувати, що правове поле України характеризується численними колізійними положеннями саме морально-правового змісту. Тож можна говорити про існуючі маніпуляції у сфері правотворчості, коли відбувається подання на розгляд суб’єкта правотворчої діяльності проекту нормативно-правового акта, що використовується автором правотворчої ініціативи для офіційного впровадження індивідуальних, суб’єктивних інтересів, цілей, відносин, установок тощо під прикриттям захисту прав та інтересів людини, які насправді суперечать конституційному принципу верховенства права та іншим принципам правотворчості, моральним засадам українського суспільства, не мають науково обґрунтованих висновків і здатні спричинити шкоду правопорядку та національній безпеці.